Вирок № 65606710, 27.03.2017, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 27.03.2017

ЄУ № 420/235/17

Провадження №1-кп/420/75/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Рожкової Л.В.

прокурора Сичова М.М.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження № 12017130510000030 від 27.01.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Танюшівка Новопсковського району Луганської області, громадянина України, має середню освіту, не працює, не одружений, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 246 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В ході досудового розслідування встановлено, що лісовий масив площею 117,0 га, розташований на правому березі р. Айдар поблизу с. Ікове Новопсковського району Луганської області, на території Новопсковського лісництва, державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» оголошений рішеннями виконкому Ворошиловградської обласної ради народних депутатів № 300 від 12 липня 1980р. (в.ч.), № 247 від 28 червня 1984 р. заповідним урочищем «Луг».

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» - заповідні урочища належать до природно-заповідного фонду України.

Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», - заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Згідно ч. 1 ст. 30 вказаного закону, на території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

Так, 27.01.2017 приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконну порубку дерев на території природно-заповідного фонду України, прибув на територію заповідного урочища місцевого значення «Луг», який входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та розташоване на захід від смт. Новопсков, а саме, на правому березі р. Айдар Новопсковського району Луганської області та знаходиться у користуванні державного підприємства «Старобільське ЛМГ».

Перебуваючи на території вказаного заповідного урочища місцевого значення «Луг», близько 11:00 27.01.2017, ОСОБА_2, достовірно знаючи, що знаходиться на охоронюваній законом території, переслідуючи ціль особистої наживи, порушуючи норми Кримінального кодексу України, закону України «Про природно-заповідний фонд України» та закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, самовільно, без належного дозволу, виданого уповноваженим органом, за допомогою ручної пили самовільно спиляв два дерева, а саме: два «клена», що зростали у кварталі 70 виділу 1 заповідного урочища місцевого значення «Луг». Після чого, реалізуючи свій злочинний намір, одне спиляне дерево хотів віднести за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_2 для опалення житлового приміщення за допомогою дров, але не встиг, так як був застигнутий працівником поліції.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в незаконній порубці дерев у заповідному урочищі місцевого значення «Луг», ОСОБА_2 порушенням законодавства про природно-заповідний фонд спричинив матеріальну шкоду інтересам держави на загальну суму 376 гривень 06 копійок (триста сімдесят шість гривень шість копійок), згідно розрахунку розміру шкоди за одну деревину клену, діаметром до 10 см - 188 гривень 03 копійок (сто вісімдесят вісім гривень три копійки) згідно розрахунку державного підприємства «Старобільське ЛМГ» № 60 від 06.02.2017, який зроблений на підставі «Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» затверджених Постановою КМУ № 514 від 24.07.2013 з урахуванням індексації.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 246 КК України за ознаками незаконної порубки дерев на території природно-заповідного фонду України.

15 лютого 2017 року прокурором Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури Мукбаніані Д.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12017130510000030, та підозрюваним ОСОБА_2, за участю захисника підозрюваного ОСОБА_1, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_1, дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 246 КК України. ОСОБА_2 зобов'язався під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення в обсязі підозри, сприяти розслідуванню кримінального провадження, виявленні та припиненні інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.

Сторонами угоди в п. 3 визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення, а саме - штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та отримана згода обвинуваченого на призначення йому такого покарання.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в ній покарання.

Судом у судовому засіданні з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2, розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуто в судовому засіданні, де він буде мати весь обсяг прав, у тому числі, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на його користь, просить затвердити угоду. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що винуватість визнав добровільно із розумінням того, що відмовляється від частини своїх прав, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України. ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити.

Таким чином, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст. 246 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час підготовчого судового засідання.

Злочин, передбачений ст. 246 КК України, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Суд шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження, дослідження витребуваних документів переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачень, щодо яких визнав себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Покарання сторонами угоди визначено відповідно до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом'якшують покарання.

З огляду на викладене укладена сторонами угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства; дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 246 КК України; умови угоди не суперечать інтересам суспільства; права, свободи та інтереси сторін або інших осіб не порушуються; сторони дійшли зазначеної угоди добровільно, без будь-якого впливу зі сторони; узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За таких обставин укладена між прокурором та підозрюваним угода про визнання винуватості підлягає затвердженню. Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджену сторонами міру покарання.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався. Судові витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 100, п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст.373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 15 лютого 2017 року, укладену прокурором Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури Мукбаніані Дмитром Важаовичем та обвинуваченим ОСОБА_2, про визнання винуватості.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 246 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить на день постановлення вироку 850 (вісімсот п'ятдесят) грн., р/р 31114106700223, МФО-804013, Код -37942461, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області, одержувач: УК у Новопсковському районі.

Речові докази - ручну пилку, яка знаходиться на зберіганні в камері схову Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області - знищити; дві деревини клену, які знаходяться на зберіганні у майстра лісу ОСОБА_5 - передати ДП «Старобільське лісомисливське господарство».

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі не подачі на нього апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам провадження, що згідно ст.476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким була затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.389-1 КК України.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя: О.С. Стеценко