Рішення № 65613939, 22.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 646/11541/15-ц Головуючий суддя І інстанції Шелест І. М.

Провадження № 22-ц/790/1373/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про спадкове право

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря : Баранкової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту, свідоцтво про право на спадщину, встановлення факту ухилення від надання допомоги та факту вчинення злочинних дій, усунення від права на спадкування за законом, визнання права власності, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому після уточнення остаточно просила суд визнати недійсними: заповіт від 02.07.2009 року, який складений і посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6;свідоцтво від 17.07.2015 року на спадщину по заповіту на імя ОСОБА_5 Крім того, просила суд встановити факт ухилення ОСОБА_5 від надання допомоги спадкодавцеві - батьку відповідача та позивача - ОСОБА_7, який через похилий вік, тяжку хворобу і каліцтво знаходився у безпорадному стані; встановити факт умисного здійснення ОСОБА_5 та приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 незаконних дій, які перешкодили спадкодавцеві ОСОБА_7 вільно виявити його виявлення щодо його спадщини у заповіті від 02.07.2009 з метою збільшення частки спадкоємця ОСОБА_5 і зменшення частки спадкоємця ОСОБА_3 у спадщині спадкодавця ОСОБА_7; усунути ОСОБА_5 від права на спадкування спадщини спадкодавця ОСОБА_7 за законом; визнати за ОСОБА_3 право власності на все домоволодіння по вул. Льговській, 51 м. Харкова; зобовязати ОСОБА_5 забрати із спірного будинку все майно, що є її особистою власністю та надати ключі від домоволодіння по вул. Льговській м. Харкова.

В обґрунтування позову зазначила, що02.07.2009 року, у присутності нотаріуса її батько ОСОБА_7особистопідписав спільну з позивачем заяву, поруч з підписом написав своє прізвище та ініціали. Пізніше, в той же день за допомогою рукоприкладчика та за участі двох свідків нотаріусом був посвідчений заповіт ОСОБА_7 на користь відповідача, хоча не зважаючи на похилий вік він міг самостійно прочитати і підписати цей заповіт,

що викладає сумніви щодо дійсного волевиявлення її батька. Позивач вказала, що внаслідок цього заповіт складений з порушенням вимог щодо його нотаріальної форми і томує нікчемним. Крім того зазначила, що відповідач ОСОБА_5 могла здійснювати психологічний тиск на батька, та навмисно з використанням транквілізаторів, ввести батька в стан, при якому він міг не усвідомлювати своїх дій. Вважає, що ОСОБА_5 вступила у злочинну змову з приватним нотаріусом ОСОБА_6 з метою збільшення своєї спадкової частки після смерті батька ОСОБА_7 шляхом введення його в оману або взагалі без його участі, тобто заповіт з зазначених підстав не відповідав волевиявленню спадкодавця ОСОБА_7,незаконно був посвідчений приватним нотаріусом, тому є недійсним.

У позові зазначила, що ОСОБА_5 у 2008 році продала свою квартиру і стала проживати разом із батьком у м. Харкові по вул. Льговській, 51 м. Харкова. Між ОСОБА_5 та батьком виникали конфлікти, ОСОБА_5 зверталася до правоохоронних органів із заявою на свого батька, після отримання у 2009 році бажаного заповіту, купила собі квартиру і залишила свого батька. При цьому намагалася у судовому порядку визнати його недієздатним. Оскільки за батьком наглядати було нікому, а до позивача у м. Одеса переїхати він відмовився, у 2010 році позивач перевезла його до інтернату ветеранів праці, де його постійно відвідувала і доглядала за ним. Відповідач ні разу батька не відвідувала і допомоги йому не надавала, з батьком не спілкувалася, який через похилий вік, тяжку хворобу і каліцтво був у безпорадному стані і потребував допомоги. Проте постійно зверталася до судів із різними позовами, як до неї, так і до батька. На похорони до батька ОСОБА_5 не прийшла, ніякої участі у похованні не брала.

Після смерті батькавона та її сестра ОСОБА_5 прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_7, який помер 17.06.2014 року, і отримали свідоцтво на право на спадщину, вона на обовязкову частку (1/4 ч.), а ОСОБА_5 (3/4 ч.) на підставі заповіту. Спадковим майном є 2/3 частини житлового будинку № 51 з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Харкові по вул. Льговській.

Також зазначила, що з 1976 року в порядку спадкування після смерті матері вона вже є власником 1/3 частини вказаного житлового будинку, але ОСОБА_5 перешкоджає їй користуватися її часткою, не надає ключі від житлового будинку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позов підтримали і просили задовольнити. Позивач ОСОБА_3 також зазначала, що була присутня у житловому будинку № 51 по вул. Льговській м. Харкова, коли її сестра ОСОБА_5 привела приватного нотаріуса ОСОБА_6 та трьох сторонніх осіб, які пройшли у кімнату, де знаходився її батько ОСОБА_7 В той же день, вона разом із батьком підписали заяву, яку посвідчив нотаріус ОСОБА_6. В той час батько міг пересуватися з костилем по дому, сам міг писати і читати. Про заповіт їй стало відомо при оформленні спадщині. Але з текстом уважно змогла ознайомитися, коли отримала його копію разом з черговою позовною заявою ОСОБА_5 до суду і підписання заповіту іншою особою, а не батьком, який міг сам писати, у неї викликало сумніви.

Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечувала, зазначала, що оскільки її сестра ОСОБА_3 проживає у м. Одеса, саме вона доглядала свого батька до 2010, який був людиною похилого віку і потребував її допомоги, купувала йому ліки, зверталася до медичних закладів. Оскільки не вистачало коштів на утримання батька, вимушена була продати свою квартиру. Складений її батьком заповіт відповідав його волевиявленню, який мав намір заповідати саме їй свою частку. Батько був похилого віку, руки у нього тремтіли і його нечіткий підпис у майбутньому міг би визвати сумніви. Тому, отримавши консультацію нотаріуса, було запрошено двох свідків і особу для підписання заповіту, що відповідає вимогам закону. Її сестра, ОСОБА_3 була при цьому присутня і дійсно у той же день разом з батьком вони підписали заяву, яку засвідчив нотаріус. Вважає, що сестра незаконно, проти волі батька, направила його в інтернат для ветеранів, де батько залишався до самої смерті.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року позов задоволено частково. Встановлено нікчемність заповіту, складеного від імені ОСОБА_7 посвідченого 2 липня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 757. Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13 липня 2015 року після смерті ОСОБА_7 на імя його дочки ОСОБА_5, посвідченим державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 зареєстрованого в реєстрі за № 1-1036. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити всі позовні вимоги ОСОБА_3 При цьому посилався на те, що рішення незаконне, необгрунтоване, судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, суд неправильно дослідив та оцінив докази, порушив та не застосував норми матеріального та процесуального права.

Вказав, що суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідка-лікаря пансіонату ветеранів праці ОСОБА_9, суд діяв упереджено та виключив будь-яку змагальність сторін, суд задовольнив клопотання про виклик та допит приватного нотаріуса ОСОБА_6, та потім не викликав належним чином приватного нотаріуса у судове засідання.

Зазначав, що ОСОБА_3 за період з 27.09.2012 року по 22.06.2014 року відвідувала батька ОСОБА_7 38 разів, а ОСОБА_5 лише один раз. Відвідувала батька ОСОБА_3 у пансіонаті долаючи відстань у тисячу кілометрів з м.Одеса до м.Харків, за власні кошти, вона орендувала поряд з пансіонатом квартиру, для того щоб спілкуватися з батьком, організовувала для батька комфортні умови перебування у пансіонаті. Поховання батька за власні кошти здійснила ОСОБА_3, а ОСОБА_5 не прийшла на похорони батька, оскільки перебувала у різних судах з метою заволодіти майном- спірним будинком. Вищевикладені факти були підтверждені свідком ОСОБА_10 та були достатніми щоб задовольнити позовну вимогу про встановлення факту ухилення відповідачки від надання домопомоги своєму батькові спадкодавцеві ОСОБА_7, який через похилий вік, тяжку хворобу і каліцтво знаходився у безпорадному стані.

Відповідачка ОСОБА_5 не є власником спірного будинку, безпідставно володіє і користується ним, оскільки відповідно до спадкової справи спірний будинок є спільною частковою власністю ОСОБА_3 1/3 частка та покійного батька ОСОБА_7 2/3 частки.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить рішення повністю скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Визнати судом заповіт від 02.07.2009 року спадкодавця ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного та засвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, дійсним та вірним.

Вказала, що суддею не завірені копії документів що були надані з пансіонату, суддя у рішенні зазначає похилий вік батька навмисно не вказує вік -88 років на момент складання заповіту. Він навіть газет не читав, оскільки після отриманої травми-перелому шейки бедра, та став лежачим хворим, у нього посилились головні болі, не включав телевізора з цих же причин.Заповіт від 02.07.2009 року свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12Е двічі прочитали заповіт, підписав заповіт за батька, за його особистим проханням - ОСОБА_13, якому батько довіряв, який є головою ветеранської організації ЖЕУ-70, за місцем мешкання батька. Також доказом того, що у заповіті викладена дійсна та усвідомлена воля заповідача є те, що напротязі наступних 5 років життя батько заповіту не змінив.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ОСОБА_3-

ОСОБА_4 відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_5- задовольнити частково, з наступних підстав. Справа перевіряється лише стосовно відмови у задоволенні позову.

Задовольняючи позов частково про визнання заповіту нікчемним суд першої інстанції виходив з того, що текст спірного заповіту містить суперечливі дані щодо можливості заповідача прочитати та підписати заповіт, обставини про наявність фізичної хвороби або вад зору, тремтіння рук, повної немічності або іншої хвороби, крім похилого віку, які унеможливили особистий підпис у заповіті, не доведені і не встановлені , тому для підпису і прочитання заповіту іншою особою ОСОБА_7 не потребував допомоги інших осіб.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду в оскарженій частині не повністю відповідає вказаним вимогам цивільного процесуального права.

Так, районний суд встановив, що відповідно до спірного заповіту від 02.07.2009р., засвідченого о 15 годині 20 хвилин приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 757, ОСОБА_7 заповів все своє майно своїй доньці, відповідачу ОСОБА_5 Заповіт посвічувався при свідках ОСОБА_11 та ОСОБА_14, які заповідачу зачитали його зміст, написаний власноручно нотаріусом зі слів заповідача ОСОБА_7, прочитаний за особистим проханням заповідувача, в його присутності підписаний іншою особою (рукоприкладчиком) ОСОБА_13, у звязку із неможливістю заповідача особисто підписати заповіт у звязку з похилим віком.

В той же день у тому ж самому місці, за місцем проживання спадкодавця на адресу Червонозаводського районного суду м. Харкова від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було складено заяву, як співвласниками житлового будинку по вул.. Льговській, 51 у м. Харкові, що вони не заперечують проти визнання права власності на житловий будинок літ. 3-1 (в стані будівництва) по вул.. Льговській, 51 в м. Харкові за ОСОБА_5 і виключення його зі складу домоволодіння. Вказана заява, що не заперечується сторонами у справі, особисто підписана ОСОБА_7 і посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за № 758.

З посиланням на те, що текст заповіту містить суперечливі дані щодо можливості заповідача прочитати та підписати заповіт, обставин фізичної хвороби або вад зору, оскільки тремтіння рук, повної немічності або іншої хвороби, крім похилого віку, які унеможливили особистий підпис у заповіті, не було встановлено, ОСОБА_7 не потребував допомоги інших осіб, тому не було підстав для підпису і читання заповіту іншою особою.

При цьому суд також послався на наявність копій заяв ОСОБА_7, адресованих Київському районному суду м. Хакрова, які були власноручно написані ОСОБА_7 17 вересня 2012 року (т. 2 а.с. 176), розписку ОСОБА_7, датовану 14.09.2009 року (а.с. 156 т.1).

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Стаття 1247 ЦК України визначає загальні вимоги до форми заповіту, змістом ч. 2 якої визначається, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особанеможе особисто підписати заповіт, він підписуєтьсявідповіднодоч. 4ст. 207 цього Кодексу.

Згідно доч. 4ст. 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно,за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до вимог ст. 1248 ЦК України щодо посвідчення заповіту нотаріусом, нотаріус посвідчуєзаповіт,якийнаписанийзаповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Таким чином, у разі запису заповіту нотаріусом власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів на прохання особи з її слів, повинно бути дотримано двох обов'язкових умов, а саме: заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем; заповіт має бути підписаний заповідачем (ч. 2 ст. 1248 ЦК України).

Якщо заповідаччерезфізичнівадинеможесам прочитати заповіт,посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

За змістомп. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерстваюстиції України від 03.03.2004 № 20/5, яка діяла на час посвідчення заповіту, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути в голос прочитаний заповідачем і ним підписаний, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

При цьому районний суд неправильно витлумачив зміст п. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, яка діяла на час посвідчення заповіту, в якому передбачено, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. При цьому не обмежені причини, за якими заповідач не може власноручно підписати заповіт, внаслідок чого за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції. Суд також всупереч вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості рішення не застосував положення п. 156 вказаної Інструкції, який у даному випадку підлягали застосуванню, згідно до якого на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та

ставлять свої підписи на ньому, як це й зазначено у спірному заповіті (а.с. 15 т. 1).

Суд не взяв до уваги, що заповідачу ОСОБА_15 на день посвідчення спірного заповіту виповнилося 88 років, тобто він був особою похилого віку, а згідно до наявних у матеріалах справи медичних висновків ВЛК на день складання спірного заповіту внаслідок травми і хвороб потребував постійного стороннього догляду, що свідчить про наявність у нього причин для застосування нотаріусом передбаченого у п.п. 156, 157 Інструкції порядку посвідчення заповіту, наявні з цього приводу висновки про відсутність доказів з цього приводу є необгрунтованими і спростовуються матеріалами справи (а.с. 145-146 т. 1).

Позивач не заперечувала, що спірний заповіт був фактично посвідчений в нотаріальній формі і із дотриманням зазначеного в ньому порядку за участю рукоприкладчика та двох свідків, посилаючись лише на те, що при цьому у ОСОБА_15 не було волі на його укладання, на підвердження чого послалася на його фізичну можливість

самостійно прочитати та підписати цей заповіт, і надала на підтвердження цього факту укладену в цей день нотаріально посвідчену заяву від імені ОСОБА_15, яку він особисто підписав і написав своє прізвище. Суд не взяв до уваги, що із вказаної заяви вбачається, що підпис ОСОБА_15 та його прізвище у заяві від 02 липня 2009 року виконані нерозбірливим почерком, що відповідно до п. 157 Інструкції може свідчити про наявність у заповідача підстав закликати для підписання в цей же день заповіту рукоприкладчика та свідків, що в цілому відповідає передбаченим у п.п. 157, 156 Інструкції правилам (а.с. 16 т. 1). Той факт, що у подальшому ОСОБА_15 демонстрував можливість самостійно підписувати інші документи, не свідчить про відсутність у нього при укладенні спірного заповіту волі скласти заповіт саме того змісту, який в ньому записаний. Після цього на протязі більше ніж чотирьох років, до своєї смерті 16 червня 2014 року заповідач ОСОБА_15 не виявив бажання його змінити, хоча мав для цього реальну можливість, проживаючи окремо від відповідача, підтримуючи стосунки з позивачем. Це свідчить про те, що при укладенні спірного заповіту ОСОБА_15 діяв самостійно і не перебував під впливом відповідача. Правильно встановивши недоведеність заявлених у позовів доводів про відсутність у заповідача волі на укладення спірного заповіту, суд не надав належної оцінки тому, що при бажанні заповідача укласти заповіт саме того змісту, який зафіксований у спірному заповіту, всі сумніви стосовно порядку його укладення, які не впливають на цей висновок, мають формальний характер і з цих підстав підлягають відхиленню.

Таким чином, оскільки висновки суду про порушення порядку посвідчення заповіту не відповідають обставинам справи, суд помилився із застосуванням норм матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову, за його недоведеністю. Апеляційна скарга ОСОБА_5 при цьому підлягає задоволенню частково, оскільки оспорений по цій справі заповіт є дійсним і додаткового визнання судом не потребує.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 314, 316, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 листопада 2016 року скасувати.

У задоволенні позовуРябініної ОСОБА_16 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії