Ухвала суду № 65624407, 24.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Рубан С.М.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та просила визнати майно набуте за час шлюбу, а саме:

квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,50 кв.м.;

гаражний бокс АДРЕСА_3;

земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення садівництва, площею 0,0827 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

земельна ділянка з побудованим на ній домоволодінням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5;

квартира за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач просила виділити у її власність наступне майно:

3/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1;

1/2 гаражного боксу АДРЕСА_3;

1/2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4;

Справа № 756/3540/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/9031/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Камбулов Д.Г.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. 1/2 домоволодіння з належною йому земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5;

2/5 квартири за адресою: АДРЕСА_2.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та просив визнати за сторонами в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності в розмірі по 1/2 частки наступного майна:

квартири за адресою: АДРЕСА_1;

гаражного боксу АДРЕСА_3;

земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.05.2016 первісний позов задоволено частково. Зустрічний позов задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1; гаражний бокс АДРЕСА_3, та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5.

У порядку поділу майна виділено ОСОБА_3 та визнано за нею право власності на:

1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1;

1/2 частки гаражного боксу АДРЕСА_3;

1/2 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5.

У порядку поділу майна виділено ОСОБА_4 та визнано за ним право власності на:

1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1;

1/2 частки гаражного боксу АДРЕСА_3;

1/2 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального права. Зазначила, що суд першої інстанції при визначенні спільної сумісної власності подружжя керувався положенням п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, яке вступило в законну силу після правовідносин, що виникли. Вказала, що судом не було з'ясовано питання щодо можливості відступлення від засад рівності часток при поділі спірної квартири, оскільки на утриманні позивача перебуває неповнолітня дитина-інвалід.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи частково первісний позов та повністю зустрічний, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для збільшення частки майна дружини при його поділі та відсутні обставини для відступлення від засад рівності часток подружжя відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 70 Сімейного Кодексу України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції, що 11.07.1997 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб (а. с. 30), від якого мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 17) та відповідачем було усиновлено сина ОСОБА_3 від попереднього шлюбу - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 18). Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2015 шлюб між сторонами було розірвано (а. с. 10). Діти, після розірвання шлюбу сторонами, проживають з позивачем за первісним позовом.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_4було придбане майно, а саме :

квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,50 кв.м. відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2002, за яким ОСОБА_3 купила останню (а. с. 21);

гаражний бокс АДРЕСА_3, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно свідоцтва від 06.06.2002 (а. с. 22);

земельна ділянка з побудованим на ній домоволодінням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 11.10.2002, покупець ОСОБА_4 (а. с. 79).

Сторони по справі звернулися до суду та просили поділити вищезгадане майно, враховуючи вклад кожного з подружжя в придбання останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що спірне майно, яке було отримане сторонами за час шлюбу, слід вважати спільною сумісною власністю подружжя, а при поділі такого майна розмір часток дружини та чоловіка є рівними.

Частина друга статті 70 СК передбачає, що в окремих випадках суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витратив його на шкоду інтересам сім'ї.

Враховуючи, що при розгляді справи сторонами не було доведено даних обставин, на підставі яких можливо було б дійти до висновку про можливість суду відступити від засад рівності часток майна колишнього подружжя, колегія суддів вважає висновки суду щодо поділу останнього правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано відмовив суду першої інстанції в поділі земельної ділянки площею 0,0827 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 колегія суддів вважає безпідставними.

Матеріали справи свідчать, що вищевказана земельна ділянка земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення садівництва, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 відповідно до Розпорядження Києво-Святошинської РДА Київської області та державного Акту на право власності на земельну ділянку (а. с. 23-24).

Згідно довідки наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області на час розгляду справи у суді відсутні данні про реєстрацію права на вказану земельну ділянку (а. с. 212).

За наведених обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для поділу вищезгаданої земельної ділянки між колишнім подружжям.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при визначенні спільної сумісної власності подружжя керувався положенням п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, оскільки дані обставини не знайшло свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Також необґрунтованими на думку колегії суддів є посилання в апеляційній скарзі на безпідставність відмови суду відступлення від засад рівності часток майна подружжя при поділі квартири АДРЕСА_1, оскільки позивач за первісним позовом не довела в суді вказані обставини.

Щодо неправильного поділу судом квартири за адресою: АДРЕСА_2, то колегія суддів вважає вказаний довід таким, що спростовується матеріалами справи.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4належить 4/5 частки вказаного об'єкту та свідоцтво про право власності, 10229 видане 20.04.1994 Кіровоградською міською радою депутатів (а. с. 26-27). Дану обставину повністю підтверджено відповіддю Кіровоградського бюро технічної інвентаризації (а.с. 123).

Отже, право власності на дану квартирувиникло до моменту одруження сторін, а тому відсутні правові підстави щодо поділу останньої.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

С.М.Рубан