Ухвала суду № 65624019, 24.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

К/800/5143/17

24 березня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області подало касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року у справі № 570/4952/16-а.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в порядку, передбаченому статтею 213 Кодексу адміністративного судочинства України, було залишено без руху для виправлення недоліків.

У встановлений судом строк скаржником було усунуто недоліки касаційної скарги.

Після дослідження змісту оскаржуваного судового рішення суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 09 нрудня 2016 року позов було задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області повернуто особі, яка її подала

У касаційній скарзі Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, не погоджуючись з даним рішенням, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та направити справу до суду апеяляційної інстанції для розгляду по суті.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року в задоволенні клопотання Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про звільнення від сплати судового збору було відмовлено та апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору. Надано строк до 27 січня 2017 року для усунення зазначених недоліків.

Ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху вручена відповідачу 16 січня 2017 року, що підтверджується роздруківкою результату пошуку із сайту "Укрпошти".

20 січня 2017 року заявником вдруге було подано клопотання про прийняття апеляційної скарги до розгляду без сплати судового збору.

Зі змісту довідки Вищого адміністративного суду України, складеної за результатами аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Згідно із частиною 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція відповідає постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції вірно відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу, оскільки такий висновок відповідає положенням статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Донець