Постанова № 65600644, 06.03.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2322/17

Категорія 83

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 року cуддя Подільський районний суд міста Києва Васильченко О. В. , розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

14.02.17 ОСОБА_2 пред'явила у суді позов до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання перерахувати пенсію.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є пенсіонером та з 12.12.10 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зазначила, що на початку лютого 2017 року вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати, яка була подана до Управління, ще у 11.12.10, однак листом від 07.02.17 відповідач відмовив їй у здійсненні перерахунку пенсії.

Посилаючись на те, що відмова відповідача є протиправною, просила визнати дії Управління щодо не включення до розрахунку пенсії всіх складових заробітної плати протиправними, зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату їй пенсії державного службовця з урахуванням включення до складових заробітної плати для призначення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, починаючи з 11.12.10.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 06.03.17 позов ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії в частині вимог за період до 11.12.10 до 14.08.16 залишено без розгляду.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є складовою заробітної плати державного службовця, та не є надбавкою до заробітної плати, тому не враховується при здійсненні перерахунку пенсії. Крім того, вказав, що Законом України «Про державну службу» від 10.12.15 №889-V-ІІІ не передбачено умови та порядок перерахунку пенсії державним службовцям.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває з 12.12.10 на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

03.02.17 позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням всіх виплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі, сум матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації.

Листом від 07.02.17 відповідач відмовив позивачеві у перерахунку пенсії та зазначив, що розрахунок пенсії проводився у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 16).

Згідно довідки від 01.02.17, позивач працювала у Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, з якої призначено пенсію (а.с. 15).

Також зазначено, що на всі виплати включені у довідці нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.11 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення держаного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідно посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Згідно частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

У п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 р. зазначено, що перерахунок пенсій проводиться з місця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

У ч. 1 ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Державний службовець має право також на інші гарантії та компенсації у сфері оплати праці, передбачені законом.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Ст. 98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 06 листопада 2013 року, від 03 червня 2014 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13, 21-134а14).

Зокрема, у постанові від 03.06.14 (справа №21-134а14), Верховний Суд України звернув увагу, що перевага у таких випадках має надаватись не положенням законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Таким чином, аналізуючи положення ст. 37 Закону України «Про державну службу», статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», приходжу до висновку про те, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Викладені у запереченнях доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким передбачено, що в разі неприйняття до 01.06.15 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.15 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», є необґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії та в разі зміни посадових окладів, а не у випадку, коли здійснюється перерахунок у зв'язку з неправильним визначенням розміру пенсії при первинному її призначенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а відтак підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 37, 37-1, 46, 49 Закону України «Про державну службу», ст. 2 Закону України «Про оплату праці», статтями 6, 69-71, 94, 158-163, 183-2 КАС України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40376133) провести перерахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 90 відсотків суми її заробітної плати у відповідності до Закону України «Про державну службу» (у редакції на час призначення пенсії) з урахуванням усіх виплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати згідно довідок Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.12.10 № 109 та № 110, а також довідки Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України від 01.02.17 № 22-зв/1 починаючи з 14 липня 2016 року з урахуванням проведених раніше виплат.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. В. Васильченко