Ухвала суду № 65599067, 02.03.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/383/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 39 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Перервинцівської сільської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання заповіту недійсним ,-

в с т а н о в и л а :

26 жовтня 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Перервинцівської сільської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що 11 квітня 2016 року помер її батько - ОСОБА_10, після смерті якого відкрилась спадщина.

Позивач ОСОБА_6 вказує в позові, що прийняла спадщину після смерті батька шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса. Також спадкоємцями, які прийняли спадщину є ОСОБА_8 та ОСОБА_9. При зверненні до Перервинцівської сільської ради секретар сільської ради дав їй два тексти заповіту ОСОБА_11. Один примірник складався за участі одного свідка, а другий примірник за участі двох інших свідків.

Позивач вважає, що секретар Перервинцівської сільської ради при посвідченні заповіту порушив вимоги закону та інструкції щодо посвідчення заповіту, а також даний заповіт, який вважає недійсним, порушує її право на спадщину. Тому ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом та просила визнати заповіт, складений 18 квітня 2014 року ОСОБА_11, щодо розпорядження майном на користь ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідчений секретарем виконавчого комітету Перервинцівської сільської ради Драбівського району Черкаської області ОСОБА_12 недійсним.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_7 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права, на основі неповного зясування всіх обставин справи. Апелянт вказує, що представники сільської ради стверджують, що заповіт складався на дому, але ні в тексті заповіту, ні в реєстрі нотаріальних дій, як це передбачено законом, не зазначено. Просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року та винести нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представників сторін, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміст розпорядження заповідача в обох примірниках заповіту є ідентичним, відповідає волі спадкодавця ОСОБА_10, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями свідків, які узгоджуються між собою і протиріч не мають. Обидва примірники зареєстровані в реєстрі вчинення нотаріальних дій під № 49. Заповіт був складений в письмовій формі уповноваженою особою. Існування двох примірників із текстом розпорядження одного змісту в даному випадку закону не суперечить і свідчить про те, що 18 квітня 2014 року посвідчувався один заповіт, а не два. В обох примірниках зазначено час та місце складання. Відмінності самого посвідчення не суперечать закону, оскільки в першому примірнику свідок ОСОБА_13 підписала заповіт на прохання заповідача у звязку із неможливістю поставити свій підпис. В другому примірнику заповіт був посвідчений при двох свідках, що допускає закон при виявленні бажання заповідача. Тобто обставини посвідчення заповіту в першому випадку не виключають обставин посвідчення заповіту в другому випадку. Встановлена судом невідповідність зазначеного часу складання другого примірника заповіту при свідках не може бути достатньою підставою для висновку про порушення форми та посвідчення заповіту, які в цілому були дотримані, та в будь-якому випадку не є підставою для висновку про те, що розпорядження заповідача не було вільним та не відповідало його волі. Також судом першої інстанції враховано тай факт, що на момент написання заповіту ОСОБА_10 мав вік 85 років, проживав сам.

Згідно даних довідки Драбове - Барятинської амбулаторії від 7 листопада 2016 року, ОСОБА_10 оглядався сімейним лікарем 23 червня 2014 року, свідомість була не порушена, проте він мав гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, церебральний атеросклероз.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, такими що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 11 квітня 2016 року помер ОСОБА_10, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії І-СР № 268629, виданого виконавчим комітетом Перервинцівської сільської ради Драбівського району Черкаської області (а. с. 5). Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина.

Згідно даних довідки, виданої виконавчим комітетом Перервинцівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, зареєстрованої за № 428 від 15 липня 2016 року ОСОБА_10 на день своєї смерті постійно проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).

Із наданої Приватним нотаріусом Драбівської районної нотаріального округу ОСОБА_14 копії спадкової справи вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_10 звернулись ОСОБА_6 (а. с. 38), ОСОБА_8 (а. с. 39), ОСОБА_9 (а. с. 40).

Згідно даних інформаційної довідки із Спадкового реєстру № 43645165 вбачається, що у Перервинцівській сільській раді Драбівського району Черкаської області зберігається заповіт ОСОБА_10, який має номер 49 в реєстрі нотаріальних дій (а. с. 43).

В матеріалах справи наявні два примірника заповіту ОСОБА_10 , які зареєстровані в реєстрі за № 49, один з яких у звязку з неможливістю заповідача поставити підпис підписано гр. ОСОБА_13 (а. с. 6) , а інший примірник заповіту у звязку з неможливістю заповідача поставити підпис підписано гр. ОСОБА_15, ОСОБА_16 (а. с. 7).

ОСОБА_10 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: земельну ділянку, яка розташована в селі Перервенці Драбівського району Черкаської області і належить йому на основі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 162791, виданого Драбівським районним відділом земельних ресурсів 9 вересня 2004 року, заповів ОСОБА_9. Все інше належне йому майно, з чого б воно не складалося, і де б воно не знаходилося, і, взагалі, все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом, заповів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в рівних частинах.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Засвідчення правочинів у населених пунктах, де немає нотаріусів, здійснюється відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про нотаріат" і ст. ст. 38, 42, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування на підставі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України.

Згідно з п. 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року N 22/5, у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у відповідності зі статтею 37 Закону України "Про нотаріат" мають право посвідчувати заповіти.

У судовому засіданні було встановлено, що заповіт зі слів заповідача був написаний секретарем виконавчого комітету сільської ради за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1248 ЦК України, п. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо заповіт написано власноручно нотаріусом зі слів заповідача або надруковано нотаріусом, він має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, цей запис упевняється підписом заповідача.

Із заповіту вбачається, що є відмітка про те, що заповіт був прочитаний заповідачем вголос.

Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Заповіт є правочином. Тому до нього застосовуються загальні положення про правочини та положення про недійсність правочинів, встановлених ст. ст. 215 - 236 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У ст. 215 ЦК України встановлений зв'язок між поняттям "нікчемний" та "недійсний" правочин: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

З вищевикладеного випливає, що у разі недотримання законодавчо визнаних вимог щодо форми заповіту, такий заповіт є недійсним і не повинен виконуватися, спадкування має здійснюватися за законом.

Загальні вимоги до заповіту вказані в ст. 1247 ЦК України, згідно вимог якої заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої ст. 207 цього Кодексу.

Згідно з п. 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року N 22/5, якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в пункті 13 цієї Інструкції, а саме: якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, доручення, заяву чи інший документ, за його дорученням і в його присутності та в присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, заповіт, доручення, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Заповіт чи доручення не може підписувати особа, на користь якої їх посвідчено.

Посадова особа виконавчого комітету перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.

Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.

Відповідно п. 1.4 розділу ІІІ Порядку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що посвідчення заповіту ОСОБА_10 в селі Перервинці Драбівського району Черкаської області за реєстром № 49 відбулось за дотриманням ЦК України, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року N 22/5. Волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Інших доводів, які б спростовували законність рішення суду першої інстанції та обґрунтованих висновків суду, яким дана належна оцінка судом, апеляційна скарга не містить.

Апеляційна скарга є безпідставною , необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що посилання апелянта, про те що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами, та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять субєктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, невідповідності фактичним обставинам справи, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Перервинцівської сільської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання заповіту недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :