Ухвала суду № 65624735, 29.03.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 березня 2017 року Справа № 910/9984/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіВладимиренко С.В. (доповідач)суддіДемидової А.М.,суддіШевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р.у справі №910/9984/16 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіної Л.О.до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс"За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 2. Національного банку України; 3. ОСОБА_6; 4. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовичапрозастосування наслідків недійсності нікчемного правочинуВСТАНОВИВ:

14.02.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги та доданих до неї документів, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржнику, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Заявник касаційної скарги судовий збір не сплатив, проте, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору на 20 днів або до ухвалення відповідного рішення у даній справі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтовано тим, що скаржник знаходиться у скрутному фінансовому становищі. В якості підстави для відстрочення від сплати судового збору заявник зазначає відсутність коштів для сплати судового збору. При цьому, жодних документів в обґрунтування зазначених обставин заявником до згаданого клопотання не додано.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що в порушення норм ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України скаржником не додано до скарги доказів на підтвердження можливої наявності необхідних коштів для сплати судового збору у встановленому розмірі протягом періоду ймовірної граничної відстрочки, а саме не довше ніж до ухвалення судового рішення, тобто в межах місячного терміну розгляду касаційної скарги, передбаченого ст.1118 Господарського процесуального кодексу України, що могло би бути вагомою передумовою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що наведені скаржником обставини, не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, а касаційна скарга підлягає поверненню відповідно до п.4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Нормами частини 4 статті 111і Господарського процесуального кодексу України передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,2,3,4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ :

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" про відстрочення сплати судового збору відхилити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. у справі №910/9984/16 та додані до неї документи повернути скаржнику.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук