Ухвала суду № 65611234, 28.03.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

28.03.2017

Справа № 642/4453/16-ц

Провадження № 4-с/642/11/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.

за участю секретаря Панової Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Ленінського ВДВС у м. Харкові ГТУЮ Харківської області ОСОБА_2 від 23 червня 2016 року (виконавче провадження № 47836870) про повернення виконавчого документа стягувачеві та неправомірну бездіяльність державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 подав до Ленінського р/с м. Харкова скаргу в уточненій редакції якої представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС у м Харкові ГТУЮ Харківської області ОСОБА_2, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження за № 47836870, щодо не надіслання стягувачу ОСОБА_1 Віталійовичу постанови про відкриття виконавчого провадження за № 47836870. Прохала зобовязати державного виконавця Ленінського ВДВС у м. Харкові ГТУЮ Харківської області ОСОБА_2, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження за № 47836870, невідкладно направити стягувачу ОСОБА_1 засобами поштового звязку належним чином завірену копію постанови про відкриття виконавчого провадження за № 47836870. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС у м. Харкові ГТУЮ Харківської області ОСОБА_2, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження за № 47836870, щодо пропущеная строку на надіслання стягувачу ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 23 червня 2016 року. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Ленінського ВДВС у м Харкові ГТУЮ Харківської області ОСОБА_2 від 23 червня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 47836870. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС у м Харкові ГТУЮ Харківської області ОСОБА_2, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження за № 47836870, щодо невиконання належним чином рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року. Зобовязати державного виконавця Ленінського ВДВС у м. Харкові ГТУЮ Харківської області ОСОБА_2, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження за № 47836870, фактично і невідкладно виконати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року. Стягнути з Ленінського ВДВС м Харків ГТУЮ Харківської області (код ЄДРПОУ 34952477) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) понесені та документально підтвердженні судові витрати на правову допомогу в розмірі 4 640 грн. 00 коп.

В обґрунтування скарги зазначено, що 22 лютого 2015 року Ленінським районним судом м Харкова були видані виконавчі листи, в тому числі виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 процентів за період користування до дня повернення позики в розмірі 4 220 грн. 17 коп., неустойки в розмірі 144 896 гривень, заборгованості за договором позики у сумі 61 546 грн. 10 коп., що еквівалентно сумі в розмірі 7 700 доларів США. 3% річних від простроченої поверненням суми боргу за відповідний період прострочення з 25 липня 2011 року по 27 грудня 2012 року у розмірі 2 669 грн. 66 коп., що еквівалентно сумі в розмірі 334 доларів США, а також судового збору у розмірі 642 грн. 16 коп. по 160 грн. 54 коп. з кожного, який 09 червня 2015 року був поданий разом із заявою про відкриття виконавчого провадження до Ленінського ВДВС ХМУЮ

В порушення ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець стягувачеві взагалі не надіслав. 06 липня 2016 року засобами поштового звязку представник ОСОБА_1 отримав постанову державного виконавця Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 23 червня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу. Зазначену постанову від 23 червня 2016 року державний виконавець, в порушення вимог ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», направив стягувачу лише 30 червня 2016 року, хоча зобовязаний був це зробити не пізніше 26 червня 2016 року. Як на підставу повернення виконавчого документа стягувачеві, державний виконавець посилається на нібито відсутність у боржника майна. Станом та на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві рішення суду абсолютно невиконане, зважаю на те, що Законом України «Про виконавче провадження» державному виконавцю саме з метою своєчасного та в повному обсязі виконання рішень надано широке коло повноважень. Державний виконавець, в провадженні якого перебувало виконавче провадження за № 47836870, не вчинив жодних визначених законом дій з метою ефективного виконання зазначеного вище судового рішення. Оскільки у виконавчому листі зазначена адреса місця проживання боржника: м Харків, провулок Куряжанський 13, ймовірно що в квартирі знаходиться його майно. Однак, державний виконавець не перевірив, чи наявне в квартирі майно боржника, на яке можливо звернути стягнення. У разі, якщо таке майно наявне, не описав його, не наклав на нього арешт, не передав це майно на реалізацію, не перерахував кошти, отримані після реалізації майна боржника. Зазначив також, що відповідно до роздруківки з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_4 займається індивідуальною адвокатською діяльністю. Однак, державний виконавець не перевірив, чи отримує боржник доходи від зайняття адвокатською діяльністю. Крім того, державний виконавець не реалізував можливість вплинути на боржника шляхом обмеження його у праві виїзду за межі України і не звернувся до суду із відповідним поданням в порядку п. 18 ч. 2 ст .11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377 ЦПК України. В порушення п. 11 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець взагалі не здійснив жодних дій щодо забезпечення явки боржника до державної виконавчої служби. Крім того, оскільки боржник не виконує законних вимог державного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, свідомо та умисно не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, державний виконавець зобовязаний був накласти на боржника штраф в порядку ст. 188-13 КУпАП, а в разі подальшого перешкоджання боржником йому у виконанні судового рішення, - внести подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення останнього до відповідальності за ст. 382 КК України. Станом та на момент подання цієї скарги, всупереч вимогам ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року тривалий проміжок часу залишаються невиконаними, а права стягувача продовжують бути порушеними, незважаючи на те, що Законом України «Про виконавче провадження» державному виконавцю, саме з метою своєчасного та в повному обсязі виконання рішень, надане широке коло повноважень. Тому стягувач ОСОБА_1 вважає за необхідне оскаржити незаконні рішення (постанови) та неправомірну бездіяльність державного виконавця в судовому порядку.

ОСОБА_1 та його представник до судового засідання не з'явилися, аркуш справи № 42 містить письмову заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 з проханням розглядати справу за їх відсутність.

Державний виконавець Лисаков Є.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, просив відмовити у її задоволенні у повному обсязі.

Боржники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до судового засідання не зявилися. Надали письмові заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення державного виконавця Лисакова Є.С., дослідивши матеріали справи, та зведеного виконавчого провадження, вважає що скарга задоволенню не підлягає за наступним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року, уточненим ухвалою від 08 листопада 2013 року по цивільній справі 642/130/13ц, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6. ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8. ОСОБА_4, ОСОБА_6 заборгованість за договором позики у сумі 61 546 грн. 10 коп., що еквівалентно сумі в розмірі 7 700 доларів США. 3% річних ВІД простроченої поверненням суми боргу за відповідний період прострочення з 23 липня 2011 року по 27 грудня 2012 року у розмірі 2 669 грн 66 коп., що еквівалентно сумі в розмірі 334 доларів США, а також судовий збір у розмірі 642 грн. 16 коп. по 160 грн. 54 коп. з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова 04 листопада 2013 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_1 проценти за період користування до дня повернення позики в розмірі 9 220 грн. 17 коп., неустойку в розмірі 1 126 293 грн. 63 коп., заборгованість за договором позики в сумі 61 546 грн. 10 коп., що еквівалентно сумі в розмірі 7 700 доларам США 00 центів. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2014 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення неустойки. В цій частині справу було передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

25 грудня 2014 року Апеляційний суд Харківської області своїм рішення скасував рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року в оскаржуваній частині та стягнув з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 144 846 гривень.

На виконання вищезазначеного рішення, 22 лютого 2015 року Ленінським районним судом м Харкова були видані виконавчі листи, в тому числі виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 процентів за період користування до дня повернення позики в розмірі 4 220 грн. 17 коп., неустойки в розмірі 144 896 гривень, заборгованості за договором позики у сумі 61 546 грн. 10 коп., що еквівалентно сумі в розмірі 7 700 доларів США. З0/» річних від простроченої поверненням суми боргу за відповідний період прострочення з 25 липня 2011 року по 27 грудня 2012 року у розмірі 2 669 грн. 66 коп., що еквівалентно сомі в розмірі 334 доларів США, а також судового збору у розмірі 642 грн. 16 коп. по 160 грн. 54 коп. з кожного, який 09 червня 2015 року бу в поданий разом із заявою про відкриття виконавчого провадження до Ленінського ВДВС ХМУЮ.

13.05.2016 року начальником відділу Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області було зобовязано державного виконавця Коваленко М.А. передати на виконання матеріали виконавчого провадження про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 сум заборгованості по виконавчим листам № 642/10856/14-ц, № 642/7365/14ц, № 642/381/13, № 2024/7957/13, № 642/10856/14-ц, виданих Ленінським районним судом м. Харкова на користь ОСОБА_1 до державного виконавця Ленінського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, в провадженні якого перебуває виконавчий лист № 642/381/13-ц, виданий Ленінським районним судом м. Харкова 22.05.2015 року.

У звязку з вищевикладеним 13.05.2016 року та керуючись ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Лисаковим Є.С. виконавчі провадження при примусовому виконанні виконавчих листів № 642/10856/14-ц, № 642/7365/14ц, № 642/381/13, № 2024/7957/13, № 642/10856/14-ц були обєднані у зведене виконавче провадження № 51139890 та № 51123688.

В ході примусового виконання рішень про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 сум заборгованості по виконавчим листам на користь ОСОБА_1, майна, яке належить ОСОБА_4 та на яке можливо звернути стягнення, не було виявлено. Перевірити майновий стан боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, не вдалось можливим, оскільки 13.05.2016 року був здійснений вихід державного виконавця за адресою: м. Харків провулок Куряжанський 13, де було встановлено зі слів ОСОБА_5, що боржники ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за вказаною адресою фактично не мешкають, а домоволодіння належить їй на праві власності, будь-якого майна, належного боржникам за вказаною адресою, не знаходиться. Увійти державному виконавцю до домоволодіння для перевірки майнового стану боржника можливості не надала, надати для огляду документи про право власності на будинок відмовилась. Також було державним виконавцем Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області було вручено виклик, згідно якого боржникам було необхідно зявитися до державного виконавця на 17.05.2016 року.

17.05.2016 року на прийом до державного виконавця зявився боржник ОСОБА_4, де надав усні пояснення стосовно свого тяжкого майнового становища, що будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу в нього на даний час немає, погодився на перевірку майнового становища за адресою фактичного проживання, зобовязувався при першій змозі сплатити борг на користь ОСОБА_1, також надав копію договору купівлі-продажу від 13.04.2016 року, згідно якого стягувачем реалізоване заставлене майно, належне ТОВ юридичній фірмі «Баярд», код ЄДРПО30235413, а саме: нежитлові приміщення № 12 № 21, загальною площею 99,8 кв.м., в будинку № 9 по вулиці Куликівській узвіз в місті Харкові за ціною 678300 грн. Таким чином, ОСОБА_1 отримав кошти в рахунок погашення боргу. Засновником вищезазначеної юридичної особи є ОСОБА_4

22.06.2016 року державним виконавцем Лисаковим Є.С. був здійснений вихід за адресою: м. Харків провулок Куряжанський 13, де було встановлено, що будь-якого майна, належного боржникам, в рахунок погашення боргу не виявлено.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснене частково повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутні майно, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його прав, повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

При примусовому виконанні виконавчих листів № 642/10856/14-ц, № 642/7365/14ц, № 642/381/13, № 2024/7957/13, № 642/10856/14-ц державним виконавцем було встановлено що:

Згідно відповіді Пенсійного Фонду України - боржник пенсію не отримує та не працює.

Згідно відповіді Державної Податкової Інспекції - за боржником зареєстрованих відкриті рахунки у банках та фінансових установах не зареєстровано та доходи не отримує. Тобто посилання скарги щодо успішної адвокатської практики боржника ОСОБА_9 не підтвердилось.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості відносно боржника відсутні.

Згідно відповіді БД АМТ транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

При перевірці майнового становища за адресою, вказаною в виконавчому документі майна, належного боржнику, в рахунок погашення боргу не виявлено.

У звязку з вищевикладеним 23.06.2016 року державним виконавцем Лисаковим Є.С. на підставі ч.1 п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві по зведеному виконавчому провадженню.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 07.02.14 року повернення виконавчого документу стягувачу не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження (якщо воно було відкрито) і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Державний виконавець, в провадженні якого перебувало виконавче провадження вчинив ряд дій визначених законом з метою ефективного виконання зазначеного вище судового рішення.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції.

Викладені в скарзі твердження щодо не здійснення жодних дій стосовно забезпечення явки боржника до відділу державної виконавчої служби спростовуються матеріалами виконавчого провадження, оскільки 13.05.2016 року при виході державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, державним виконавцем було вручено виклик ОСОБА_5, яка зобовязувалась передати боржникам ОСОБА_4, та ОСОБА_6 Посилання в скарзі на безпідставний вихід держвиконавця за адресою де боржник не мешкає є необґрунтованим оскільки вказана адреса зазначена в виконавчому листі.

17.05.2016 року на прийом до державного виконавця зявився ОСОБА_4, який надав усні пояснення стосовно свого тяжкого майнового становища, що будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу в нього на даний час немає, погодився на перевірку майнового становища за адресою фактичного проживання, зобовязувався при першій змозі сплатити борг на користь ОСОБА_1, про що свідчить акт державного виконавця від 17.05.2016 року.

Статтею 31 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно копії супровідного листа, постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 642/381/13 отримала представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 18.06.2015 року, про що міститься її підпис.

Згідно до вимог ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк.

Згідно до постанов про повернення виконавчого провадження від 23.06.2016 року виконавчий лист повернутий стягувачу, в звязку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результативними, крім того, виконавчий документ може бути предявлений повторно для виконання в строк до 23.06.2017 року.

По суті доводи скарги зводиться до не перевірки державним виконавцем статків отриманих боржником як діючим адвокатом. Однак зазначене спростовується направленням запиту до податкової інспекції та отриманою відповіддю. Щодо обмеження права боржника на виїзд за кордон України то зазначені дії державний виконавець повинен вчиняти за наявності обґрунтованих підстав вважати що боржник може переховуватись за межами держави. Матеріали виконавчого провадження таких підстав не містять.

Суд погоджується з доводами скарги в частині порушення державним виконавцем вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» щодо не направлення стягувачеві поштової кореспонденції зі зворотнім повідомленням (зокрема копії постанови про відкриття виконавчого провадження) та направлення кореспонденції з пропуском двох днів однак, зазначені дії держвиконавця не потягли за собою суттєвих порушень прав ОСОБА_1, оскільки матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що станом на час розгляду скарги рішення суду частково виконано в межах зведеного виконавчого провадження, виконавець здійснив всі передбачені законом заходи з метою виконання судового рішення, а ОСОБА_4 не ухиляється від його виконання, отже порушення прав заявника не вбачається.

Таким чином підстав для задоволення скарги не вбачається оскільки усі можливі дії у межах діючого законодавства державний виконавець по суті виконав.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні скарги не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,14, 60, 88, 209, 212-215, 386- 388 ЦПК України, ст. ст. 11,25, 27, 30, 31, 78,82 Закону «Про виконавче провадження»,суд-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Ленінського ВДВС у м. Харкові ГТУЮ Харківської області ОСОБА_2 від 23 червня 2016 року (виконавче провадження № 47836870) про повернення виконавчого документа стягувачеві та неправомірну бездіяльність державного виконавця залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5- денний строк з дня винесення ухвали, а особам, без участі яких постановлено ухвалу - з дня отримання копії ухвали.

Суддя Є. Б. Ольховський