Ухвала суду № 65614528, 28.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/1/2017(м)

221/1239/13-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів: Куракової В.В., Сєдих А.В.

секретаря Меляник К.В.

за участю прокурора Сухарєвої О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12013050630000460 за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 03 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Олександрівка, Сахновщинського району Харківської області, громадянина України, судимого : 1) 27 квітня 1993 року Сахновщинським районним судом Харківської області за ч.3 ст.ст.140,45 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки умовно, з іспитовим строком два роки; 2) 17 квітня 1997 року Сахновщинським районним судом Харківської області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік; 3) 05 квітня 1999 року Сахновщинським районним судом Харківської області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140 КК України ( в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; 4) 25 лютого 2003 року Сахновщинським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік; 5) 24 лютого 2004 року Сахновщинським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців; 6) 08 грудня 2006 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три; 7) 13 травня 2010 року Лозовським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; 05 жовтня 2012 року звільнений умовно - достроково на 4 місяці 14 днів, мешкає за адресоюАДРЕСА_1

визнано винуватим та засуджено: за ч. 2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк шість місяців, за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням (іспитовим строком один рік), з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 26 лютого 2013 року о 16 години 30 хвилин, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння у якості гістя у будинку АДРЕСА_2, який належить на праві власності потерпілій ОСОБА_2, із корисливих мотивів, таємно, повторно викрав із будинку 14 пляшок соняшникової олії «Хуторок» ємкістю 1 л. за ціною 15 грн. на суму 210 грн., а також із подвір'я будинку викрав 7 курей породи несушка 1,5 кг. за штуку за ціною 50 грн. на суму 350 грн. та з викраденим з місця злочину втік, завдавши потерпілій матеріальний збиток на суму 560 грн..

Він же, 28 лютого 2013 року о 7 години, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, із корисливих мотивів з метою викрадення чужого майна шляхом вільного доступу проник в сарай, розташований по АДРЕСА_3, який належить на праві власності потерпілій ОСОБА_3, звідки таємно, повторно викрав 3 півня вагою 2 кг. за 1 шт. за ціною 59 грн. на суму 354 грн., а також грошові кошти в сумі 50 грн. та з викраденим з місця злочину втік, завдавши потерпілій матеріальний збиток на суму 404 грн..

Він же, 02 березня 2013 року о 2 години, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, із корисливих мотивів з метою викрадення чужого майна шляхом виставлення вікна проник в сарай, розташований по АДРЕСА_1 який належить на праві власності потерпілій ОСОБА_3, звідки таємно, повторно викрав одне в'єтнамське порося вагою 25 кг. за 1 шт. за ціною 1050 грн. та з викраденим з місця злочину втік, завдавши потерпілій матеріальний збиток на вказану суму.

Прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи висновків суду щодо встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду щодо останнього в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на строк шість місяців, за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання покарань остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначив, що суд при призначенні покарання не врахував належним чином дані щодо особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується негативно, перебував в стані алкогольного сп'яніння. На думку прокурора призначене покарання з застосуванням ст.75 КК України не сприятиме виправленню засудженого та попередженню вчинення ним нових злочинів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на часткове підтримання вимог апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_1 про необґрунтованість апеляційної скарги та законність судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до правових позицій, викладених в п.п.13,16.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 (з подальшими змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вирок, постановлений іменем України, є важливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючи вимог КПК України.

Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо.

Сам вирок повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку у точних судженнях, які виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Однак, як видно з вироку, при розгляді даної справи місцевий суд в повній мірі вказаних вимог закону не виконав, а тому постановлений ним вирок в повному обсязі не можна визнати законним та обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів провадження та вироку, суд дійшов висновку про доведеність обвинувачення з огляду на визнавальні показання обвинуваченого показання потерпілих, протоколи слідчих експериментів та інші докази. Разом з тим, в матеріалах провадження міститься клопотання ОСОБА_1 про незгоду з кваліфікацією злочину щодо ОСОБА_3 та допит свідків з цього приводу, де він зазначає, що остання є його цивільною дружиною, а майно, яке зазначено в обвинуваченні є їх спільним, у будівлю прийшов не з метою крадіжки. Такі ж самі обставини обвинувачений навів під час судового розгляду, а потерпілі погодилися з цим, що підтверджується носієм технічного запису фіксування судового провадження, однак у вироку такі факти взагалі не відображено та не надано відповідної оцінки. Всі інші докази, на які послався суд, в матеріалах кримінального провадження відсутні, жодних даних про особу обвинуваченого також не має, що унеможливлює перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та відомості, зазначені у вступній частині вироку. Слід зазначити, що окрім обвинувального акту та витягу з ЄРДР матеріали провадження взагалі більш нічого не містять, яким чином місцевий суд досліджував докази встановити неможливо.

За таких обставин вирок суду визнати законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ст.ст.370,374 КПК України, не можна, зазначені дії з боку суду потягли за собою порушення права обвинуваченого на захист та справедливий суд, передбачені ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дані порушення кримінального процесуального закону відповідно до ч.1 ст.412 КПК України є істотними, так як перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Перешкоджають вони й переглянути провадження в апеляційному порядку згідно вимог ст.404 КПК України, так як розгляд справи по суті є виключною компетенцією суду першої інстанції. За таких підстав суд апеляційної інстанції позбавлений права перевірити висновки суду про доведеність (недоведеність) обвинувачення, достовірність (недостовірність) доказів, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання (ч.2 ст.415 КПК України).

У зв'язку з викладеним, на підставі ст.415 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції необхідно повно й всебічно, з додержанням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, на умовах змагальності та диспозитивності, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх належність, допустимість та достатність, перевірити інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, та, відповідно до вимог ст.370 КПК України, ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає, якщо під час нового розгляду зазначене обвинувачення та дані про особу ОСОБА_1 будуть належним чином доведені, застосування до останнього процесуальної пільги, передбаченої ст.75 КК України, слід визнати безпідставним.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, та зазначила, що обвинувачений не працює, не має стійких соціальних зв'язків, не має постійного місця проживання, значний час знаходився у розшуку, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, може знову переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та виконання процесуальних обов'язків, продовжити злочинну діяльність.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи прокурора є обґрунтованими, на даний час дійсно існують та доведені зазначені ним ризики, передбачені ст.177 КПК України. Вказані обставини, передбачені ст.178 КПК України, та дані про особу ОСОБА_1, а також тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, дають підстави для застосування до нього саме такого виду процесуального примусу та обмеження прав, так як застосування більш м'яких видів запобіжного заходу, передбачених КПК України, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.183,404,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 03 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі УДПтС України в Донецькій області на 60 діб, тобто до 27 травня 2017 року включно.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області