Ухвала суду № 65624430, 24.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача Іванченко О.С.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ТОВ «Інтервіамонт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та з урахуванням збільшених позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 8 202 938,76 грн. та стягнути з ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 4 750 946,44 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.07.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Інтервіамонт» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що відповідачами умови договорів купівлі-продажу цінних паперів укладених 18.03.2011 не виконано, хоча позивачем були передані відповідачам цінні папери.

Справа № 754/18119/13-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/11800/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Лісовська О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а заперечення відповідачів щодо того, що вони не підписували договори та акти у тому вигляді, що надані стороною позивача, заслуговують на увагу.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2011 між відповідачкою ОСОБА_3 та ТОВ «Інтервіамонт» був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б250-1, відповідно до умов якого Товариство зобов'язалося передати у власність відповідачки, а остання - прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери (прості векселі) (т. 1, а. с. 35-36). Відповідно до п. 3.1 даного Договору сума його становить 2 430 980, 00 грн. Пунктом 4.1 передбачено, що передача продавцем покупцю цінних паперів здійснюється безпосередньо продавцем не пізніше 6 робочих днів з дати підписання Договору.

Крім того, 18.03.2011 між ОСОБА_4 та ТОВ «Інтервіамонт» був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б251-1, відповідно до умов якого Товариство зобов'язалося передати у власність відповідача, а останній - прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери (прості векселі) (т. 1, а. с. 38-39). Відповідно до п. 3.1 сума Договору становить 1 408 000, 00 грн. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передача продавцем покупцю цінних паперів здійснюється безпосередньо продавцем не пізніше 6 робочих днів з дати підписання Договору.

На підтвердження передачі відповідачам цінних паперів позивачем були надані Акти прийому-передачі цінних паперів до Договорів купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 (т. 1, а. с. 37, 40).

Позивач, зазначаючи, що відповідачі грошові кошти у передбачений Договорами строк не сплатили, тому звернувся в суд із відповідним позовом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статей610, 611 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що зміст зобов'язань, які виникли між вказаними сторонами, визначається саме Договорами купівлі-продажу цінних паперів.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що звертаючись до суду з відповідним позовом, ТОВ «Інтервіамонт» у першу чергу повинен довести факт існування Договорів купівлі-продажу цінних паперів, та досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до нотаріально посвідчених заяв від 27.05.2014, поданих до суду, відповідачі вказують про те, що не укладали та не підписували з ТОВ «Інтервіамонт» Договори купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 та Акти приймання-передачі цінних паперів від 18.03.2011, на умовах, які зазначені у наданих до суду договорах.

Судом першої інстанції для перевірки зазначеної інформації неодноразово призначалися судово-почеркознавча та судово-технічна експертизи, але жодна із них проведена не була у зв'язку з відсутності у експертів оригіналів вказаних договорів та актів (т. 1, а. с. 123-124, 195-196; т. 2, а. с. 36-38, 59-61).

На виконання вимог експерта судом неодноразово витребовувалися документи, зокрема, оригінали договорів від 18.03.2011 та актів приймання-передачі від 18.03.2011 (т. 1, а. с. 137; т. 2, а. с. 47-48).

Але в установлений експертами строк вказані документи, що знаходяться у розпорядженні позивача, на дослідження експертам надані не були, що позбавило експертів можливості провести відповідне дослідження.

У зв'язку з невиконанням вимог експерта до суду було направлено Повідомлення від 24.02.2016 про неможливість надання висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів (т. 2, а. с. 59-61).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторони не заявляли клопотання про проведення почеркознавчих експертиз за вказаними договорами.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не доведено, що відповідачі підписували Договори купівлі-продажу цінних паперів, а також не надано докази досягнення сторонами згоди стосовно усіх істотних умов договору, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог правильними.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач непозбавлений можливості повторно звернутися до суду з відповідною позовною заявою, надавши до неї оригінали вказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів та актів їх передачі відповідачу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при розгляді справи суд першої інстанції не врахував, що факт укладення спірних договорів був встановлений при розгляді справи в інших судах, рішення по яким набрало законної сили і є обов'язковим при розгляді вказаної справи, колегія суддів вважає таким, що не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки відповідачі не спростовують самого факту укладення ними вказаних договорів, а лише спростовують умови останнього, які були надані позивачем по справі, а рішення, на які посилається позивач, умови вказаних договорів не встановлювали.

Також необґрунтованим на думку колегії суддів є посилання в апеляційній скарзі на те, що не проведення експертиз під час розгляду вказаної справи було пов'язано лише у зв'язку зі зловживанням відповідачами своїх процесуальних прав, оскільки матеріали справи спростовують вказані доводи (т. 1, а. с. 137; т. 2, а. с. 47-48).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив позивачу в залученні до справи третьої особи - ліцензованого торговця цінними паперами, колегія суддів також вважає такими, що не є підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції за відсутності висновку експерта щодо підписів відповідачів на спірних договорах купівлі-продажу та актах.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують рішення суду першої інстанції.

За наведених обставин вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк