Постанова № 65617951, 23.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/220/17

Єдиний унікальний № 329/85/17 Головуючий в 1-й інстанції Пода Н.М.

Категорія - ст. 172-7 ч. 2 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Фомін В.А., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, прокурора Євсюкова Ф.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Чернігівського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року,

в с т а н о в и в:

постановою судді Чернігівського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП притягнуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, проживаючу: ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючу заступником начальника УСЗН Чернігівської РДА Запорізької області, із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу з урахуванням ст. 36 КУпАП в розмірі 3400 гривень.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 320 грн.

Як зазначено в постанові, 22.02.2016 року згідно наказу № 4-к, заступник начальника управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2, діючи умисно, усвідомлюючи наявність реального конфлікту інтересів, не повідомляючи безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів та в подальшому прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме встановила особисто самостійно собі процент премії у розмірі 100% від посадового окладу та особисто видала наказ про преміювання заступника начальника управління соціального захисту населення, тобто себе та інших працівників управління.

В апеляційній скарзі апелянт вважає постанову необґрунтованою, оскільки в протоколі не вірно зазначено місце його складання; вона не була ознайомлена зі своїми правами; в протоколі на першій сторінці в п. 7 не вірно вказано її посаду; в п. 8 сторінки третьої протоколу не вірно вказано її ініціали; в п. 6 сторінки третьої протоколу вказано: «діючи умисно, усвідомлюючи наявність реального конфлікту інтересів…» - є лише припущенням посадової особи; в п. 7 сторінки третьої протоколу не повністю тлумачаться її пояснення з приводу правопорушення, отже, протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Копії документів в матеріалах справи не завірені належним чином, немає дати і відсутні підписи. Вона жодного разу не видавала накази, не призначала, не нараховувала та не виплачувала премії ні собі особисто, ні працівникам управління, оскільки це не входило до її повноважень, передбачених посадовою інструкцією, затвердженою заступником голови райдержадміністрації 10.01.2013 року; ці питання завжди вирішувалися без її участі начальником управління та начальником відділу бухгалтерського обліку і звітності. Свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яких вона клопотала запросити до суду, в перший день слухання справи начальник управління соціального захисту населення ОСОБА_5 не відпустив до суду і того ж дня повіз консультуватися до прокуратури в Чернігівському районі. ЇЇ заперечення щодо неправдивих свідчень ОСОБА_3 судом було відхилено, з мотивуванням, що свідчення вона давала під присягою і попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень. Відповіді на запитання свідку ОСОБА_3 надавала прокурор, при цьому склалося враження, що вона є адвокатом свідка ОСОБА_3 Суд у своїй постанові не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_6 Суд не спростував їх і не сказав, чому саме не прийняв до уваги всі вказані факти. Наказ на преміювання від 22.02.2016 року був підписаний нею після 10 березня, після виходу на роботу після відпустки головного спеціаліста управління ОСОБА_7 та начальника управління ОСОБА_5 Вона також говорила в суді, що є технічні носії інформації, тому не важко перевірити час виготовлення документу. Також є журнал реєстрації наказів, в якому вона жодного запису не робила. Суддя при винесенні постанови порушила її право на справедливий судовий захист, порушила принципи верховенства права, законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, недостатньо аргументовано мотивувала своє рішення, з неправильним застосуванням норм права, що знайшли своє підтвердження у наступному: суддя не повністю врахувала всі її пояснення; ніякого конфлікту інтересів в неї не було, як і не було необхідності повідомляти про це безпосереднього керівника. Як вбачається зі змісту протоколу, який передано до суду, в ньому не зазначено таких істотних обставин, як: в чому саме вбачається її приватний інтерес; в чому саме полягає суперечність між цим, визначеним співробітником УЗЕ, приватним інтересом, та її представницькими повноваженнями; як саме ця суперечність впливала на обєктивність або неупередженість прийняття рішення при преміюванні її та працівників управління. Не містить відповідей на ці питання і постанова судді. В постанові лише констатується, що вбачається подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП. Вважає, що реальний конфлікт інтересів при преміюванні її особисто та працівників управління був відсутній, оскільки була відсутня суперечність між приватним інтересом та її представницькими повноваженнями. Такий же розмір премії вона отримувала протягом 2015 березня 2016 років, яка нараховувалася відповідно без її участі залежно від розміру економії фонду заробітної плати та її особистого внеску в роботу управління. Який розмір премії їй був нарахований в лютому 2016 року вона не знала аж до часу отримання заробітної плати та надання бухгалтерією розрахункових листів.

На підставі викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у звязку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до розділу ІІ пункту 2 Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженої рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 09.06.2016 року №5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2016 року за № 1019/29149, у разі вчинення особою кількох адміністративних правопорушень протоколи складаються окремо щодо кожного із вчинених правопорушень.

Як вбачається з матеріалів справи, в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення повязаного з корупцією № 6 зазначено, що ОСОБА_2 вчинила адміністративні правопорушення повязані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (а.с. 3, 5).

Між тим, частина 1 ст. 172-7 КУпАП передбачає неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, отже обєктивна сторона правопорушення виражається бездіяльністю особи, а частина 2 зазначеної статті передбачає вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто виражається у діях особи. Отже, фактично зазначені склади правопорушень ототожнювати не можна, оскільки вони носять самостійну правову кваліфікацію.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол, тобто зазначена норма закону визначає про необхідність складання протоколу за одне правопорушення, а не за декілька.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суду першої інстанції за таких обставин належало повернути протокол разом з матеріалами на доопрацювання та належного оформлення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Чернігівського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу з урахуванням ст. 36 КУпАП в розмірі 3400 гривень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою протокол про адміністративе правопорушення № 6 відносно ОСОБА_2 разом з доданими до нього матеріалами повернути на доопрацювання до управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_1