Ухвала суду № 65606305, 28.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

Провадження № 11-сс/781/133/17 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1

Категорія 183 КПК України Доповідач у суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді Онуфрієва В.М.,

суддів Бондарчука Р.А., Ремеза П.М.,

із секретарем Ковальовою Н.Д.,

за участю прокурора Габриеляна Р.Р.,

захисника адвоката ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2017 року, якою стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді начальника Світловодського МРВ УДСНС України в Кіровоградській області, підполковника служби цивільного захисту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 18.50 години 16.03.2017 року по 18.50 годину 14.05.2017 року з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 128 000, 00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2017 року, частково задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_5 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 18.50 години 16.03.2017 року по 18.50 годину 14.05.2017 року з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 128 000, 00 грн..

Органами досудового слідства, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, і зокрема, у тому, що будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище начальником Світловодського МРВ УДСНС України в Кіровоградській області у званні підполковник служби цивільного захисту, 16 березня 2017 року вимагав від представника приватного підприємства «ХЕЛФІ ОЙЛ ЕНТЕРПРАЙС» ОСОБА_6 щомісячно передавати йому неправомірну вигоду у виді 200 літрів палива (бензину) або у вигляді грошових коштів на суму, що відповідає ціні 200 літрів палива (бензину), та близько 17-ої години 16 березня 2017 року одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 5 тисяч гривень, еквівалентним середній вартості 200 літрів палива (бензину), для себе за не проведення перевірочних заходів на обєктах ведення вказаним підприємством господарської комерційної діяльності та невжиття передбачених законодавством заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

17.03.2017 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, що підтверджується наданими до клопотання доказами, а саме: протоколом освідування особи від 16 - 17.03.2017 року, відповідно до якого, при про свідченні долоней рук ОСОБА_4 люмінесцентною лампою виявлено характерне слабке свічення зеленого кольору, протоколом огляду місця події від 16-17.03.2017 року в ході якого свідок ОСОБА_7 добровільно видав аркуш паперу в якому були згорнути грошові кошти в кількості 10 штук по 500 гривень, кожна на якій при просвіченні люмінесцентною лампою виявлено свічення світло-зеленого кольору.

Вказав, що за наявності обґрунтованої підозри та зазначених ризиків, навіть з урахуванням позитивних даних на підозрюваного, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В апеляції захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 просив скасувати оскаржувану ухвалу та застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Свої вимоги обґрунтував тим, що обраний судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою всупереч вимог, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 184, 193 - 194, 196 КПК України застосований без врахування всіх наявних фактичних обставин без всебічного та об'єктивного оцінювання доказів в їх сукупності, а тому застосований судом запобіжний захід є вкрай суворим.

Розглядаючи зазначене клопотання прокурора та формально погоджуючись із ним, слідчий суддя поза увагою залишив доводи захисту про те, що вручене ОСОБА_4 повідомлення про підозру від 17 березня 2017 року у нібито вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з огляду на надані до суду і стороні захисту докази, на яких вона ґрунтується, є передчасним та не переконливим, оскільки його зміст не відповідає усім фактичним обставинам справи та наявним у сторони захисту доказам наданих суду, а викладені у клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу та у повідомленні про підозру обставини є суперечливими, зокрема щодо предмету та обєму неправомірної вигоди, мотиву дій підозрюваного ОСОБА_4, обставин вимагання неправомірної вигоди строку та тривалості її отримання у майбутньому, а також інших суттєвих обставин зафіксованого у протоколах та інших документах слідчих (процесуальних) дій.

Вказав, що зазначені в клопотанні прокурора від 17.03.2017 року, згідно переліку ч. 1 ст. 177 КПК України ризики є суто формальними та такими, що не ґрунтуються на будь-яких належних доказах, не відповідають дійсності та є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись рішення суду, зокрема: на аркуші 4 клопотання в п. 2 вказується, що ОСОБА_4 є нібито державним виконавцем і, відтак, має доступ до службових приміщень та кабінетів відділу ДВС, де можуть зберігатись предмети, що зберегли на собі сліди злочину, хоча згідно доданих до клопотання доказів (документів) ОСОБА_4 державним виконавцем не являється. В цьому ж п. 2 також безпідставно, лише з формальних міркувань прокурором вказано про те, що «усвідомлюючи, що санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає конфіскацію майна, ОСОБА_4 може вчинити дії, спрямовані на відчуження приналежного йому майна», що будь-якими документами (доказами) щодо фактичної наявності такого майна у підозрюваного ОСОБА_4 прокурором на підтвердження цього ризику суду не надано. Також прокурор у цьому ж п. 2 клопотання зазначив про нібито не визнання своєї вини ОСОБА_4 та ймовірної зацікавленості у запобіганні викриттю його протиправної діяльності та можливого позбуття тієї частини грошових коштів, одержаних ним в якості неправомірної вигоди, яка не була виявлена під час невідкладних слідчих дій, що вказує на явно обвинувальний ухил досудового слідства і суперечить вимогам ст. ст. 62 - 64 Конституції України, та явно суперечить всім доказам (письмовим документам) наданих суду прокурором, згідно яких ОСОБА_4 підозрюється в отриманні неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 5.000 грн., які в повному обсязі вилучені у свідка ОСОБА_7

Вказав, що слідчим суддею не звернуто належної уваги та взагалі не враховано на обов'язкові вимоги, передбачені п. п. 3, 4, 5, 6, 7, 8, 11 ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема щодо неналежного стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_4, наявності у нього міцних соціальних зв'язків в місті його постійного проживання та за місцем роботи (служби), у тому числі наявності у нього родини та перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, двох батьків похилого віку, які потребують за станом свого здоров'я постійного догляду, наявність у ОСОБА_4 постійного місця роботи (служби) та виключно позитивну репутацію підозрюваного, як за місцем проживання так і місцем служби, відсутність у нього судимостей та наявності інших поважних обставин, які є більш вагомими та переконливими доказами про відсутність ризиків щодо невиконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків. Вказав, що зазначені в п. п. 3, 4 на арк. 4 клопотання ризики не підтверджені будь-якими доказами та прокурором в суді не доведені, а тому є лише припущеннями.

Заслухавши доповідача, захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу захисника, прокурора, який просив відмовити в апеляції захисника, перевіривши матеріали клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляція задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 п. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя частково задовольняючи клопотання прокурора та застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави обґрунтовано зазначив, про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та не можливістю їх запобігання в разі обрання більш мякого запобіжного заходу.

Також колегія суддів погоджується з думкою слідчого судді, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а тому доводи захисту щодо передчасності та не переконливості підозри, не відповідності змісту повідомлення про підозру усім фактичним обставинам справи є безпідставними, оскільки наявність чи відсутність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України вирішуватиметься судом під час розгляду справи по суті.

Крім того, колегія суддів в повній мірі погоджується з думкою слідчого судді щодо визначеного розміру застави, який у разі внесення буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених КПК України. Крім того, колегія судді в при цьому бере до уваги що на момент розгляду справи в апеляційному суді застава сплачена.

Безпідставними є доводи захисту щодо залишення поза увагою суду неналежного стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_4, наявності у нього міцних соціальних звязків в місті його постійного проживання та за місцем роботи (служби), у тому числі наявності у нього родини та перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, двох батьків похилого віку, які потребують за станом свого здоров'я постійного догляду, наявність у ОСОБА_4 постійного місця роботи (служби) та виключно позитивну репутацію підозрюваного, як за місцем проживання так і місцем служби, відсутність у нього судимостей та наявності інших поважних обставин, оскільки дані обставини в повній мірі враховано слідчим суддею під час розгляду клопотання.

На підставі викладеного, навіть з урахуванням наявності у ОСОБА_4 постійного місця проживання, родини, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3

Беручи до уваги вищевикладене колегія суддів доходить висновку що апеляція захисника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 182, 183, 376, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2017 року, якою частково задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_5 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 18.50 години 16.03.2017 року по 18.50 годину 14.05.2017 року з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 128 000, 00 грн. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.М. ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_9