Рішення № 65617968, 21.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №332/4602/14 Головуючий у 1 інстанції: Федоренко О.І.

Провадження № 22-ц/778/383/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 03.07.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №0711/0708/45-027, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 40500 доларів США та зобов'язався належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти до 03.07.2038 року, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,90 % річних на весь строк користування кредитом.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 станом на 03.08.2014 року має заборгованість: за кредитом в розмірі 40 440,10 доларів США (що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 483796,24 грн.); за відсотками - 28 815,92 доларів США( що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 344 732,92 грн.); пеня 121973,65 грн.

В забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором були укладені договори поруки № 0711/0708/45-027-Р-1 та № 0711/0708/45-027-Р-2 від 03.07.2008 р. з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідно.

Згідно з договорами поруки поручителі несуть солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобовязання усім належним майном та грошовими коштами, у випадку невиконання позичальником його зобовязань за кредитним договором поручителі погашають суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів.

28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» уклали договір факторингу, на підставі якого ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» одержало право вимагати від боржників належного виконання всіх зобовязань за кредитними договорами. 28.11.2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір факторингу, на підставі якого ТОВ «Кредитні ініціативи» одержало право вимагати від боржників належного виконання всіх зобовязань за кредитними договорами. Отже внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача.

На підставі зазначеного просило стягнути солідарно з відповідачів на користь товариства заборгованість в розмірі 950502,81 грн.: за кредитом 483796,24 грн., по відсотках 344732,92 грн., пеня 121973,65 грн., а також судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №0711/0708/45-027 від 03.07.2008 р. в розмірі 950502 гривні 81 копійка та понесені судові витрати в сумі 3654 гривні судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення суду про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом першої інстанції встановлено, що 03.07.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №0711/0708/45-027, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 40500 доларів США та зобов'язався повернути банку вказані кредитні кошти в строк до 03.07.2038 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,90 % річних (т.1, а.с.4-9).

Згідно з п.8.5 Кредитного договору строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю три роки.

В забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором, в той же день були укладені:

- договір поруки №0711/0708/45-027-Р-1 від 03.07.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5, за умовами п. 2 якого ОСОБА_5А несе перед банком солідарну відповідальність з позичальником ОСОБА_4 за виконання ним умов основного зобовязання усім належним йому майном та грошовими коштами (т.1, а.с.10);

- договір поруки №0711/0708/45-027-Р-2 від 03.07.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, за умовами п. 2 якого ОСОБА_3, несе перед банком солідарну відповідальність з позичальником ОСОБА_4 за виконання ним умов основного зобовязання усім належним йому майном та грошовими коштами (т.1, а.с.11).

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, ОСОБА_4 станом на 03.08.2014 року має заборгованість: за кредитом в розмірі 40 440,10 доларів США (що за курсом НБУ становить 483796 грн. 24 коп..); за відсотками 28 815,92 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 344732 грн. 92 коп.); пеня 121973,65 грн. (т.1, а.с.66).

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2012р. між ПАТ «Сведбанк», який, в свою чергу, виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу згідно з яким ПАТ «Сведбанк»ПАТ відступило, а ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» прийняло право вимоги за кредитним договором: №0711/0708/45-027 від 03.07.2008 р.на умовах, що існують на момент передачі цих прав. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. цього договору банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. Відповідно до п. 2.3 цього договору сторони в день його укладення складають та скріплюють своїми печатками ОСОБА_1 прийому-передачі Реєстру заборгованості за формою, встановленою у Додатку № 2 до цього договору. Пунктом 2.4 зазначеного договору факторингу передбачено, що перехід прав вимоги за договорами забезпечення відбувається одночасно з переходом прав вимоги заборгованості у момент укладення договорів щодо відступлення прав вимоги за договорами забезпечення ( т.1, а.с. 23-36).

28.11.2012р. між ТОВ «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено наступний договір факторингу. Як передбачено вказаним договором факторингу, а саме п. 2.3 договору, сторони в день укладення цього договору складають та скріплюють своїми печатками ОСОБА_1 прийому-передачі Реєстру заборгованості за формою, встановленою в Додатку № 2 до цього Договору. Пунктом 2.4 зазначеного договору факторингу передбачено, що перехід прав вимоги за договорами забезпечення відбувається одночасно з переходом прав вимоги заборгованості у момент укладення договорів щодо відступлення прав вимоги за договорами забезпечення (т.1,а.с.37-50).

Вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором №0711/0708/45-027 від 03.07.2008 р.та повідомлення про відступлення прав вимоги надсилались ТОВ «Кредитні ініціативи» боржнику та поручителям 19.08.2014 року (т.1, а.с.67-68).

Задовольняючи позовні вимоги до позичальника ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що спірні правовідносини регулюються ст. ст.525, 526, 629 ЦК України, згідно з якими боржник зобовязаний виконати свій обовязок, зобовязання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Належним чином суд керувався ст.ст. 512,516 ЦК України, які передбачають, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, довід апеляційної скарги про припинення поруки та необґрунтованого стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_3 заборгованості за кредитом знайшов підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про припинення поруки, поручитель ОСОБА_3 в тому числі посилався на рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя 2010 року, яким в рахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 03.07.2008 р., звернуто стягнення на іпотечне майно квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частини четвертої статті 559 цього Кодексу порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі).

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений до 03 липня 2038 року. Разом з тим, умовами договору сторони передбачили строки виконання окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою стаття 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобовязань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Крім того, при застосуванні частини 4 статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у звязку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобовязання не встановлено або встановлено моментом предявлення вимоги), якщо кредитор не предявить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «предявлення вимоги» та «предявлення позову» як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку ( який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобовязань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «предявлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором вимоги у встановленому законом порядку (ст.122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної давності, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитним договором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину 4 ст.559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинен розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобовязання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 вересня 2014 року по справі № 6-53 цс14, від 23 грудня 2015 року по справі №6-436 цс15.

Відповідно до п.3.1.1.Кредитного договору починаючи з 11.08.2008 року Позичальник здійснює погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом, нарахованих згідно п.3.2 цього Договору шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 413,47 доларів США у термін - 10 числа кожного місяця та в день закінчення договору ( т.1, а.с.4 зворот.).

Як вбачається з рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки ,яким задоволено вимоги позивача та звернуто стягнення на предмет іпотеки, 17.02.2009 року ОСОБА_4 направлено повідомлення про зміну умов кредитного договору листом від 29.01.2009 року, тому умови кредитного договору змінено та обовязок ОСОБА_4 погасити кредит в повному обсязі виник за збігом тридцяти денного терміну з дня відправлення листа та настав - 08.03.2009 року (т.2, а.с.170-172).

До суду з позовом до поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось 12.09.2014 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Таким чином, позовні вимоги до поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення з поручителя солідарно з позичальником заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню у звязку з припиненням поруки.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором згідно з п.4.ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2015 року у цій справі в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: