Ухвала суду № 65613046, 28.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/176/17 Номер провадження 22-ц/775/574/2017

Головуючий в 1 інстанції Саржаєвська І.В.

Категорія 27 Доповідач: Груіцька Л.О.,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Груіцької Л.О.,

суддів: Гапонова А.В.,Новікової Г.В.,

секретар Чуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» на ухвалу судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 лютого 2017 року про повернення позовної заяви позивачу у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 лютого 2017 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто позивачу на підст аві ст.ст. 109,121 ЦПК України.

З вказаною ухвалою судді не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що суд першої інстанції, надаючи правову оцінку відповіді відділу реєстрації місця проживання громадян ОСОБА_3 міської ради Донецької області не врахував, що нею не встановлене нове зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2, у вигляді житла в якому вона проживає та зареєстрована у розумінні ст. 29 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також цією відповіддю не спростовується факт того, що останньою відомою для позивача адресою реєстраціонного обліку ОСОБА_2 є: Донецька область, Лиманський район, с. Дробишеве, вул. Пушкіна,5, яка підтверджена копією паспорта ОСОБА_2, що безумовно свідчить про підсудність справи Краснолиманському міському суду. Просив також стягнути з державного бюджету на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у сумі 1600 грн., понесені по сплаті судового збору за апеляційну скаргу.

Сторони у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином/а.с. 27/.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла до висновку про часткове

задоволення апеляційної скарги, з наступного.

Повертаючи позивачеві позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції послався на норму статті 109 ЦПК України та виходив з того,що відомості щодо місця проживання ОСОБА_2 відсутні.

Проте погодитися з такими рішенням судді неможливе, оскільки воно прийняте з порушенняи норм процесуального права з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до статті 3 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції Законів України від 02.09.2014 р. № 1673-VII, від 10.12.2015 р. N 888-VIII):

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документи, до яких вносяться відомості про місце перебування, - довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

реєстрація - внесення інформації, зокрема, до документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до статті 5 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції Закону України від 24.12.2015 р. N 921-VIII) місце проживання внутрішньо переміщеної особи засвідчує довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що узгоджується із статтею 3 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до статті 4 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.

Термін «антитерористична операція» визначено в статті 1 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції Закону № 1313-VII від 05.06.2014 року), згідно якої антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, село Дробишеве, де була зареєстрована відповідачка, належить до населених пунктів, в яких здійснюється антитерористична операція.На теперішній час проведення антитерористичної операції не завершено.

Повертаючи позовну заяву суддя не запросив відомості щодо місцезнаходження відповідача з офіційних джерел, а саме з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, яка створена на виконання статті 41 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з метою обліку таких осіб.

При таких обставинах, не можна вважати, що місце реєстрації проживання або перебування відповідача не відомі, при наявності відомостей щодо останньо відомого її місця перебування та без відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, яка створена на виконання статті 41 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з метою обліку таких осіб.

З цих підстав заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої

інстанції порушив вимоги частини 9 ст. 110 ЦПК України, відповідно до якої позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання, оскільки останнім відомим місцем реєстрації відповідача є село Дробишеве, Лиманського району, вул. Пушкіна,5, що підтверджується копією паспорта та кредитного договору, які додані до позову.

Відповідно до частини 3 ст. 122 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

З матеріалів справи вбачається, що судом не встановлене інше ніж зазначене в позовній заяві, місце проживання відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.

Відповідно до статті 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Відповідно до пункту 4 частини 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

Таким чином, суд не встановивши місце проживання відповідачки при наявності відомостей, щодо останнього відомого зареєстрованого її місця проживання, дійшов до неправильного висновку про непідсудність справи за позовом ПАТ ОСОБА_1 «Приват Банк» Краснолиманському міському суду Донецької області, чим порушив порядок, встановлений для його вирішення, що відповідно до ч.1 п.3 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанці.

Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач просив стягнути з державного бюджету на його користь судові витрати у сумі 1600 грн., понесені по сплаті судового збору за апеляційну скаргу.

Прохання банку щодо стягнення з державного бюджету на його користь судових витрат у сумі 1600 грн., понесених ним при сплаті судвого збору за апеляційну скаргу є безпідставним з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи( а.с. 15), звертаючись з апеляційною скаргою, позивач сплатив судовий збір у сумі 1600 грн.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат згідно з правами, передбаченими статтею 88 ЦПК.

Відповідно до п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи, що судом було порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання, то ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 307, ст. 312, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк», задовольнити частково.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 лютого 2017 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.О. Груіцька

Судді: А.В. Гапонов

ОСОБА_4