Ухвала суду № 65596139, 27.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/7329/15-ц Номер провадження 22-ц/786/888/17Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Прядкіної О.В.,

суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П.,

секретаря Лимар О.М.,

за участі: представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 січня 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

третя особа - ОСОБА_4

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом. Вказувало, що 10 жовтня 2006 року між ВАТ «Кредит промбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 07/20/06-С. В забезпечення виконання цього договору, в той же день укладено договір іпотеки з ОСОБА_3, предметом якого є домоволодіння і земельна ділянка по вул. Кооперативній, 66/44 у м. Кременчуці. 27 вересня 2013р. між ПАТ «Дельта банк» і ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги

ПАТ «Дельта банк» у звязку з неналежним виконанням умов договору просив суд в рахунок виконання основного зобовязання щодо оплати заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки та визнати за позивачем право власності на вказане майно.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 січня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «ДельтаБанк» відмовлено.

Рішення оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 жовтня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 07/29/06-С, за умовами якого банк зобовязався надати відповідачу кредит на споживі цілі у розмірі 400000 грн. строком по 08 жовтня 2021 року, а ОСОБА_4 прийняв на себе зобовязання сплачувати проценту ставку за користування кредитом у розмірі 18 % річних і одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 0,5 % процентів (п. 1.1., 1.3. Договору). (т. 1 а.с. 7-11).

10 жовтня 2010 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та майновим поручителем ОСОБА_3, з метою виконання зобовязання за кредитним договором, було укладено іпотечний договір № 07/29/101/06-С, згідно до умов якого предметом іпотеки є домоволодіння, що складається з двох житлових будинків з господарськими будівлями та знаходиться за адресою: м. Кременчук Полтавської області, вул. Кооперативна, 66/44, а саме житлового будинку 1, загальною площею 60,1 кв., житловою площею 42,3 кв.м., житлового будинку 2, загальною площею 99,7 кв.м., житловою площею 54,3 кв.м.; колодязя; водогону; огорожі; замощення, котельні та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2006 року. А також земельна ділянка площею 0, 0568 га, на якій розташоване вказане домоволодіння та належить Іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №906419, виданого Автозаводською районною радою м. Кременчука 01 червня 2005 року (т. 1 а.с. 12-15).

27 вересня 2013 року між ПАТ «Дельта банк» і ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Кредитпромбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами (т. 1 а.с. 28-32).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, у звязку з чим, станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість у сумі 312945, 25 грн., з яких тіло кредиту 231110,88 грн., відсотки81834,37грн. (т. 1 а.с. 19).

Відмовляючи в задоволенні позову банку, суд виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захист порушеного права.

Колегія суддів погоджується з таким висновками районного суду.

Відповідно до ч. 1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Викладена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 30 березня 2016 рок №6-1851цс15, від 28 вересня 2016 року у справі №6-1243цс16, що в силу ст.360-7 ЦПК є обовязковою для усіх судів.

Відповідно до п.п. 4.2., 4.3. Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення боржником умов кредитного договору, або порушення Іпотекодавцем умов цього договору.

Звернення стягнення на майно здійснюється Іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким Іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно у порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку».

Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог.

Більш того, п. 4.4. Іпотечного договору сторони встановили, що у випадку, коли виконання пункту 4.3. цього Договору унеможливлюється діями або бездіяльністю Іпотекодавця, Іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, в якій закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підтаві доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо вжиття банком заходів щодо врегулювання спору і звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному п. 4.3. Іпотечного договору не підтверджені належними і допустимими доказами.

Таким чином, виходячи з того, що сторони не реалізували своїх прав, визначених п.4.3 зазначеного Договору, банк мав діяти у відповідності до ст.ст.38,39 Закону України «Про іпотеку» та п.4.5 Договору, однак сформулював позовні вимоги на свій розсуд шляхом набуття права власності на іпотечну квартиру, тоді як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати це питання у такий спосіб.

Отже, враховуючи те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає як з вимог ст.ст.37,39 Закону України "Про іпотеку", так і з договору іпотеки, укладеного між сторонами, рішення суду про відмову у задоволенні позову шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, є таким, що відповідає вимогам закону, умовам договору і обставинам справи.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,307,308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий-суддя /Підпіс/ ОСОБА_1

СУДДІ: /Підпіси/ ОСОБА_5

ОСОБА_6

З оригіналом згідно :

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1