Ухвала суду № 65599063, 15.03.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/693/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 40 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

26 серпня 2016 р. ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7 про визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що15 квітня 2010 р. між ФОП ОСОБА_8 та ПП «ОСОБА_9 і В», директором якого він являється, був укладений Договір підряду № 01-04-10 на будівельно-монтажні роботи з реконструкції складського приміщення сільськогосподарської продукції з надбудовою під магазин продовольчих товарів по вул. Леніна, 28, в м. Черкаси.

Вважаючи, що будівельні роботи за вказаним договором були виконані неналежним чином, а ним були привласнені сплачені за договором кошти, що, на його думку, має ознаки складу кримінального правопорушення, ОСОБА_8 у 2011 р. звернувся до правоохоронних органів. За заявою останнього 26 січня 2011 р. заступником начальника слідчого відділу РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_10 була порушена кримінальна справа за фактом шахрайських дій, вчинених ним як директором ПП «ОСОБА_9 і В» відносно ОСОБА_8, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Однак, постановою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 р. його скаргу задоволено та скасовано постанову заступника начальника СВ Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_10 про порушення кримінальної справи за фактом шахрайських дій, вчинених директором приватного підприємства «ОСОБА_9 і В» ОСОБА_6 відносно ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2011 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 листопада 2011 р. постанова судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 р. залишена без змін. Вказані рішення судів були мотивовані тим, що між ПП «ОСОБА_9 і В» та ФОП ОСОБА_8 існували цивільно-правові відносини, суперечки в яких мають вирішуватися в судовому порядку, а в його діях як директора підприємства відсутні ознаки злочину, в тому числі щодо здійснення шахрайських дій.

У 2013 р. відповідач, скориставшись змінами до кримінального процесуального законодавства, повторно звернувся до правоохоронних органів з аналогічною заявою по даному факту та 18 грудня 2015 р. кримінальне провадження відносно нього було закрите у звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Законність вказаної постанови була підтверджена ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2016 р. та ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2016 р. у справі № 712/1588/16-к. Однак, під час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 на ухвалу судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2016 р. у судовому засіданні 04 квітня 2016 р. ОСОБА_7 надав свої пояснення та вказаним виступом повідомляв неправдиву інформацію, що порушує честь, гідність позивача та зумовило нанесення йому моральної шкоди. Його виступ підтверджується витягом з роздруківки технічного запису судового засідання у справі № 712/1588/16-к, виданої Соснівським районним судом м. Черкаси.

Так, ОСОБА_7, з яким він не має правовідносин, звинуватив його у вчиненні злочину (арк.16 роздруківки), у тому, що через нього від нього пішла дружина, заявивши: «Благодаря этому товарищу (маючи його на увазі) от меня ушла жена...». Крім того, ОСОБА_7 сказав, шо він шахрай та використовує підроблені документи, зазначивши: «А шахрайство он затевал сразу... Он предъявил фальшивые документы». Ображав ділову репутацію та гідність, вказуючи, що ним неякісно було побудовано магазин «Пассаж», що знаходиться на центральному ринку у м. Черкаси. При цьому вказував: «..он строил Пассаж на базаре, который течет до сих пор, который - клянут того Деревянка. который потек при первом дожде... Его (тобто його) как предпренимателя до сих пор клянут за этот Пассаж».

Однак, поширена відповідачем негативна інформація про нього не відповідає дійсності. Поширенням недостовірної та негативної інформації йому було завдано важких та сильних душевних переживань, моральних страждань, тому просив суд визнати недостовірною поширену ОСОБА_7 04 квітня 2016 р. у Апеляційному суді Черкаської по справі № 712/1588/16-к негативну інформацію про те, що він є шахраєм, надавав підроблену документи, неякісно побудував - магазин «Пассаж» на центральному ринку м. Черкаси, а також, що дії ОСОБА_6 стали причиною розірвання шлюбу ОСОБА_7 з його дружиною та просив стягнути з ОСОБА_7, на його користь моральну шкоду у розмірі 185 000 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2017 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

При цьому послався на ті ж підстави, що викладені в позовній заяві.

Крім того зазначив, що суд першої інстанції невірно кваліфікував цитовані у рішенні уривки виступу відповідача, як оціночні судження. Оскільки на його переконання, інформація розповсюджена відповідачем носить стверджувальний характер та підлягає перевірці на предмет її достовірності, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами, а її поширення принижує честь, гідність та ділову репутацію скаржника та дає підстави для відшкодування моральної шкоди.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не доведено факт, що інформація, яка була поширена відповідачем в Апеляційному суді Черкаської області в ході розгляду кримінальної справи, порочить його честь та гідність, порушує особисті немайнові права позивача, а тому відсутні підстави для визнання її недостовірною.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди то суд виходив з того, що факт порушення прав позивача за заявленими ним вимогами про завдання моральних та фізичних страждань або витрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача, не знайшов свого підтвердження.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_6 звертаючись до суду з позовом про визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди, як на підставу звернення послався на наступні норми права ч. 3 ст. 277 ЦК України та ст. ст. 23, 1167 ЦК України, та при цьому просив суд визнати недостовірною поширену відповідачем інформацію в Апеляційному суді Черкаської області при розгляді матеріалів кримінального провадження у справі № 712/1588/16-к (постанова слідчого про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство).

Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28).

Разом з тим статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права або інтересу і суд може захистити порушене право способом передбаченим договором або законом.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 277 ЦК України регламентовано, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 р. «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч.3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У пунктах 18 та 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 р. роз'яснено, що згідно з положеннями ст. 277 ЦК і ст. 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закон, ВР України, від 02.10.1992, № 2657-XII «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 7 липня 1997 року.

При вирішенні спору судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_8 та ПП «ОСОБА_9 і В», в особі директора ОСОБА_11, укладено договір підряду на будівельно-монтажні роботи та додаток до договору календарний графік виконання робіт, що підтверджено договором № 01-04-10 від 15 квітня 2010 р. та додатком № 1 до договору від 15 квітня 2010 р. № 01-04-10.

За заявою ОСОБА_12 26 січня 2011 р. заступником начальника слідчого відділу РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_10 була порушена кримінальна справа за фактом шахрайських дій, вчинених ним як директором ПП «ОСОБА_9 і В» відносно ОСОБА_8, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Постановою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 р. скаргу ОСОБА_6 задоволено та скасовано постанову заступника начальника СВ Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_10 від 26.01.2011 р. про порушення кримінальної справи за фактом шахрайських дій, вчинених директором приватного підприємства «ОСОБА_9 і В» ОСОБА_6 відносно ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство).

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2011 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 листопада 2011 р. постанова судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 р. залишена без змін.

Наведені рішення судів були мотивовані тим, що між ПП «ОСОБА_9 і В» та ФОП ОСОБА_8 існували цивільно-правові відносини, суперечки в яких мають вирішуватися в судовому порядку, а в його діях як директора підприємства відсутні ознаки злочину, в тому числі щодо здійснення шахрайських дій.

Постановою слідчого Черкаського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 18 грудня 2015 р. кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250040002575 від 22 червня 2013 р., закрито у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_6

Дані факти підтверджуються матеріалами справи та не заперечувались сторонами під час її розгляду справи у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, проте, що з витягу роздруківки технічного запису судового засідання у справі № 712/1588/16-к із матеріалів кримінального провадження за скаргою ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_8 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, вбачається, що виступ ОСОБА_7 не є фактичним твердженням, а побудований у формі запитань та має оціночне судження.

За викладеного, проаналізувавши долучений до матеріалів справи витяг роздруківки технічного запису судового засідання у справі № 712/1588/16-к із матеріалів кримінального провадження за скаргою ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_8 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виступ ОСОБА_7 у апеляційному суді під час розгляду матеріалів кримінального провадження, не є фактичним твердженням, а побудований у формі запитань та відповідно має оціночне судження. (а. с. 49 67)

Одночасно позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь заподіяної моральної шкоди, яка оцінена у 185 000 грн.

Статтею 23 ЦК України, встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки під час розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанції факт порушення прав позивача, завдання йому моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача, за заявленими ним вимогами не знайшов свого підтвердження, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволення позовних вимог щодо визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди.

Враховуючи те, що посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального і процесуального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :