Ухвала суду № 65612426, 24.03.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/1574/17

Провадження №1-кп/265/251/17

У Х В А Л А

24 березня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І.Г.,

за участю секретаря Тулянкіної М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016050790002396 від 25.10.2016 року) відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню освіту, не працюючого, не судимого в силу ст..89 КК України, який зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст..115 ч. 1 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Кім О.Г.,

захисника адвоката ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

законного представника особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

До Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від прокурора надійшло клопотання по кримінальному провадженню (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016050790002396 від 25.10.2016 року) про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, оскільки останній за станом здоровя потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

ОСОБА_1, 23 жовтня 2016 року приблизно о 23.00 годині, знаходячись за місцем мешкання в ІНФОРМАЦІЯ_3 в Лівобережному районі міста Маріуполя, в якій також тимчасово мешкав ОСОБА_5, та з яким у нього виникли неприязні стосунки, оскільки ОСОБА_5 відмовився залишати його квартиру, дочекавшись, коли потерпілий ОСОБА_5 заснув, утримуючи у своїх руках деревяний поріг від двері, підійшов до останнього та завдав мінімум 8 ударів вказаним предметом по голові та обличчю. Вважаючи, що ОСОБА_5 помер, ОСОБА_1 зупинив свої дії.

24 жовтня 2016 року приблизно о 12.00 годині, після того, як ОСОБА_1 побачив, що ОСОБА_5 живий, підійшов до останнього та завдав множинні удари ногами по тулубу та верхнім кінцівкам ОСОБА_5, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми: вдавленого перелому кісток основи та склепіння черепу з крововиливом під оболонки та речовину головного мозку, закритого перелому кісток спинки носа, підшкірної гематоми на спинці носа, в пара орбітальних областях, в скроневої області праворуч, забитих ран в проекції тімяної ділянки голови ліворуч, забитої рани правої брови, закритої тупої травми грудної клітини: перелому тіла грудини, ребер з обох сторін (праворуч з 3 по 7 ребра, ліворуч з 2 по 12 ребра), лівостороннього гемо пневмотораксу, підшкірної гематоми в проекції пахових ліній ліворуч, пошкодження тканини лівої легені, підшкірної гематоми в проекції лівого передпліччя в нижній третині, від яких настала смерть потерпілого.

Смерть ОСОБА_5 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми: вдавленого перелому кісток основи та склепіння черепу з крововиливом під оболонки та речовину головного мозку, що ускладнилася набряком головного мозку і легенів.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, зазначаючи, що є всі законні підстави для застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_1

Захисник ОСОБА_2 не заперечувала в судовому засіданні щодо застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру, однак просила застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді поміщення в Маріупольську міську лікарні № 7 зі звичайним наглядом.

Обставини вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, також підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що померлий потерпілий її рідний брат, який проживав разом із ОСОБА_1 в його квартирі. Її брат не працював, вживав спиртні напої, власного житла не мав. За два тижня до смерті в її присутності ОСОБА_1 побив її брата, однак після надання йому медичної допомоги, той знову повернувся до квартири ОСОБА_1 Їй відомо, що ОСОБА_1 просив її брата покинути його квартиру, але той відмовлявся. При яких обставинах сталося вбивство їй не відомо, однак, що її брата вбили їй сказав сусід ОСОБА_6 Коли вона зайшла до квартири ОСОБА_1, той був в квартирі, світла не було, вона бачила, що ОСОБА_5 лежить на підлозі, однак, тілесних ушкоджень із-за темрява в квартирі вона не побачила.

Законний представник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 її колишній чоловік, з яким вона розірвала шлюб у 2009 році. ОСОБА_1 проживав окремо та вона з ним не підтримувала ні яких стосунків. Про те, що в квартирі ОСОБА_1 сталося вбивство її повідомила сусідка, обставини скоєння вбивства їй не відомі.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що проживає з ОСОБА_1 по сусідству, їх квартири розташовані на одному поверсі. 24 жовтня 2016 року йому у двері квартири постукав ОСОБА_1, коли він їх відімкнув, то побачив, що двері в квартиру ОСОБА_1 відкрити. Він зайшов в квартиру, та побачив ОСОБА_5, який проживав в квартирі ОСОБА_1, той лежав на підлозі в крові. ОСОБА_1 також находився в квартирі. Йому відомо, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 постійно були сварки, ОСОБА_1 постійно виганяв ОСОБА_5, але той залишався проживати в його квартирі. Проте, що сталося вбивство, він повідомив сестру ОСОБА_5 ОСОБА_3 та попросив сусідку викликати поліцію.

Відповідно до протоколу огляду місця події, а саме однокімнатній квартири АДРЕСА_2 в Лівобережному районі міста Маріуполя, біля вхідної двері був виявлений труп ОСОБА_5 з ознаками насильственної смерті. У ході огляду місця події було виявлено та вилучено змиви речовини бурого кольору зі стін з лівої сторони від входу в кімнату, з підлоги у центрі кімнати, біля голови трупа ОСОБА_5, деревяний предмет зі слідами речовини бурого кольору.

Відповідно висновку експерта № 3327 від 25 жовтня 2016 року смерть ОСОБА_5 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми: вдавленого перелому кісток основи та склепіння черепу з крововиливом під оболонки та речовину головного мозку, що ускладнилася набряком головного мозку і легенів.

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні пошкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми: вдавленого перелому кісток склепіння та основи черепа з крововиливом під оболонки і в речовину головного мозку; закритого перелому кісток спинки носа; підшкірної гематоми на спинці носа, в пара орбітальних областях, в скроневої області праворуч, забитих ран в проекції тімяної ділянки голови ліворуч (№1,2,3,4,5), забитої рани правої брови (№6), - утворилися від дії тупих предметів, як мінімум від 8-ми ударів, при життєво, перед смертю та стосовно до живих осіб відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя на момент їх спричинення та від яких безпосередньо настала смерть. між виявленими тілесними ушкодженнями та смертю, що настала є прямий причинний зв'язок.

Тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітини: перелому тіла грудини, ребер з обох сторін (праворуч з 3 по 7 ребра, ліворуч з 2 по 12 ребра); лівостороннього гемо пневмотораксу (150 мл темної рідкої крові в лівій плевральній порожнині), підшкірної гематоми в проекції пахвових ліній ліворуч, пошкодження тканини лівої легені,- утворилися від дії тупих предметів, прижиттєво, незадовго до смерті, як мінімум від 4-х травмуючи дій (більше допускаю, менше ні), та стосовно до живих осіб відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя людини на момент їх спричинення та від яких може настати смерть. Між виявленими тілесними ушкодженнями та смертю, що настала прямого причинного звязку не має. У даному випадку ці пошкодження відносяться до фонового діагнозу, оскільки ускладнили протікання основного патологічного процесу. У разі відсутності основного діагнозу у вигляді черепно-мозкової травми, могли спричинити настання смерті.

Тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в проекції лівого передпліччя в нижній третині,- утворилося від дії тупого предмету, як мінімум від 1-го удару, прижиттєво, перед смертю, та стосовно до живих осіб по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. Між даним тілесним ушкодженням та смертю, що настала, прямого причинно-наслідкого звязку немає.

Тілесні ушкодження у вигляді забитої рани тім,яно-потиличної ділянки голови, яка на момент дослідження трупа знаходилася під 2-ма шкірними швами та марлевим тампоном, закритого неправильно зростаючого перелому кісток лівого передпліччя, - утворилися прижиттєво, задовго до смерті, від дії тупих предметів, як мінімум від 2-х травмуючи впливів, та не мають відношення до травми, отриманої 24.10.2016 року.

При судово-токсикологічному дослідженні крові і нирки від трупа ОСОБА_5 етиловий спирт не знайдений.

Відповідно висновку експерта № 3327/8 від 16 грудня 2016 року, смерть ОСОБА_5 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми: вдавленого перелому кісток основи та склепіння черепу з крововиливом під оболонки та речовину головного мозку, що ускладнилася набряком головного мозку і легенів. Цей вивід підтверджується результатами судово-медичного дослідження трупа і даними лабораторних досліджень, при яких виявлено: крововилив під оболонки головного мозку; кров у шлуночках мозку, контузія речовини головного мозку та вдавлений перелом кісток основи та склепіння черепу, набряк головного мозку та легень.

Враховуючи міру розвитку трупних явищ у вигляді початкових гнильних змін, сезонність і температуру довкілля, можна імовірно висловитися про те, що з моменту настання смерті і до дослідження трупа в морзі пройшло не менше доби.

Згідно даних наданого на експертизу висновку судово-цитологічного дослідження, та анатомо-топографічного розташування та характеристики знайдених тілесних пошкоджень в проекції голови та обличчя ОСОБА_5, можливо спричинення останніх деревяним бруском, наданим на експертизу.

Свідчення ОСОБА_1, які відомі з протоколу проведення слідчого експерименту за його участю від 26.10.2016 року, не суперечать результатам судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5

Відповідно висновку експерта № 854 від 25.10.2016 року, яких-небудь тілесних ушкоджень за виключенням множинних расчесов тулуба і кінцівок (множинних саден) при огляді ОСОБА_1, не виявлено.

Відповідно до протоколу огляду предмету, були оглянуті речі, а саме: черевики коричневого кольору, джинси синього кольору, светр сіро-чорного кольору, бушлат темно сірого кольору, в яких ОСОБА_1 знаходився в момент вчинення суспільно-небезпечного діяння і які ним були видані 25.10.2016 року. У ході огляду на светрі та черевиках були виявлені плями бурого кольору.

Відповідно до протоколу огляду предмету, були оглянуті особисті носильні речі ОСОБА_5, які були надані з відділення судової експертизи трупів м. Маріуполя, а саме куртка чоловіча, сорочка, штани та паперовий конверт, в якому знаходилися нігті, волосся з 4-х областей голови трупа ОСОБА_5 У ході огляду на куртці, сорочці та штанах виявлені плями бурого кольору.

Висновками судово-імунологічних експертиз № 2065, № 2066 експертом зазначено, що у висушеному на марлі зразку крові ОСОБА_5 були виявлені антиген Н та ізогемаглютиніном анти-А і анти-В, що вказує на приналежність його крові до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за системою АВ0. У висушеному на марлі зразку крові ОСОБА_1 були виявлені антигени А і Н та ізогемаглютиніном анти-В, що вказує на приналежність його крові до групи А з ізогемаглютинінами анти-В з вмістом супутнього антигену Н за системою АВ0.

Висновком судово-цитологічної експертизи № 1228 експертом зазначено, що в піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_1 наявність крові не встановлена, знайдені клітини середніх шарів епідермісу та виявлений білок людини. Статева належність клітин середніх шарів епідермісу в обєктах №№1;2 не встановлена через виражені деструктивні зміни ядер епітеліальних клітин; при їх серологічному досліджені виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Результати серологічного і цитологічного досліджень не виключають можливість припустити, що клітини середніх шарів епідермісу в піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_1 могли походити від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В із вмістом супутнього антигену Н ізосерологічної системи АВ0, в тому числі, і від нього самого, враховуючи групову характеристику його крові. Враховуючи результати досліджень та групову приналежність крові потерпілого ОСОБА_5, домішок його епітеліальних клітин з ядрами в піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_1, не виключається.

Висновком судово-цитологічної експертизи № 1189 експертом зазначено, що в слідах на деревяному бруску (обєкти №№1-2) встановлена наявність крові та виявлений білок людини. При встановлені групової належності крові у вказаних обєктах був виявлений антиген Н та в обєкті № 1 також ізогемаглютиніни анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВ0. ОСОБА_8 результати дослідження не виключають можливості походження крові в обєктах №№ 1,2 від особи (осіб), крові якої (яких) властивий основний групо специфічний антиген Н ізосерологічної системи АВ0, у тому числі від потерпілого ОСОБА_5, враховуючи групову характеристику його крові. Походження крові в слідах на деревяному бруску від підозрюваного ОСОБА_1 виключається.

Висновком судово-імунологічної експертизи № 2069 експертом зазначено, що на представлених для дослідження парі туфель (обєкти №№ 21-26) встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні, в цих слідах був виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливості утворення їх за рахунок крові групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за системою АВ0. ОСОБА_8 результат не виключає можливості присутності в слідах (обєкти №№ 21-26) крові потерпілого ОСОБА_5, груповій характеристиці крові якого властивий, виявлений в них антиген ОСОБА_9 як антиген А, властивий крові ОСОБА_1, не був виявлений в цих слідах, не можливо висловитися про присутність в них його крові.

Висновком судово-імунологічної експертизи № 2068 експертом зазначено, що на представлених для дослідження марлевих тампонах (обєкти №№ 1,2,3 три змиви рідини бурого кольору) встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні, в усіх слідах, був виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливості утворення цих слідів за рахунок крові групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. ОСОБА_8 результат не виключає можливості присутності в слідах (обєкти №№ 1,2,3) крові потерпілого ОСОБА_5, груповій характеристиці крові якого властивий, виявлений в них антиген Н, так як, антиген А, властивий крові ОСОБА_1 не був виявлений в цих слідах, не можливо висловитися про присутність в них його крові.

Висновком судово-імунологічної експертизи № 2067 експертом зазначено, що на одному з двох, представлених для дослідження фрагментів марлі (змив з правої руки ОСОБА_1 обєкт № 1), встановлена наявність крові людини з домішкою поту. На другому фрагменті марлі (змив з лівої руки ОСОБА_1 обєкт № 2) встановлена наявність поту без домішки крові (наявність крові в цьому сліді не встановлена). При серологічному дослідженні в обєкті № 1 були виявлені антигени А і Н, що не виключає можливості утворення цього сліду за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти-В з вмістом супутнього антигену Н або за рахунок змішування в цьому сліді крові та (або) поту кількох осіб, груповій характеристиці крові та виділень (поту) яких властиві антигени А і (або) ОСОБА_8 результат не виключає можливості присутності в сліді крові, змішаної з потом, крові потерпілого ОСОБА_5, груповій характеристиці якого властивий, виявлений в цьому сліді антиген ОСОБА_10 того, не виключається можливість присутності в цьому сліді і крові та (або) поту ОСОБА_1, груповій характеристиці якого властиві обидва, виявлені в цьому сліді, антигени А і Н.

За висновком судово-психіатричної експертизи № 26 від 09.02.2017 року ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїчної шизофренії. В період часу, що відповідає інкримінованому правопорушенню, ОСОБА_1 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_1 не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 потребує в застосуванні примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі суворим наглядом.

Таким чином, суд вважає встановленими обставини вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння, яке виразилось у вчиненні вбивства, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, кваліфікує його дії за ч.1 ст.115 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обовязкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

В силу ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно із ст. 94 ч.1 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Згідно із ч.3 ст. 94 КК України госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Відповідно до ст.512 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні, а в силу ст.513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами.

З урахуванням положень статей 3, 25 Закону № 1489-ІІІ, а також п. 5 принципу 18 додатка до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 18 лютого 1992 р. № 46/119 "Захист осіб із психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги", якими передбачено, що пацієнт і його представник мають право бути присутніми на будь-якому слуханні, брати в ньому участь та бути вислуханими.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» № 7 від 03.06.2005 р. суди повинні забезпечувати участь у судовому засіданні захисника та особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру (за винятком випадків, коли цьому перешкоджає характер її захворювання), або ж отримувати письмову відмову в разі її небажання бути присутньою. У разі участі особи в судовому засіданні при розгляді справи суду належить опитувати її про обставини вчинення суспільно небезпечного діяння та давати відповідну оцінку цим показанням з урахуванням інших зібраних у справі доказів.

За змістом положень КК України, законів від 22 лютого 2000 р. № 1489-ІІІ "Про психіатричну допомогу" та від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ "Основи законодавства України про охорону здоров'я" метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:

1) вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 КК;

2) запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК.

Виходячи з принципу презумпції невинуватості у вчиненні злочину, закріпленого у ст. 62 Конституції, ст. 2 КК, ч. 2 ст. 15 КПК, а також із сформульованого у ст. 3 Закону № 1489-ІІІ принципу презумпції психічного здоров'я людини (згідно з яким кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених зазначеним та іншими законами) судам слід мати на увазі, що до набрання законної сили судовим рішенням про неосудність особи і застосування до неї примусових заходів медичного характеру вона не обмежується в правах, якими наділена згідно з неосудність Конституцією і законами України.

З огляду на вимоги статей 19, 94 КК, ст. 19 Закону № 1489-ІІІ до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом .

Враховуючи вищевказане, суд при визначенні виду і міри медичного характеру, враховує не тільки характер душевного захворювання та рекомендації експертів про тип лікувального закладу, але й те, що ОСОБА_1 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке законодавцем віднесено до особливо тяжких злочинів. Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що на даний час ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїчної шизофренії, яка вимагає вжиття лікувальних заходів. На теперішній час він не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Заслухавши думку прокурора, який вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру, думку захисника ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_4, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про те, що оскільки в діях ОСОБА_1, вбачаються ознаки суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, що підтверджується дослідженими у суді доказами, на теперішній час він не може розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок психічного захворювання, а тому до нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, відповідно клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Відносно ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який залишити без змін до набрання ухвали законної сили.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.93, 94 КК України, ст.ст. ч.2 ст. 292, 503,508, 512, 513 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, до поміщення ОСОБА_1 до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Речові докази: деревяний предмет, три змиви речовини бурого кольору, п/пакет зі зразками нігтів, крови, волосся, п/пакет в якому знаходяться речі потерпілого ОСОБА_5, а саме куртка, сорочка, брюки; п/пакет в якому знаходяться речи ОСОБА_1 светр, джинси, черевики, які знаходяться на зберіганні у камери схову речових доказів (квитанція № 183 від 11.01.2017 року та квитанція № 204 від 10.02.2017 року), знищити.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя протягом 30 днів з дня її проголошення.

Суддя: І.Г. Мельник