Рішення № 65613820, 27.03.2017, Шевченківський районний суд Харківської області

27.03.2017 637/19/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня2017 року с.м.т. Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого - Тордія Е.Н.

за участю секретаря - Поступного С.І.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ :

11 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_3, померлого 09 січня 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача, яка діє на підставі довіреності, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09 січня 2011 року помер батько позивачаОСОБА_3 Після смерті останнього відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки загальною площею 5.5388 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ,виданого 26 червня 2003. Заповіту померлий не залишив.

Вищезазначений державний акт після смерті батька позивачем виявлений не був. Про втрату державного акту подано оголошення в районну газету «Краєвид». Позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання відповідного свідоцтва але в частині отримання спадщини саме на зазначену земельну ділянку йому було відмовлено, враховуючи, що він не був зареєстрованим разом з батьком на час відкриття спадщини, пропуску строку та відсутність правовстановлюючих документів. За таких обставин він вимушений звернутися до суду за захистом свого не визнаного права та проситьсуд, встановити факт постійного проживання з батьком на час відкриття спадщини та визнати за ним право власності наземельну ділянку, площею 5.5388 га, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області, в порядку спадкування за законом післясмертіОСОБА_3, померлого 09 січня 2011 року.

В судове засідання представник Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області не зявився, надавши до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи у своєї відсутності та проти задоволення позову ОСОБА_2 не заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України передбачає ,що кожна сторона зобовязана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом установлені такі факти, і відповідні їм правовідносини.

Зі змісту свідоцтва про народження ( серія ІІ-ВЛ № 410748 виданеого Новомиколаївською сільською радою 10 жовтня 1980 року) вбачається, що позивач за справою, народився, 28 серпня 1980 року, його батьком в свідоцтві про народження вказаний: ОСОБА_3.

За життя ОСОБА_3 отримав державний акт на земельну ділянку площею 5.5388 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровими номерами 6325785500:02:002:0442, 6325785500:02:002:0228, розташована на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

Свідоцтво про смерть ( серія 1-ВЛ № 284433, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського РУЮ Харківської області 12 січня 2011 року), засвідчує факт смерті ОСОБА_3, 09 січня 2011 року, в с.Пархомівка Краснокутського району Харківської області.

За невідомих обставин вищезазначений державний акт було втрачено про, що було надано повідомлення в газету «Краєвид» за №№ 101-102 (1719 - 1720) від 17 грудня 2016 року.

Згідно листа від 20 грудня 2016 року № 457/01-16, Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області вбачається, що позивачу відмовлено у видачі відповідного свідоцтва, в зв'язку з пропуском строку прийняття спадщини. Позивачу рекомендовано звернутися до суду .

З довідки №1899 та акту обстеження наданих Пархомівською сільською радою Краснокутського району Харківської обалсті від 3 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 фактично проживав (без реєстрації) з грудня 2008 року по день своєї смерті 09 січня 2011 року у домоволодінні сина ОСОБА_2, за адресою с.Пархомівка Краснокутський район Харківської обалсті вул.Б.Хмельницького, 9. Заповіт ОСОБА_3 виконавчим комітетом даної сільської ради не посвідчувався. ОСОБА_3 проживав разом з сином ОСОБА_2 та вели спільне господарство.

Довідкою №401/02-30 Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Хакрівіської області засвідчено, що ОСОБА_3 на день смерті 09 січня 2011 року, значився зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно запису в погосподарській книзі за 20062010 роки, особовий рахунок №129-1.

Відповідно довідки №50/01-08 Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області від 24 лютого 2017 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3, померлого 09 січня 2011 року заповітів посвідчених на території Шевченківського району Харківської області не має, спадкові справи після нього не заводилися.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснили, що ОСОБА_3 та його родина мешкали в с. Новомиколаївна, пізніше переїхали до с.Пахомівка де мешкали діти. Один з синів помер, а ОСОБА_3 без реєстрації мешкав з ОСОБА_2, який його і поховав.

Положеннями ч. 2 ст. 256 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 259 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня.2008 року № 7 визначено , якщо постійне проживання особизі спадкодавцемначас відкриттяспадщининепідтверджено відповідними документами,у зв'язку із чим нотаріусвідмовивособівоформленніспадщини, спадкоємецьмає право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійногопроживаннязіспадкодавцемначасвідкриття спадщини.

На підставі наданих суду доказів, пояснень свідків ,приймаючи до уваги, що заявник позбавлений можливості у здійсненні права на спадкування в інший шлях, крім встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем, суд вважає необхідним задовольнити заяву в цієї частині.

Відносини спадкування регулюються Цивільним кодексом України, який вступив у дію 01 січня 2004 року.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України , передбачено ,що спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Спадкоємці відповідно до ст. 1258 Цивільного Кодексу України одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом згідно ст. 1261 Цивільного Кодексу України мають діти спадкодавця, у тому числі зачатті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 4.15 Наказу Мін'юсту від 22.02.2012 № 296/5 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-1V, однією із підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно є прерогативою суду.

Зі змісту ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України вбачається, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину чи відмовитися від її прийняття. Спадкоємець , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким ,що прийняв спадщину , якщо протягом , встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України не подав заяву про відмову від спадщини.

Як зазначалось вище та підтверджуєтьсяпоказаннями свідків, належними та допустимими доказами ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживав зі спадкодавцем, заяву про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом 6 місяців не подавав.

Частина 5 статті 1268 ЦК України встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1225 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, а також враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги, визнання за ним права власності не порушають нічиїх прав та інтересів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору позивача звільнено, так як він є учасником бойових дій, згідно свідоцтва (серія УБД №085420 виданого Управлінням персоналу штабу військової частини А0796 від 07 вересня 2013 року).

Керуючись ст. ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 256, 259 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1218, 1220, 1258, 1225, 1261, 1268 Цивільного Кодексу України, ст. 41 Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-1V, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав на час відкриття спадщини разом з ОСОБА_3, померлим 09 січня 2011 року.

Визнати за ОСОБА_2, право власності на земельну ділянку №430, площею 0,6946 га, (кадастровий номером 6325785500:02:002:0442, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області, в порядку спадкування за законом, після смертіОСОБА_3, померлого 09 січня 2011 року.

Визнати за ОСОБА_2, право власності на земельну ділянку №430, площею 4,8442 га, (кадастровий номер 6325785500:02:002:0228, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області, в порядку спадкування за законом, після смертіОСОБА_3, померлого 09 січня 2011 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ