Ухвала суду № 65613100, 29.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/162/17 Номер провадження 22-ц/775/548/2017

головуючий в I інстанції Шевченко Л.В.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 26

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.

за участі секретаря судового засідання Молдованова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Бахмут Донецької області про відшкодування моральної шкоди, в якій подано апеляційну скаргу відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Бахмут Донецької області на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бахмут Донецької області /надалі Фонд/ з вимогами про відшкодування моральної у розмірі 20000,00 грн., що була отримана за час роботи в Закритому акціонерному товаристві «Білокаменські вогнетриви» при виконанні трудових обовязків.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1В, моральну шкоду в розмірі 7500,00 грн.

В апеляційній скарзі представник Фонду просив рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити, через порушення норм матеріального права, аргументуючи такі доводи тим, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та згідно нової редакції ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, при цьому заявник апеляційної скарги вважав що до спірних правовідносин зазначена норма підлягає застосуванню в силу принципу прямої дії закону в часі.

Разом з тим, заявник апеляційної скарги стверджував, що позивач не довів наявності моральної шкоди та не надав належних доказів в підтвердження розміру такої шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, за відсутності представника Фонду в клопотанні якому про відкладення розгляду справи через його зайнятість в колегії управління Фонду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

Суд при ухваленні рішення виходив з того, що позивач працювала на Закритому акціонерному товаристві «Білокаменські вогнетриви» та згідно висновку МСЕК від 09 листопада 2004 року вперше встановлено 3 групу інвалідності за загальним захворюванням, а згідно виписки з акту огляду МСЕК від 25 серпня 2005 року їй встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності через травму отриману 20 квітня 2005 року, 26 вересня 2006 року відповідно до висновку МСЕК відсоток стійкої втрати професійної працездатності через травму отриману 20 квітня 2005 року зменшено до 30%, який підтверджено також актами МСЕК від 14 листопада 2007 року, від 16 березня 2015 року та 30 березня 2016 року підтверджено безстроково повторно, а також 3 група інвалідності, з урахуванням яких суд дійшов висновку що ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, що обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу погіршення здоров'я.

З врахуванням характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач та стану її здоров'я, на підставі статей 21, 28, ч.3 ст.34, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" /надалі Закон/ в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, суд стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 7500,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача на зазначену страхову виплату виникло з часу коли їй вперше МСЕК встановлено третю групу інвалідності та стійку втрату професійної працездатності, а саме з 09 листопада 2004 року та 25 серпня 2005 року відповідно через професійне захворювання та травму отриману 20 квітня 2005 року, і діючим на час виникнення правовідносин законодавством був передбачений обов'язок Фонду сплатити моральну шкоду потерпілому.

Зокрема положеннями ст.ст. 21, 28, 34 Закону в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин було передбачено обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

За змістом ст.ст. 13, 14, 21, 28, 30, 34, 35 Закону право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплат за моральну шкоду, виникає в особи з часу настання нещасного випадку на виробництві та з дня встановлення йому такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Позивачу була вперше встановлена третя група інвалідності та стійка втрата працездатності висновком МСЕК від 09 листопада 2004 року та 25 серпня 2005 року /а.с. 12-15/ внаслідок професійного захворювання на виробництві, таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", так і Законом України від 23.02.2007 р. N 717-V, якими із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключені положення про відшкодування моральної шкоди.

Також суд обґрунтовано до спірних правовідносин не застосував положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 01 січня 2015 року яким ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» викладено в новій редакції відповідно до якої відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли підтвердження, оскільки Закон України від 01 січня 2015 року звужує права осіб потерпілих від нещасних випадків на виробництві він не має зворотної дії в часі.

У той же час, аргументи заявника апеляційної скарги з приводу необхідності застосування судом принципу прямої дії закону в часу, та застосування закону який діяв на час прийняття рішення суду не мають жодного правового обґрунтування та не можуть бути вирішальними для результатів розгляду справи і покладені в основу рішення суду.

Разом з тим, суд дав оцінку наданим сторонами доказам та посилання відповідача на відсутність висновку МСЕК щодо факту спричинення позивачу моральної шкоди суд правильно не прийняв до уваги, оскільки позивачу встановлено стійку втрату працездатності, що свідчить про спричинення позивачу і моральної шкоди.

Та розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої та позбавлення її можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин встановлених при розгляді справи, які мають істотне значення, зокрема документальних доказів щодо проходження позивачем лікування.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування визначений судом на підставі наявних у справі доказів, та відповідає принципам розумності та справедливості, з огляду на що, доводи апеляційної скарги відповідача не знаходять підтвердження та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Бахмут Донецької області відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: