Ухвала суду № 65623740, 29.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 р.Справа № 818/1703/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського міського військового комісаріату на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2016р. по справі № 818/1703/16 за позовом ОСОБА_1 до Сумського міського військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до Сумського міського військового комісаріату про зобов'язання видати йому військовий квиток у п'ятиденний строк від дня набрання постановою суду законної сили. (а.с.4-6)

Свої вимоги мотивує тим, що він неодноразово звертався до відповідача про видачу військового квитка. Проте відповідач безпідставно відмовляє йому в цьому.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2016р. по справі № 818/1703/16 частково задоволено адміністративний позов (а.с.31-33):

- зобов'язано Сумський міський військовий комісаріат видати позивачу військовий квиток;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумського міського військового комісаріату суму судового збору в розмірі 551,20 грн.;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Сумський міський військовий комісаріат подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. (а.с.39-42)

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, та той факт, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 08.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Сумського об'єднаного міського військового комісаріату для отримання військового квитка (а.с.17).

Разом із заявою про видачу військового квитка військовозобов'язаним, які досягли 27 річного віку, позивач подав наступні документи: карту медичного огляду військовозобов'язаного від 06.10.2016 №512; облікову картку; копію диплома з додатком; копію свідоцтва про шлюб; копію паспорта; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; фотографії, проте відповідач військовий квиток не видав.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач позивач набув того віку, з якого його звільнено від призову на строкову військову службу, та зарахований у запас , а тому має право отримати військовий квиток , як це передбачено чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на військовому обліку, про що свідчить посвідчення про приписку до призовної дільниці від 14.02.2006 року, видане 14.02.2006 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 виповнилося 27 років.

При цьому, станом на 16.10.2016 року ОСОБА_1 пройшов медичну комісію в частині перевірки придатності до військової служби. Згідно відмітки на картці медичного огляду військовозобов'язаного від 06.10.2016 №512, комісією зазначено, що ОСОБА_1 звільнений в запас 03.07.2014 року у віці 25 років згідно ст.18 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (а.с.15).

Відповідно до ст.18 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок та військову службу" (в редакції від 08.06.2014 року) від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, в тому числі: які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 25-річного віку.

В свою чергу, положеннями ст.18 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (в редакції від 18.02.2016 року) передбачено, що від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України: які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 27-річного віку.

Відповідно до ч.ч.1 та 4 ст. 27 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань. До запасу другої категорії належать військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби, а також військовозобов'язані-жінки.

За приписами пунктів 1, 3 Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого указом Президента України від 25.05.1994 №263/94, військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що визначає належність його власника до військової служби, служби в запасі та військового обов'язку. Військові квитки видають районні (міські) військові комісаріати під час призову громадян на військову службу, зарахування їх до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров'я.

Відповідач не заперечує, що позивача переведено в запас ще 03.07.2014 року, після проходження медичного огляду 06.10.2016 року позивач визнаний придатним для проходження військової служби на направлений до мобілізаційного відділення для отримання мобілізаційного розпорядження.

За приписами частини 2 та 4 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.

Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Колегія суддів зазначає, що отримання військового квитка позивачем не звільняє останнього від виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , оскільки частиною другої статті 26 зазначеного Закону передбачена відповідальність в тому числі і громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.41, 87, 159, 160, 161, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумського міського військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2016р. по справі № 818/1703/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30 березня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Старосуд М.І. Яковенко М.М.