Постанова № 65623448, 29.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 360/1740/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Унятицький Д.Є.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Бородянського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бородянської районної державної адміністрації, управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації в особі департаменту соціального захисту населення про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Бородянського районного суду Київської області з позовною заявою до Бородянської районної державної адміністрації (відповідач 1), управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації (відповідач 2), Київської обласної державної адміністрації в особі департаменту соціального захисту населення (відповідач 3) про визнання дії відповідачів щодо відмови у видачі позивачу посвідчення потерпілої від аварії на ЧАЕС 1 категорії неправомірними; зобов'язання управління соціального захисту населення Бородянської РДА прийняти її документи та внести подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії; зобов'язання Київську обласну державну адміністрацію надати позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видати відповідне посвідчення.

Бородянський районний суд Київської області своєю постановою від 23 листопада 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бородянського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач являється постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1997 роки (а.с. 8, 14).

З копії експертного висновку № 6308 від 30 грудня 2015 року (а.с.12) та копії довідки до акту огляду МСЕК (а.с. 9) убачається, що ОСОБА_2 визнано інвалідом другої групи внаслідок захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС.

Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації своїм листом № 3906/08 від 06 вересня 2016 року відмовило позивачці у видачі посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Даний лист відповідач мотивував тим, що внаслідок внесення змін до Закону України «Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2015 року департаментом соціального захисту населення Київської ОДА не приймаються подання райдержадміністрації на оформлення громадянам посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 (а.с. 10-11).

Позивач, не погоджуючись з такою відмовою відповідача, звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції ввжає за необхідне звернути увагу на наступне.

Конституційні права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91р. (надалі - Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону 796-ХІІ, залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, міри перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших соціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих і соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Такими зонами є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Статтями 11, 14 Закону 796-ХІІ визначаються підстави та умови віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, відповідно статті 11 Закону 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: 1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; 2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; 3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років; 4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років; 5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України; 6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Згідно п.1 ч.1 статті 14 Закону 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1). інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до п. 10 Порядку посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, зокрема, видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4 встановлені статтею 23 Закону 796-ХІІ.

З аналізу вказаних правових норм убачається, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії та відповідне посвідчення діє на час постійного проживання або роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю та їй було видане посвідчення потерпілого категорії 4.

Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключений.

Цим же Законом статтю 2 («Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій») та 23 («Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4») Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключені, вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015 року.

Отже, позивач на час встановлення захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС та інвалідності не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, згідно вищенаведених змін до законодавства, оскільки такої зони, відповідно до чинного законодавства, немає.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин та норм діючого законодавства убачається, що на момент складання експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 30.12.2015 року № 6308, огляду МСЕК - 29.01.2016 року та звернення із заявами про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у прийнятті для підготовки подання райдержадміністрацією для оформлення позивачу посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Правова позиція у спірних правовідносинах узгоджується з практикою ВАСУ викладеною в ухвалах від 21.04.2016 року у справі № К/800/688/16 та від 29.11.2016 року у справі № К/800/1412/16.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційна скарга є обґрунтованою, її доводи знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, висновки суду першої інстанції - спростовані, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації - задовольнити.

Постанову Бородянського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Коротких А. Ю.

Мєзєнцев Є.І.