Ухвала суду № 65613318, 29.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/3746/16-ц Номер провадження 22-ц/775/217/2017

Категорія 69

Головуючий у 1 інстанції: Ліпчанський С.М. Єдиний унікальний номер 237/3746/16-ц

Доповідач: Новікова Г.В. Номер провадження 22-ц/775/217/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Новікової Г.В.,

суддів: Никифоряка Л.П., Дундар І.О.

при секретарі: Молдованові Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар`їнському районі на рішення Мар`їнського районного суду від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар`їнському районі про встановлення факту проживання однією сімєю,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з 25 серпня 1977 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2. Вони постійно проживали однією сімєю та вели спільне господарство у АДРЕСА_1. У 2001 році її чоловік ОСОБА_3 отримав у спадщину будинок №15 по вул. Шевченка у м. Курахове, куди вони переїхали і де з цього часу вони проживали разом. ЇЇ чоловік та син були зареєстровані в м.Курахове, а вона у м.Донецьку, однак фактично вона проживала разом з чоловіком у м.Курахове, де вели спільне господарство. У серпні 2014 року в звязку з проведенням АТО, підприємство, де працював її чоловік водієм - ТОВ «Метінвест холдінг», переїхало до м. Кривий Ріг, де її чоловік продовжував працювати водієм. Його керівник, якого її чоловік возив на легковому автомобілі, за власні кошти зняв їм квартиру в м. Кривий Ріг, де вони разом прожили лише 21 день. 01.10.2014 року, коли у робочий час чоловік керував автомобілем, у нього стався серцевий напад, він знепритомнів і внаслідок ДТП загинув. Після смерті її чоловіка, позивачка перевезла його тіло до м. Курахове, де за свої особисті кошти здійснила поховання на міському кладовищі.

Встановлення факту сумісного проживання з ОСОБА_2 їй необхідно для оформлення документів з метою отримання страхової суми у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Марїнському районі Донецької області, який не приймає від неї документи через сумніви їхнього спільного проживання однією сімєю через різні адреси реєстрації та смерті її чоловіка в іншому місті.

Просила встановити факт її спільного проживання однією сімєю з її чоловіком ОСОБА_2 з 25.08.1977 року до його смерті 01.10.2014 року.

Рішенням Мар`їнського районного суду від 10 листопада 2016 року позов задоволено та встановлено факт сумісного проживання однією сімєю ОСОБА_1 разом з її чоловіком ОСОБА_2 до 01.10.2014 року. Вирішено питання щодо сплати судового збору.

Ухвалою Мар`їнського районного суду від 07 грудня 2016 року виправлено описку в судовому рішенні і зазначено правильно назву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар`їнському районі.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар`їнському районі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що суд не врахував довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 24.11.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_1 постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і перемістилася за адресою: вул. Шевченка, буд.15, м. Курахове, Донецька область,де був зареєстрований ОСОБА_2, з 23 жовтня 2014 року.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту її сумісного проживання з чоловіком з серпня 2014 року по дату його смерті 01 жовтня 2014 року в м. Кривий Ріг.

Посилається на вимоги Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якого у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, в тому числі жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють, інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.

Утриманцями певної фізичної особи вважаються неповнолітня або непрацездатна особа, яка одержувала від іншої особи матеріальну допомогу, що була для неї постійним, єдиним або основним джерелом засобів для існування. Факт наявності в одного з подружжя потреби в матеріальній допомозі настає в тому разі, коли його заробітна плата, пенсія, доходи від використання власного майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В своїй заяві про встановлення факту проживання однією сімєю позивач не зазначила, що вона перебувала на утриманні у померлого.

Письмово ОСОБА_1 не зверталась з заявою до відділення Фонду ,тому її вимоги у відповідності до ст.60 ЦПК України та Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є передчасними.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмою, отриманою особисто ОСОБА_1 та представником відділення Фонду -ОСОБА_4 (а.с.96).

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності спільного проживання ОСОБА_1 разом з її чоловіком - ОСОБА_2.

Висновок суду відповідає вимогам ст.3 СК України, відповідно до якої сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. За змістом ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я створюється на підставі шлюбу. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5- рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п..

Судом першої інстанції встановлено, що 25 серпня 1977 року між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 (прізвище після шлюбу ОСОБА_2) зареєстрований шлюб, про що в Кіровському відділі РАЦС м. Донецька зроблено актовий запис №757.

Відповідно до паспорту ОСОБА_1 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 за життя значився зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 29.08.2001 року в будинку,який йому належав за заповітом,що підтверджується ксерокопією паспорту.

ОСОБА_2 помер 01 жовтня 2014 року у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в результаті нещасного випадку,повязаного з виробництвом, що підтверджується свідоцтвом про смерть та актом за формою Н-1.

Похованням ОСОБА_2 займалась ОСОБА_1, що підтверджується довідкою КП «Міська ритуальна служба» Курахівської міської ради від 03.10.2014 року.

Відповідно до довідки №1936/02-18 від 22.10.2015 року, виданої виконавчим комітетом Курахівської міської ради, ОСОБА_2 мешкав за адресою: м. Курахове, вул. Шевченка, буд.15 та мав склад сім`ї: син ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_1І (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_5) мешкала з ним без реєстрації на день його смерті.

Відповідно до довідки від 24.11.2014 року про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України ОСОБА_1 постійно проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, та перемістилася в м. Курахове, вул. Шевченка, буд.15, Мар»їнський район, Донецька область з 23 жовтня 2014 року.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Мар»їнському районі Донецької області та отримує пенсію по втраті годувальника з 21.11.2014 року,що підтверджується відповідною довідкою.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту, який має юридичне значення, ОСОБА_1 посилалася на те, що за відсутності належного встановлення факту того, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_2, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, вона не може отримати страхову виплату на підставі Закону України « Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування» .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка є дружиною потерпілого ОСОБА_2,на момент його смерті проживали з ним однією сім'єю, були пов'язані з ним спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Встановлення зазначеного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивачки.

За змістом ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхові виплати, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Таким чином, встановлення зазначеного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них може залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивачки.

Доводи про те,що позивачка була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_7 і лише перемістилася в м. Курахове, вул. Шевченка, буд.15, Мар»їнський район, з тимчасово окупованої території України з 23 жовтня 2014 року і не надала суду доказів на підтвердження факту її сумісного проживання з чоловіком з серпня 2014 року по дату його смерті 01 жовтня 2014 року в м. Кривий Ріг є необґрунтованими. Оскільки місце реєстрації не обовязково є місцем проживання особи. Подружжя ж вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з роботою та з інших поважних причин не проживають спільно.Тому та обставина,що ОСОБА_2 незадовго до нещасного випадку переїхав працювати в м. Кривий Ріг, не може служити беззаперечним доказом про те, що він з дружиною не проживав однією сімєю на момент його смерті.

Посилання на те,що позивач в своїй заяві не зазначила, що вона перебувала на утриманні у померлого, не впливає на правильність висновків суду,оскільки судом встановлювався факт проживання подружжя однією сімєю і не вирішувалося питання про зобовязання Фонду провести будь-які виплати.

Вказівка на те, що вимоги є передчасними ,так як позивачка не зверталася до Фонду з письмовою заявою про проведення відповідних виплат і не надала письмової відмови, не ґрунтується на вимогах закону.Так як вимогою про попереднє позасудове вирішення спору порушуються права позивачки.

За встановлених обставин доводи скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар`їнскому районі відхилити.

Рішення Мар`їнського районного суду від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Судді: