Ухвала суду № 65609217, 28.03.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/801/16-к

Номер провадження 1-кп/623/18/2017

У Х В А Л А

іменем України

28 березня 2017 року колегія суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

суддів Одарюка М.П., Бєссонової Т.Д.,

за участю прокурора Красиля І.І.,

захисника ОСОБА_1,

при секретарі Телешевської В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.187, ч.3 ст. 289 КК України, внесених до ЄРДР №12016220320000133

ВСТАНОВИЛА :

У провадженні Ізюмського міськрайонного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016220320000133 від 29.01.2016 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_2, який в сукупності обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених за ч.1 ст.187 та ч.3 ст.289 КК України.

У звязку з тим, що у обвинуваченого ОСОБА_2 через 2 дні 01.04.2017 року, закінчується строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою а ризики, передбачені ст.177 КПК України не змінились прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2

Заслухавши думку учасників судового провадження колегія суддів, встановила наступне.

Згідно ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно повідомлення начальника ІТТ №4 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 27.03.2017 року о 13 годині 30 хвилин прибувши до УВП-27 м. Харкова спеціальним етапом начальнику конвою ОСОБА_4 було відмовлено адміністрацією УВП-27 у видачі заарештованого ОСОБА_2 1975р.н., тому що вище вказаний заарештований перебував в нетверезому стані, вів себе зухвало, погрожував спричинити собі тілесні ушкодження у разі доставляння його до ІТТ № 4, на не однократні вимоги працівників УВП-27 припинити протиправні дії не реагував, після чого заарештованого ОСОБА_2 було поміщено до карцеру УВП-27, про що було складено відповідний акт в Харківській установі виконання покарань №4.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що обвинуваченому необхідно сумлінно ставитись до свого обов'язку бути присутнім за викликом у судовому засіданні, оскільки, крім перерахованих наслідків, неприбуття за викликом до суду може бути однією з підстав для обрання чи зміни до нього запобіжного заходу, оскільки метою застосування запобіжного заходу є зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України.

Дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу відповідно до п. 9 ч.1 ст.178 КПК України.

Відповідно п.1,2 ст.178 КПК України колегія суддів враховує, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Відповідно до листа від ВССУ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєні тяжкого та особливо тяжкого злочинів за які передбачені покарання за ч.1 ст.187 КК України від 3 до 7 років позбавлення волі, за ч.3 ст.289 від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, раніше неодноразово судимий в тому числі й за корисливих злочинів.

Одночасно використовуючи ст.28 КПК України, колегія суддів констатує, що під розгляду даного кримінального провадження кожна процесуальна дія та процесуальне рішення виконуються та приймаються в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є обєктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Враховуючи викладене, у відповідності до абзацу 6 п. 4 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» (далі - постанова Пленуму ВССУ) та ч. 4 ст. 28 КПК України, дане провадження має розглядатися першочергово і невідкладно.

Відповідно до ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до

заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що потерпілий та свідки за даним кримінальним провадженням не допитані, докази сторони обвинувачення та захисту не досліджені.

На підставі викладено колегія суддів обгрунтовно вважає, що є обєктивно наявні ризики, передбачені п.1, 3, 4 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обєктивно наявні, а тому застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Керуючись ст.ст. 28, 177, 178, 331, 369-372КПК України, рішеннями ЄСПЛ «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Москаленко проти України», «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27 настрок 60днів, тобто до 26 травня 2017 року.

Копію ухвали для виконання та до відома направити до Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області та до Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, та до Ізюмського ВП ГУНП України в Харківській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.О. Гуренко

Суддя М.П. Одарюк

Суддя Т.Д. Бєссонова