Ухвала суду № 65599101, 30.03.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/789/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Черкаської обласної дирекції "Філії" Полтавського регіонального управління відкритого акціонерного товариства , третя особа: ОСОБА_7 про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним у звязку з відсутністю цивільної дієздатності кредитора, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулася до суду із даним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказувала, що 25.01.2007 між нею та Черкаською обласною дирекції «Філія» «Полтавське регіональне управління відкритого акціонерного товариства» було укладено кредитний договір № МКЕЧ-21-07, де кредитор зобовязався надати в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 5000 доларів США з оплатою 22% річних на власні потреби, тобто на споживчі цілі. Зазначила, що позичальник сплачував кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості в іноземній валюті щомісяця в розмірі 328,00 доларів США, однак, на певному етапі виконання зобовязання, вона звернула увагу на те, що сплачені нею кошти не зараховувались банком на жодний валютний рахунок. За письмовим зверненням позивача до податкового органу влади було отримано офіційну відповідь від 03.07.2015 № 18628/23-01-11-0135 що свідчить про те, що ПАТ «Банк «Фінанаси та Кредит» відкривав рахунок на імя- Тертична Л.Л. тільки в гривні. Позивач зазначала, що кредитор ввів в оману позичальника та державу шляхом укладання кредитного договору з умисним застосуванням обману позичальника. У Черкаської обласної дирекції «Філії» «Полтавського регіонального управління відкритого акціонерного товариства» МФО 331832 код ЄДРПОУ 26435422 на момент вчинення правочину не було необхідного обсягу цивільної дієздатності та вона не мала право здійснювати операції з валютними цінностями, а право здійснювати валютні операції банком було отримано лише в 2011 році. А також відповідач не здійснював операції з купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в розмірі 5000 доларів США, та в межах ліміту відкритої валютної позиції відповідно до нормативних актів Національного банку України. А жодних документів, підтверджуючих придбання іноземної валюти на МВРУ не існує та кредитор не надає позичальнику навіть на неодноразові письмові звернення. Позивач зазначає, що на момент укладання вище зазначеного договору існувала типова форма кредитного договору, яка була розроблена відповідачем. Позивач не мав реальну можливість змінити умови договору, шляхом складання протоколу розбіжностей та остаточного погодження запропонованих оскільки, договір ст. 634 ЦК України договір приєднання, яким є договір, укладений між позивачем та відповідачем виключає таку можливість. А тому, просила суд визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо захисту його прав, як споживача, оскільки Черкаська обласна дирекція «Філія» «Полтавське регіональне управління відкритого акціонерного товариства» свого зобовязання перед позичальником не виконала, рахунку і іноземній валюті - в доларах США не відкрила та 5000 доларів США позичальнику не видавала. З огляду на вище викладене позивач стверджує, що кредитором було умисно вчинені порушення чинного законодавства з розрахунку, що позичальник та поручитель не мають юридичної освіти і реальної можливості узгоджувати за своїм бажанням умови договору про надання споживчого кредиту та умови договору поруки. Просила суд позовні вимоги задоволити , якими визнати кредитний договір від 02.01.2077 № МКЕЧ-21-07 не дійсним та постановити окрему ухвалу суду щодо умисного порушення чинного законодавства Черкаською обласною дирекцією «Філія» «Полтавське регіональне управління відкритого акціонерного товариства» і направити її до правоохоронних та інших уповноважених контролюючих органів влади для вжиття відповідних заходів.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом процесуальних та матеріальних норм права, упередженість та необ'єктивність суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову районний суд вважав, що при укладенні кредитного договору банком повністю були дотримані вимоги ст. 203 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 25.01.2007 між ОСОБА_6 та Черкаської обласної дирекції «Філії» «Полтавського регіонального управління відкритого акціонерного товариства» було укладено кредитний договір за № МКЕЧ-21-07( а. с. 9 11).

Згідно п. 1.1 банк надав позивачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 5000 доларів США, з оплатою за процентною ставкою 22 відсотки річних. Для обліку кредитних ресурсів, що видаються, банк відкрив позичальнику позичковий рахунок № 2203.58.00.0071/ суб./р№3.1.05.238998.01, МФО 331832. Позичальник зобовязувався повністю повернути кредитні ресурси до 24.07.2008. Кредитні ресурси отримані позичальником за цим договором надані для використовування за цільовим призначенням на власні потреби.

25.01.2007 позивачем був підписаний кредитний договір № МКЕЧ-21-07 на отримання кредиту для за цільовим призначенням : на власні потреби, в якому були вказані анкетні дані позивача та зазначена валюта кредиту долари США, а саме сума 5000 доларів США.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони погодили положення кредитного договору з усіх істотних умов договору, обумовили обсяг взаємних прав та обовязків, обсяг відповідальності за порушення умов договору тощо.

Підписання позивачем договору кредиту свідчить про те, що позичальник ознайомився з умовами договору, на своє вільне волевиявлення прийняв їх, а тому твердження позивача ОСОБА_6 про те, що банком не була надана повна інформація про умови кредиту не відповідає дійсності.

Так, відповідно до копії виконавчого листа виданого Соснівським районним судом м. Черкаси по справі 2-5132-2008р. було присуджено до солідарного стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ВАТ «Банк» Фінанси та кредит» суму боргу в розмірі 53969,17 грн., 539,69 грн. судового збору та 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 54538,86 грн. ( а. с. 107 108).

Тому колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.09.2008 у справі 2-5132-2008р. позовні вимоги ВАТ «Банк» Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволено та воно набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Згідно з положенням ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю» НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідно до п.5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року за № 15-93.

Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ 14.11.2004 року за № 483, використання іноземної валюти на території України без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Підпунктом в п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю встановлено, що Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, а саме операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Більше того п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю визначено, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином, в силу підпункту в п.4 та п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю одержання кредитів в іноземній валюті резидентами України є правомірним, а тому посилання позивача на порушення вимог ст. 3 цього ж нормативно-правового акту є таким, що не відповідає дійсності.

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. У звязку з цим операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Колегія зазначає, що доводи апелянта про те, що при укладенні кредитного договору банком були порушені вимоги ст. 203 ЦК України , не заслуговують на увагу, а тому районний суд прийшов до обгрунтованого висновку, що при укладенні кредитного договору банком повністю були дотримані вимоги ст. 203 ЦК України, і відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Крім того, згідно до вимог ст. 80 ЦК України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що Черкаська обласна дирекція філія « Полтавське регіональне управління відкритого акціонерного товариства є юридичною особою. За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 заявлений позов до неналежного відповідача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси 23 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :