Рішення № 65601578, 24.03.2017, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3736/14-ц

Номер провадження 2/213/11/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2017 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Мазуренко В.В., при секретарі Гусаровій О.С., за участю відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_1, та її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» про визнання пункту кредитного договору недійсним, та визнання кредитного договору розірваним, припинення нарахування відсотків з моменту розірвання договору,-

ВСТАНОВИВ

До суду надійшов первісний позов, відповідно якого 01.09.2008р. між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 20000 доларів США. Також було укладено договір поруки з ОСОБА_4, за яким останній зобов,язався відповідати по зобов,язанням ОСОБА_1 26.03.2009р., 26.04.2010р., 29.04.2011р., 23.05.2012р. укладались додаткові угоди до кредитного договору. Відповідачі не виконують взяті на себе зобов,язання, у зв,язку з чим позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 22699,03 доларів США.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 надав заяву про припинення зобов,язання за договором поруки, оскільки 26.03.2009р. між банком та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, яким встановлено новий період повернення коштів з 26.03.2009р. до 26.03.2010р., що не відповідає обумовленим умовам встановленим у договорі поруки; крім того 26.04.2010р. між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, якою був збільшений строк кредиту на 35 місяців, якою дата остаточного погашення стала 01.05.2020р. 29.04.2011р. та 23.05.2012р. між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №3 та №4 якими сторонни врегулювали виконання грошових зобов,язань за кредитним договором. Вказані угоди, якими змінено основний кредитний договір, - було оформлено без згоди ОСОБА_4, тому відповідно до ч.1 ст 559 ЦК України, просив визнати поруку припиненою.

До суду надійшов зустрічний позов, відповідно до якого ОСОБА_1 просила визнати пункт 16.1 кредитного договору недійсним, та визнання кредитного договору розірваним, припинення нарахування відсотків з моменту розірвання договору.

Представник відповідача за зустрічним позовом надав заперечення на зустрічний позов, відповідно до якого вказував, що сторонни кредитного договору узгодили всі істотні умови, від ОСОБА_1 не надходило пропозицій щодо внесення додаткових умов до кредитного договору і вона підписала договір на запропонованих умовах. Вказує, що в п.15.7 кредитного договору зазначено, що позичальник підтверджує, що перед укладенням цього договору він повідомлений в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в банку та орієнтовну сукупну вартість кредиту та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Зазначив, що п.16.1 кредитного договору не містить посилань на порядок розрахунку пені. Просив відмовити у зустрічному позові.

Позивач за зустрічним позовом надала відгук на заперечення, в яікому вказала, що банк не проінформував її, що про умови в п.16.3 договору, які передбачають відповідальність за порушення строків повернення суми кредиту, за яким розмір пені за рік складе 182,5%, що суперечить засадам рівності та принципу справедливості.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) наддав заяву про розгляд справи за його відсутності, первісний позов підтримав, у задоволенні зустрічного просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з,явився.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) та її представник зустрічний позов підтримали, у первісному просили відмовити. Пояснили, що вважають, що кредитний договір слід визнати розірваним з моменту подачі ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 позову до суду, оскільки таким чином вони в односторонньому порядку змінили строк погашення кредиту та просили суд стягнути всю суму боргу. Щодо недійсності пункту договору про пеню, уточнили, що вкзаний у договорі розмір пені перевищує подвійну ставку НБУ. Також зазначили, що після проведеної почеркознавчої експертизи додаткової угоди по даній справі, банк не зробив перерахунок Розрахунку заборгованості.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

В судовому засіданні встановлено, та не заперечувалось, визнавалось сторонами, що ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 є правонаступником ВАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 (а.с.60-62). Позивачем за первісним позовом надано копії банківської ліцензії, дозвіл, додаток до дозволу, що підтверджує правомірність дій з укладення спірного кредитного договору (а.с.93-97 т2).

01.09.2008р. між ВАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/152410/3670/74, за яким ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 20000 доларів США. Кошти надані на придбання нерухомості по вул Володарського, буд.5. (п.1.1.2). Дата остаточного погашення кредиту 01.05.2017р. (п.1.1.6). Процентна ставка 13,85000000% річних (п.1.2.1). Сплата позичальником комісії за надання кредиту 300 доларів США (п.1.3.1). Сплата позичальником щомісячної ануітентного платежу 329,63 доларів США (п.1.3.2) (а.с.6-9). Відповідно до Додатку 1 до кредитного договору графік погашення кредиту та інших платежів з 01.10.2008р. по 01.06.2017р. (а.с.10-11). Була складена сукупна вартість кредиту (а.с.12-13). Відповідно до Додатку 3 до кредитного договору перелік комісій (тарифів) ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 (а.с.14-15).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

01.09.2008р. ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 20000 доларів США, еквівалент у гривнях 96924 грн (а.с.45 т1, а.с.97,98 т2), тобто позивач за первісним позовом виконав умови договору.

Відповідач погодилась з умовами договору, про що свідчить її підпис у договорі.

Таким чином судом встановлено, що між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, який зазначено вище.

01.09.2008р. між ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №014/8/11-17/016/08, за яким ОСОБА_4 зобов,язався відповідати по зобов,язанням ОСОБА_1 за кредитним договором №014/152410/3670/74 (а.с.41-44,192-196)

26.03.2008р. між ВАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №014/152410/3670/74/1, якою було змінено умови погашення кредиту: Тимчасово на період з 26.03.2009р. до 26.03.2010р. зменшено розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру процентів (встановити кредитні канікули) на наступних умовах: 1.1 Встановити такий порядок погашення процентів за рахунок власних коштів позичальника протягом строку кредитних канікул, вказаного в п. 3 цієї додаткової угоди, та вказано з 01.04.2009р. по 01.03.2010р. по 235 доларів США. Протягом строку кредитних канікул різниця між розміром щомісячнорго ануїтентного платежу позичальника відповідно до графіка погашення кредиту та інших платежів та власним внеском позичальника визначеним у пункті. У разі порушення позичальником зазначеного порядку кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту в повному обсязі у порядку передбаченому пунктом 9 кредитного договору, якщо сторонни не уклали додаткову угоду про зміну умов кредитування передбачених цією угодою. Цією угодою викладено в новій редакції в Додатках №1,2 графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором а також розрахунок сукупної вартості кредиту. (а.с.16-17). До угоди додано графік погашення кредиту та сукупну вартість кредиту (а.с.18-24). Суд звертає увагу, що дана додаткова угода містить описку в розі укладання а саме 2008 рік.

26.04.2010р. між ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №014/152410/3670/74/2, якою було збільшено строк кредиту на 35 календарних місяців, у зв,язку з чим пункт 1.1.6 кредитного договору викладено в редакції «дата остаточного погашення кредиту 01.05.2020р.» пункт 1.1.7 в редакції «строк погашення кредиту складає 140 місяців». Станом на дату укладення цієї угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 19455,74 доларів США. В період з 01.05.2010р. по 01.04.2011р. сукупна заборгованість по сплаті процентів становить 2635,53 доларів США (а.с.25-28). Наявна згода ОСОБА_4 на зміну умов кредитного договору (а.с.28). Наявні додатки до додаткової угоди, а саме графік погашення, сукупна вартість кредиту (а.с.29-33).

29.04.2011р. між ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №014/152410/3670/74/3, якою було досягнуто згоди про зміну умов погашення кредиту (а.с.34-36). Наявна згода ОСОБА_4 на зміну умов кредитного договору (а.с.36). Наявні додатки до додаткової угоди, а саме графік погашення, сукупна вартість кредиту (а.с.37-40).

Відповідно до Висновку експерта №58/04-79 від 14.12.2015р., підписи від імені ОСОБА_1 розташовані в графах «позичальник підпис» та «Другий примірник цієї додаткової угоди отримав, ОСОБА_1 підпис» Додаткової угоди №014/152410/3670/74/3 від 29.04.2011р. до Кредитного договору №014/152410/3670/74 від 01.09.2008р., ймовірно, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4, розташований в графі «Підпис ОСОБА_4М.» Додаткової угоди «014/152410/3670/74/3 від 29.04.2011р. до Кредитного договору №014/152410/3670/74 від 01.09.2008р., ймовірно, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Вирішити питання в категоричній формі не вдалось, зважаючи на короткість та простоту будови досліджуваних підписів, що обмежило об,єм наявності в них графічної інформації. (а.с. 8 - 14 том2).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_6 підтвердила вказаний висновок, зазначила, що в підписах наявна розбіжність за загальними ознаками, однак через короткість підпису, відсутня кількість розбіжностей для категоричної форми висновку. Уточнила, що відповідно до методологій та інструкцій якими в своїй діяльності користуються експерти для категоричного висновку про те, що підпис зроблений іншою особою повинно міститись декілька розбіжностей, а в данному випадку досліджувальні підписи настільки короткі, що неможливо встановити таку кулькість розбіжностей сааме через короткість підписів.

Таким чином суд вважає доведеним твердження відповідачів за первісним позовом, що вказану угоду вони не підписували, та фактично зміни до кредитного договору внесені без їх погодження.

Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином суд вважає, що порука припинена, оскільки вказаною додатковою угодою також збільшувалась відповідальність поручителя, а оскільки підпис в угоді не його то зміни до кредитного договору внесені цією угодою були здійснені без згоди поручителя.

Таким чином позовні вимоги первісного позову до відповідача ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що данною угодою не вносились зміни до кредитного договору, що б змінювали розмір заборгованості, нарахування відсотків, твердження відповідача за первісним позовом, щодо того, що ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 повинен був надати уточнений розрахунок заборгованості, та цей розмір змінився, не знайшло свого підтвердження, оскільки розмір відсоткової ставки залишився на тому ж рівні як і було передбачено в попередній угоді.

23.05.2012р. між ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №014/152410/3670/74/4, якою було досягнуто згоди врегулювання виконання позичальником грошових зобов,язань за кредитним договором (а.с.210 на оберті - 2011). Наявна згода ОСОБА_4 на зміну умов кредитного договору (а.с.211).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При укладанні спірного кредитного договору сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, зі змістом договору ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис в договорі.

Пунктом 16.3 Кредитного договору встановлено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов,язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення позичальником простроченого зобов,язання включно. Сплата пені здійснюється в порядку та строки, передбачені для здійснення ануїтентних платежів за кредитом або в будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов,язання.

Суд вважає необґрунтованими твердження позивача за зустрічним позовом щодо несправедливого встановлення банком розміру суми пені у п.16 кредитного договору, в розмірі 0,5% за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов,язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, базою обчислення пені є сума несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення. Тобто пеня може застосовуватись не щодо будь-якого порушення зобовязання, а тільки щодо несвоєчасного виконання прострочення. Якщо мова іде про неустойку (пеню), встановлену у грошовій сумі, то її розмір встановлюється договором або законом.

Таким чином встановлена правомірність включення положень, щодо неустойки до умов кредитного договору.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 постанови від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» розяснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон повязує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Відповідно до Постанови ПВССУ №5 від 2012р., при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним необхідно перевіряти додержання ст. 215,1048-1052,1054-1055 ЦК України, та ст. 18,19 ЗУ "про захист прав споживачів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Твердження, що п. 16 кредитного договору щодо розміру неустойки несправедливий та перевищує 50% вартості кредиту, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки неустойка в кредитному договорі, в п.16.3 - встановлена на рівні 0,5 % за день прострочення, та узгоджена сторонами при укладанні договору.

Відповідно до ст.. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може

перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку

України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Суд зазначає, що позиція позивача за зустрічним позовом, що пункт 16 є недійсним, оскільки пеня перевищує подвійну облікову ставку НБУ, оскільки це передбачено вказаним законом, - суд зазначає, що вказаний закон не стосується фізичних осіб, та суб'єктами зазначених

правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно

від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -

суб'єкти підприємницької діяльності.

Таким чином суд вважає доведеним те, що позивачу в достатній мірі було роз,яснено положення договору та його наслідки, зобов,язання за ним. Те, що позивач була з ним обізнана та погоджувалась з усіма умовами свідчить її підпис у спірному договорі.

Суд вважає, що вимоги ст. 203 ЦК України були додержані, і тому договір є чинним та дійсним в розумінні ст. 215 ЦК України.

У відповідності до ст.11,18 ЗУ "про захист прав споживачів", судом не встановлено несправедливих умов спірного кредитного договору. Судом не встановлено порушень при укладанні спірного кредитного договору; при укладанні договору сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, зі змістом договору позивач була ознайомлена, про що свідчить її підпис в договорі, та в подальшому вона його виконувала, сплачувала платежі, тобто вона розуміла його умови. Заяв до банку про роз,яснення умов спірного договору, будь яких скарг на дії працівників банку при укладанні спірного договору не подавала.

Таким чином порушення ЗУ про захист прав споживачів, судом не встановлено.

Кредитний договір є дійсним, підстав визнавати його вцілому або його окремі пункти недійсними не встановлено. Враховуючи зазначене, а також положення закону про те, що сторони вільні в укладанні договору та визначення його умов, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічного позову в частині визнання п. 16.3 недійсним в частині розміру неустойки.

Позивач за зустрічним позовом просила також визнати кредитний договір розірваним з 17.10.2014р. та з цього періоду припинити нарахування відсотків.

Відповідно до Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Крім того позивач за зустрічним позовом вказувала, що договір є розірваним в односторонньому порядку, оскільки банк звернувся до суду з позовом про дострокове повернення ОСОБА_1 коштів. Суд зазначає, що п.9.1 Спірного кредитного договору передбачено право ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов,язань за цим Договором Кредитор має право вимагати дострокового погашення Кредиту Позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред,явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього Договору. П. 9.2 вказує, що кредитор вправі пред,явити вимогу про дострокове погашення кредиту у разі прострочення позичальником більш ніж на 30 днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 днів але більше трьох раз протягом останніх дванадцяти місяців. Тобто судом встановлено право позивача за первісним позовом звертатись з вимогою про дострокове погашення кредиту до відповідача, та таким чином це не є односторонньою відмовою від умов договору, його розірвання та зміною його умов щодо строків погашення.

Таким чином не встановлено підстав для розірвання договору та припинення нарахування відсотків з 17.10.2014р., в даній частині зустрічних позовних вимог також слід відмовити.

ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 надано виписку по рахунку ОСОБА_1, з якого видно, що відповідачі за первісним позовом здійснювали погашення по кредитному договору не в повному обсязі (98-114 т2), що також підтверджено та не спростовано наданими копіями квитанцій (а.с.47-76 т.2)

ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 направляв на адресу ОСОБА_1 вимоги про дострокове виконання грошових зобов,язань за кредитним договором (а.с.46-47) та на адресу ОСОБА_4 (а.с.48-49).

Відповідно до Розрахунку заборгованості у відповідачів за первісним позовом за кредитним договором наявна заборгованість станом на 29.09.2014р.: заборгованість за кредитом 17585,89 доларів США (227001,76грн), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 262,31 долар США (3385,94 грн), заборгованість за відсотками 2364,58 доларів США ( 30522,41 грн), в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 2177,74 доларів США (28110,65 грн), розрахована пеня 2748,56 доларів США (35478,90грн), всього 22699,03 доларів США (293003,07грн) (а.с.50-53), пізніше надано розрахунок на цю ж дату, але з пенею 2459,78 (31751,27грн.) тобто в меншому розмірі (76-79).

Представником відповідача за первісним позовом надано заперечення на розрахунок заборгованості, та вказано, що відповідачу було видано кредит сумою 20000 доларів США, а банк просить стягнути 22699,03 доларів США, що не відповідає умовам кредитного договору та додатковим угодам; вказано, що відповідачі за первісним позовом не порушували умов договору, а банк не підтверджує доказами неналежного виконання відповідачами умов договору, тому банк не вправі вимагати дострокового погашення кредиту; відсотки за кредитним договором за рік були збільшені на 1,6 % штучно; у розрахунку заборгованості використані формули які не були обумовлені кредитним договором, також не врахована сплата комісії за виконавчим листом 2-263 від 16.06.2010р. (а.с.44-45).

Згідно повідомлення ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2, - останній платіж за кредитом було здійснено 01.09.2014р., за відсотками 29.05.2014р., однак прострочена заборгованість за тілом кредиту виникла 01.02.2014р., прострочена заборгованість за відсотками виникла 26.06.2013р. та не булла повністю погашена (а.с.73-74).

Суд зазначає, що неналежне виконання відповідачем за первісним позовом знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, наявність та розмір заборгованості також підтверджується випискою з рахунку відповідача, що повністю спростовує твердження позивача за зустрічним позовом (а.с.47-76 т2).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суду не надано доказів, що ПАТ ОСОБА_3 ОСОБА_2 завдано збитків несплатою відповідачем за первісним позовом кредиту, суд зазначає, що відповідач не погоджувалась з нарахованою неустойкою та фактично просила зменшити її, не погоджувалась, вважала її несправедливою.

Таким чином суд вважає можливим зменшити неустойку до 500 доларів США.

Таким чином, суд вважає необхідним первісний позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 202-203, 213, 215, 229, 230, 536, 625, 627, 628, 638 ЦК України, ст.11,18,19 ЗУ про захист прав споживачів, ст.ст. 10, 88, 130, 197, 213,215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В

Первісний позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором № 014/152410/3670/74 від 01.09.2008р., в сумі 20450,47 доларів США (що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 29.09.2014р. становить 263978,26грн), з яких 17585,89 доларів США (що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 29.09.2014р. становить 227001,76грн) непогашена сума кредиту, 2364,58 доларів США (що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 29.09.2014р. становить 30522,41грн) несплачені проценти, 500 доларів США (що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 29.09.2014р. становить 6454,08грн) неустойка.

В частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» до ОСОБА_4 відмовити.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» про визнання пункту кредитного договору недійсним, та визнання кредитного договору розірваним, припинення нарахування відсотків з моменту розірвання договору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» сплачений судовий збір в сумі 2930,03 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Дата складання повного тексту рішення 24.03.2017р.

Суддя: В.В.Мазуренко