Рішення № 65609493, 24.03.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/2336/17

н/п 2/640/1447/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24 березня 2017 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Коломойцеві М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське монтажно-виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» про визнання припиненими трудових відносин та внесення відповідного запису до трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з подальшим уточненням просить визнати припиненими трудові відносини між сторонами на підставі ст. 38 КЗпП України (переїзд на нове місце проживання та прийняття на роботу за конкурсом) з 10.02.2017 року, та зробити відповідний запис в його трудовій книжці. В обгрунтування зазначених підстав посилається на наступне. Відповідно до протоколу №27 позачергових зборів ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж» від 29.08.2014 року та наказу №100 від 01.09.2014 року позивача було призначено на посаду генерального директора товариства. Перебуваючи на посаді генерального директора, позивач прийняв рішення звільнитись з вказаної посади за згодою сторін з 10.02.2017 року. Відповідно до статуту Товариства, звільнення генерального директора Товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж». 08.02.2017 року позачерговими загальними зборами засновників ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж» було розглянуто вказане звернення та прийнято рішення про припинення повноваження та звільнення позивача з посади генерального директора з 10.02.2017 року згідно його заяви згідно п. 1 ст. 36 КУпАП, та обрано генерального директора ОСОБА_2 з 13.02.2017 року. Але, позивачем 09.02.2017 року була написана заява про звільнення з 10.02.2017 року згідно ст. 38 КЗпП, результати розгляду якої позивачеві невідомі. У звязку з чим позивач самостійно підписав наказ №20/к від 10.02.2017 року щодо звільнення його з займаної посади. 13.02.2017 року позивачем була посвідчена нотаріальна заява, яка була відправлена на адресу засновників та беніфіціара Товариства. Тому, позивач вважає, що його трудові права були порушені, та він змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судове засідання не зявився, надав до суду заяву, в якій просить проводити судове засідання без своєї участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, та ухвалити заочне рішення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Враховуючи, що причина неявки представника відповідача є неповажною, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача згідно ст.169 п. 4 ЦПК України. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу №27 ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж» від 29.08.2014 року, позивача було обрано та призначено на посаду генерального директора Товариства з 01.09.2014 року, та з вказаної дати він вступив до вказаної посади. (а.с. 10-11, 36).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Так, відповідно дост. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статутом товариства передбачено, що колегіальним виконавчим органом товариства є Дирекція, яка складається із двох членів: Генеральний директор та Фінансовий директор. Компетенція, права та обовязки, посадові інструкції, а також умови трудових договорів (контрактів) всіх членів Дирекції затверджуються Загальними Зборами. (а.с. 25).

08.02.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення його від обовязків генерального директора за згодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 38КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

В судовому засіданні встановлено, що протоколом №45 ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж» від 08.02.2017 року, припинені повноваження та звільнено ОСОБА_1 з посади генерального товариства 10.02.2017 року згідно його заяви про звільнення за згодою сторін з п.1 ст. 36 КУпАП України, та обрано нового генерального директора. (а.с. 37-38). Проте, відповідний наказ про звільнення не прийнято.

09.02.2017 року позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про звільнення його з посади з 10.02.2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України у звязку з його переїздом на нове місце проживання до м. Києва. (а.с. 6-8). 10.02.2017 року позивач самостійно підписав наказ №20/к про своє звільнення з посади з 10.02.2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с. 9).

В подальшому позивач звернувся з заявою про виключення його з ЄДР в термін до 15.02.2017 року (а.с. 41-43).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в єдиному державному реєстрі містяться відомості про директора юридичної особи, а саме: прізвище, ім'я, по батькові. Дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Як встановлено судом та вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП від 18.09.2014 року, позивач зазначений як керівник ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж».

Проте згідно з положеннями ч. 4ст. 83 ГК України зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» при внесенні відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі пов'язані зі зміною керівника до реєстратора подається протокол загальних зборів або наказ про призначення нового керівника.

Отже, зміни щодо керівника підприємства підлягають обов'язковій державній реєстрації. Позивачем був до суду наданий лист, в якому зазначено, що 13.02.2017 року до державного реєстратора було подано документи, на підставі яких була проведена реєстраційна дія «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що неповязані із змінами в установчих документах», а саме було змінено керівника юридичної особи ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж».

У постанові від 31 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом про зміну формулювання причин звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Верховний Суд України виклав правовий висновок про те, що за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

У даній ситуації роботодавець або уповноважений ним орган зобов'язаний розірвати трудові відносини в певний строк, зазначений у заяві, і видати наказ, у якому причини й дата звільнення мають бути чітко сформульовані.

В матеріалах справи відсутній наказ про звільнення позивача за ч.1 ст. 36 КЗпП України, що унеможливлює забрати його трудову книжку, тому позивач в своєму просить звільнити його на підставі ст. 38 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки виданої ТОВ «Харківмонтажпромсервіс» від 06.02.2017 року №5, позивач пройшов конкурсний відбір на посаду менеджера з розвитку Київського регіону ТОВ «Харківмонтажпромсервіс», та ухвалено рішення про призначення його на посаду з 13.02.2017 року. (а.с. 12). Тобто, обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що підставою для звільнення є його переїзд нове місце проживання та прийняття на роботу за конкурсом.

Відповідно до п.2.25 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року: «Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов»язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення працівника видати працівникові належно оформлену ним трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені уст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 47, 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п. п. 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому за підписом в журналі обліку. Відповідальність за ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно доІнструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Положеннями п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом № 58 від 29 липня 1993 року визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

У зв'язку з наведеним, суд встановив фактичні обставини справи, оцінивши докази (ст. 212 ЦПК України) дійшов до правового висновку про наявність правових підстав для зміни формулювання причини звільнення та задоволення позову в повному обсязі, оскільки на даний час наказ про звільнення позивача за ст. 36 ч.1 КЗпП України в матеріалах справи відсутній, трудова книжка позивачеві не видана, що є порушенням його прав, закріплених Конституцією України та чинним законодавством. Неможливість продовжувати роботу на думку суду є мотивованою, а саме переїзд на нове місце проживання та прийняття на роботу за конкурсом.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тому, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1, та визнає припиненими трудові відносини між позивачем та відповідачем на підставі ст. 38 КЗпП України (переїзд на нове місце проживання та прийняття на роботу за конкурсом) з 10.02.2017 року, з відповідним внесенням запису в трудовій книжці позивача.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в розмірі 640 грн.

На підставі ст.ст.3, 10,11,60,61, 88,209, 212, 214-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське монтажно-виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» про визнання припиненими трудових відносин та внесення відповідного запису до трудової книжки задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківське монтажно-виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» (ідентифікаційний код юридичної особи 00121873) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на підставі ст. 38 КЗпП України (переїзд на нове місце проживання та прийняття на роботу за конкурсом), починаючи з 10 лютого 2017 року, із внесенням відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське монтажно-виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» (ідентифікаційний код юридичної особи 00121873), на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення було винесено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий