Ухвала суду № 65624437, 22.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Рейнарт І.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом та, з урахуванням його уточнень, просив: встановити факт його проживання із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з квітня 2012 року по 17 жовтня 2012 року; визнати за ним право особистої приватної власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 частину вказаної квартири; визнати борг в сумі 1 567 000 грн., що в еквіваленті становить 100 000 дол. США, спільним боргом їх подружжя; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 778 500 грн., що в еквіваленті становить 50 000 дол. США, як 1/2 частину спільного боргу подружжя; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 446 595 грн., що в еквіваленті становить 28 500 дол. США, як 1/2 частину доходу, отриманого від продажу спільного майна подружжя.

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою та, з урахуванням її уточнень, просила: стягнути з ОСОБА_3, на її користь 1/2 частину одержаних ПП «Арт-трейдінг» доходів за 2012-2014 роки; 1/2 частину одержаних ФОП «ОСОБА_3.» доходів за 2012-2014 роки; 1/2 частину одержаних ПП «Арт-паблішинг» доходів за 2012-2014 роки; врахувати вартість автомобіля марки «Лексус» при поділі майна шляхом зменшення вартості часток, належних ОСОБА_2 з іншого майна, на суму половини доходу, отриманого від продажу спільного майна подружжя - автомобіля марки «Лексус» - 446 595 грн., що в еквіваленті становить 28 500 дол. США; виділити ОСОБА_3, автомобіль марки «Нісан», 1984 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 32 375 грн. та рухоме майно - меблі, обладнання, техніка, устаткування з квартири АДРЕСА_1, на загальну суму 325 316 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3, задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 2012 року по 17 жовтня 2012 року.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право особистої приватної власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 778 500 грн., що в еквіваленті становить 50 000 дол. США, як 1/2 частину спільного боргу подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 446 595 грн., що в еквіваленті становить 28 500 дол. США, як 1/2 частину доходу, отриманого від продажу спільного майна подружжя.

Зустрічний позов задоволено частково.

Виділено у приватну власність ОСОБА_3 холодильну шафу KI38VX20.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4 354 грн., що становить 1/2 вартості холодильної шафи. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року рішення суду апеляційної інстанції в частині поділу боргових зобов'язань подружжя та автомобіля марки «Лексус», номерний знак НОМЕР_2, скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням ухвали суду касаційної інстанції, заслухавши представника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, представника ОСОБА_3, яка просила апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в частині вимог про поділборгових зобов'язань подружжя та автомобіля марки «Лексус», вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 жовтня 2012 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 2795 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який розірваний рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року.

09 серпня 2013 року між TOB «АТ Імпорт» та ОСОБА_2 був укладений договір № 485 купівлі-продажу автомобіля «Лексус», вартістю 434 000 дол. CШA. При цьому було видано свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 та номерний знак НОМЕР_2.

11 січня 2014 року у Центрі № 7 з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, автомобіль «Лексус», номерний знак НОМЕР_2, був знятий з обліку для реалізації.

16 січня 2014 року у Центрі надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Черкаси, підпорядкованого ДАІ УМВС України в Черкаській області, на підставі довідки-рахунок серії ВІА № 282089, виданою ТОВ «Спецавтогруп», вказаний автомобіль «Лексус» був зареєстрований за іншим власником.

Згідно розписки від 30 липня 2013 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_5 100 000 дол. США для купівлі автомобіля марки «Лексус» та закінчення ремонту в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Строк повернення грошових коштів - до 14 серпня 2014 року.

Матеріалами справи доведено, що борг за вказаною розпискою було повернуто 09 грудня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині вимог про поділ боргових зобов'язань та автомобіля марки «Лексус» номерний знак НОМЕР_2 й стягнення з відповідачки 1/2 частини спільного боргу подружжя та вартості проданого автомобіля, суд першої інстанції виходив із того, що грошові кошти за розпискою від 30 липня 2013 року отримані ОСОБА_3 в інтересах сім'ї, проте повернуті ним після припинення ведення з відповідачкою спільного господарства, за рахунок власних коштів, а спільним майном - автомобілем «Лексус» ОСОБА_2 розпорядилася на власний розсуд.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Разом з тим, для правильного вирішення справи необхідно встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносили сторони свої особисті кошти в рахунок погашення зобов'язань за договором позики.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Встановлено, що за розпискою від 30 липня 2013 року, спільними борговими зобов'язаннями сторін є грошові кошти, які ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_5, в сумі 100 000 дол. США, оскільки, як вбачається з змісту зазначеної розписки, цільовим призначенням отриманих ОСОБА_3 грошових коштів було купівля автомобіля, який визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а також проведення ремонту у належній ОСОБА_2 квартирі (а.с.15 т.1).

З матеріалів справи убачається, що відповідно до договору купівлі-продажу №485 від 09 серпня 2013 року на ім'я ОСОБА_2 був придбаний автомобіль «Лексус», номерний знак НОМЕР_2 вартістю 434 000 грн. (а.с.21-24 т.1), який, після припинення шлюбних відносин, у січні 2014 року був відчужений ОСОБА_2 та борг за яким було у грудні 2014 року погашено ОСОБА_3 (а.с.208 т.1).

Факт того, що відповідачка 11 січня 2014 року без згоди та таємно від позивача відчужила спірний автомобіль, підтверджується також й зустрічним позовом відповідачки, зі змісту якого убачається, що вона розпорядилася автомобілем марки «Лексус» без згоди позивача (а.с.143-145 т.1).

Отже, продавши придбаний за спільні кошти сім'ї автомобіль, без відома позивача, ОСОБА_2 одноосібно отримала дохід від продажу спільного майна подружжя в розмірі 57 000 дол. США., якими розпорядилася на власний розсуд.

Посилання апеляційної скарги про те, що грошові кошти, отримані від продажу автомобіля, ОСОБА_2 віддала ОСОБА_3 носять голослівний характер і нічим не підтверджені.

Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що отримані від продажу автомобіля грошові кошти було розділено між сторонами, або що вони не були використані в її особистих інтересах.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ЦК України продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що автомобіль «Лексус», номерний знак НОМЕР_2, на момент його відчуження відповідачкою, після припинення між сторонами подружніх відносин належав їм на праві спільної сумісної власності, а тому позивач як співвласник має право на отримання 1/2 частини доходу, отриманого ОСОБА_2 від продажу вказаного автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до п.п. «в» п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22 грудня 1995 року, вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що при відмові у позові про визнання договору купівлі-продажу недійсним у зв'язку з тим, що покупець є добросовісним, з особи, яка провела відчуження майна за відсутності права на це, на користь власника стягується дійсна вартість майна на час розгляду справи.

Таким чином, районний суд в оскаржуваному рішенні правомірно прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 Ѕ частини доходу, отриманого від продажу спільного майна подружжя.

Відповідно до матеріалів справи, рішенням Солом'янського районного суду м.Києва 20 березня 2015року шлюб між сторонами розірвано й місце проживання їх дитини - доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено з батьком.

Вказаним рішенням суду встановлено, що сторони проживають окремо, не підтримують шлюбно-сімейні відносини, не ведуть спільного господарства (а.с.106-109 т.2).

Разом з тим, з урахуванням обставин справи та долучених до справи доказів, колегія суддів вважає доведеним факт припинення сторонами шлюбно-сімейних відносин та ведення спільного господарства у грудні 2013 року, враховуючи наступне.

Так, з матеріалів дослідженої судом цивільної справи 2-147/15 Солом'янського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, позовом ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, убачається, що з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_2 звернулася 16 червня 2014 року й вказуючи адресу свого проживання іншу, ніж у ОСОБА_3, зазначала, що шлюб між сторонами розпався, збереження сім'ї є неможливим, на примирення не згодна.

Відповідно до справи, ухвалою суду від 20 жовтня 2014 року за клопотанням представника ОСОБА_3, який обґрунтовував його виключно інтересами малолітньої доньки, сторонам надавався строк для примирення у два місяці.

Між тим, як свідчать матеріали справи, примирення сторін не настало.

Про відсутність примирення свідчать долучені до матеріалів справи 2-147/15 докази про те, що Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_2 припинено виплату допомоги при народженні дитини на підставі поданої 10 листопада 2014 року ОСОБА_3 заяви про невиконання відповідачкою материнських обов'язків.

Зі змісту долучених до справи письмових заперечень ОСОБА_2 від 25 листопада 2014 року, убачається, що у грудні 2013 року у неї з ОСОБА_3 відносини значно погіршилися, а тому вона поїхала з дому на автомобілі «Лексус» у м. Черкаси, й у зв'язку з відсутністю коштів для проживання, у січні 2014 року вимушена була його продати за 57 000 дол. США. При оформленні угоди дозвіл від чоловіка у неї ніхто не просив (а.с.165 т.1).

У м. Черкаси ОСОБА_2 стала на облік у службі зайнятості, про що було зазначено відповідачкою під час розгляду справи про розірвання шлюбу (а.с.108 т.2)

Відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року, допитані судом свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 вказували, що ОСОБА_2 у грудні 2013 року залишила дитину з батьком й пішла з помешкання позивача (а.с.107 т.2).

Матеріалами справи доведено, що позичені у липні 2013 року ОСОБА_3 грошові кошти є спільними борговими зобов'язаннями сторін, остільки їх цільовим призначенням була купівля автомобіля марки «Лексус», який є об'єктом спільної сумісної власності та проведення ремонту у належній ОСОБА_2 квартирі.

Свідок ОСОБА_5, даючи пояснення в судовому засіданні підтвердив, що позичені у нього кошти ОСОБА_3 повернув особисто 09 грудня 2014 року.

У справі відсутні докази отримання ОСОБА_2 самостійних доходів чи наявності особистих коштів.

Згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, яка міститься в матеріалах цивільної справи Солом'янського районного суду м. Києва № 2-147/15 (а.с.134-136) та дослідженої судом, ФО-П ОСОБА_3 за 2014 рік отримав дохід, у сумі 21560664,03 грн.

Отже, погашення спільного боргу подружжя було здійснено ОСОБА_3 за рахунок його особистих коштів, участі у їх поверненні ОСОБА_2 не приймала.

Твердження ОСОБА_2 про те, що рішенням суду лише у березні 2015 року розірвано шлюб між сторонами, а тому повернуті ОСОБА_3 у грудні 2014 року грошові кошти є спільним майном подружжя, колегія суддів визнає необґрунтованими, остільки матеріалами справи доведено окреме проживання сторін з грудня 2013 року.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що після залишення ОСОБА_2 позивача з дитиною у грудні 2013 року, сторонами поновлювалися шлюбно-сімейні відносини та ведення спільного господарства.

З огляду на зазначене, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів визнає обґрунтованими та належно мотивованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 778 500 грн., що в еквіваленті становить 50 000 дол. США, як Ѕ частину спільного боргу подружжя та 446 595 грн., що в еквіваленті становить 28500 дол. США, як Ѕ частину доходу, отриманого від продажу спільного майна подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в частині поділу боргових зобов'язань та автомобіля марки «Лексус», номерний знак НОМЕР_2, без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року в частині поділу боргових зобов'язань подружжя та автомобіля марки «Лексус», номерний знак НОМЕР_2 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 752/12159/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3065/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.