Ухвала суду № 65596104, 27.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/4742/15-ц Номер провадження 22-ц/786/718/17Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 січня 2017 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» про визнання поруки припиненою ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ПАТ «ПроКредитБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання траншу зарамковою угодою № FW1101.849 від 20.12.2013 року, яка укладена між банком та ФОП ОСОБА_4 Посилався на те, що на підставі вказаної рамкової угоди банк здійснив кредитування ФОП ОСОБА_4, а саме 26.12.2013 року між ними укладений договір про надання траншу№1101.44287/ FW1101.849, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 надано кредит у розмірі 800 000 грн. зі сплатою процентної ставки 22,01% річних на строк 15 місяців. ФОП ОСОБА_4 не виконувала умови договору, в результаті чого утворився борг у розмірі 991153,26 грн., який складається із суми основного капіталу 753448,19 грн., процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12323,33 грн., проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 60 504,64 грн., пені у розмірі 164877,10 грн. У забезпечення виконання зобовязань за вказаним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 314293-ДП1 від 26.12.2013 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяла на себе зобовязання повністю відповідати за виконання позичальником умов кредитного договору. Оскільки позичальник ФОП ОСОБА_4 порушила умови договору, банк отримав право вимагати повного стягнення заборгованості по кредиту як з позичальника, так і з поручителя. Позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості по кредитному договору та судові витрати по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2016 року провадження у вказаній цивільній справі відносно відповідача ФОП ОСОБА_4 закрите з підстав, передбачених ст. п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (а.с.167-168).

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою про визнання поруки припиненою (а.с. 160-163).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01.12.2016 року зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом (а.с. 178).

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 посилалась на те, що вона дійсно стала поручителем ФОП ОСОБА_4 при укладенні рамкової угоди № FW1101.849 від 20.12.2013 року та 26.12.2013 року уклала із банком договір поруки № 314293-ДПІ, відповідно до умов якоговзяла на себе зобовязання повністю солідарно відповідати за виконання позичальником умов кредитного договору. Однак, без її згоди між банком та ФОП ОСОБА_4 укладались додаткові угоди додоговору траншу, в результаті яких її відповідальність збільшилась, оскільки згоди на таке збільшення вона не давала,відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України, її порука є припиненою.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 січня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», як з поручителя, по Рамковій угоді № FW1101.849 від 20.12.2013 року, яка була укладена між банком та ФОП ОСОБА_4, заборгованість у розмірі 991 153 грн. 26 коп., а також судові витрати у розмірі 3654 грн., а всього 994 807 грн. 26 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_3 ОСОБА_2, який посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням заяви від 22.02.2017 р. про уточнення прохальної частини апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» про визнання поруки припиненою задовольнити, визнати поруку ОСОБА_3, що виникла з договору поруки № 314293-ДП1 від 26 грудня 2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ПроКредитБанк» та ОСОБА_3 припиненою.

Отже, предметом апеляційного розгляду є рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору поруки припиненою в межах доводів апеляційної скарги в цій частині та вимог, заявлених у суді першої інстанції за зустрічною заявою.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи,що міжПАТ «ПроКредитБанк» та ФОП ОСОБА_4 укладена Рамкова угода № FW1101.849 від 20.12.2013 року, відповідно до умов якої був встановлений ліміт суми кредитування 2400 000 грн., ліміт строку кредитування 180 днів, максимальний розмір процентів 40% ( а.с. 5-8).

26.12.2013 року між ПАТ « ПроКредитБанк» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір про надання траншу № 1101.44287/ FW1101.849, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 надано кредит у розмірі 800 000 грн. зі сплатою процентної ставки 22,01% річних на строк 15 місяців ( а.с. 9-14).

12.01.2015 року між ПАТ « ПроКредитБанк» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 1 про внесення змін до договору траншу ( а.с. 15-17). Вказаним договором внесені зміни в договір про надання траншу, а саме змінився розмір комісії, визначений пунктом 1.3 договору траншу, який передбачав у період з 10.03.2016 року по 12.12.2016 року щомісячні платежі комісії у розмірі 2 638 грн., а також змінився розмір процентів за користування коштами, з 12.01.2015 року по 10.03.2015 року встановлений 0,5% річних, виходячи з 360 календарних днів у році, з 11.03.2015 року 22,01% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. У звязку із цими змінами був погоджений сторонами новий графік погашення коштів по кредиту (а.с.15-17).

26.12.2013 року між ПАТ « ПроКредитБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №314293-ДПІ, яким ОСОБА_3 взяла на себе зобовязання відповідати у повному обсязі за виконання позичальником ФОП ОСОБА_4 умов Рамкової угоди № FW1101.849 від 20.12.2013 року, яка укладена між банком та ФОП ОСОБА_4( а.с. 24-25).

Пунктом 2.1 договору поруки, що укладений між ПАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_3, встановлено, що на підставі вказаного договору поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобовяань позичальника у повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Пунктом 2.2. цього договору передбачено, що розмір зобовязань позичальника визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір зобовязань, які виникають з рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з урахуванням усіх діючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування 4800000 грн., ліміт строку кредитування до 26.12.2028 року, максимальний розмір процентів 40% річних.

Пунктом 2.3 договору поруки передбачено, що порука у повному обсязі поширюється на зобовязання позичальника із врахуванням усіх кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ними чинності. Якщо зміни та/або доповнення до рамкової угоди стосуватимуться збільшення вказаних п.2.2 договору лімітів умов кредитування, то порукою будуть забезпечуватися зобовязання позичальника з врахуванням таких змін за умови отримання на те попередньої чи наступної згоди поручителя. Така згода може бути надана шляхом внесення змін до договору або вчинення поручителем погоджувального підпису на договорі про внесення змін до Рамкової угоди або подання поручителем письмової згоди у формі листа. У випадку відсутності вказаної згоди порукою будуть забезпечуватися зобовязання позичальника в межах лімітів умов кредитування, які діяли до внесення таких змін до Рамкової угоди. Поручитель безумовно і безвідклично погоджується, що усі зміни кредитних договорів та/чи будь-які інші зміни до Рамкової угоди ( у т.ч. зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обовязків сторін тощо), а також укладення нових кредитних договорів на підставі Рамкової угоди можуть здійснюватись без будь-якого погодження з поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобовязання позичальника з урахуванням усіх таких змін і нових кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із поручителем.

Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви, місцевий суд виходив з того, що договір поруки, укладений між ПАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_3 №314293-ДПІ від 26.12.2013 року, є чинним та не оспорюється поручителем, а отже відповідальність поручителя за виконання позичальником Рамкової угоди регламентується умовамивказаного договору поруки, які узгоджені сторонами договору. Договір № 1 про внесення змін до договору траншу від 12.01.2015 року, що укладений між ПАТ « ПроКредитБанк» та ФОП ОСОБА_4, укладено в межах кредитного ліміту, передбаченого Рамковою угодою, а оскільки договором поруки передбачена згода поручителя на укладення додаткових угод тільки при умовізбільшення відповідальності, що встановлена Рамковою угодою та договором поруки (ліміт, строк кредитування, процентна ставка) підстави для визнання договору поруки припиненим відсутні.

Розмір заборгованості за Рамковою угодою № FW1101.849 від 20.12.2013 року підтверджується розрахунком, наданим позивачем, який не спростований ОСОБА_3 та її представником, а тому місцевий суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "ПроКредитБанк" у повному обсязі та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Як встановлено місцевим судом, договір про надання траншу від 26.12.2013 р. укладено на підставі та умовах Рамкової угоди від 26.12.2013 р., тобто є частиною Рамкової угоди. Як щодо умов Рамкової угоди, так і щодо умов договору про надання траншу сторони досягли згоди та підписали їх.

Договір поруки від 26.12.2013р., укладений з ОСОБА_3, також на підставі та умовах Рамкової угоди, передбачає цей договір з усіма діючими та майбутніми змінами та/або доповнення до нього.

Доводи апеляційної скарги про те, що у договорі поруки відсутні такі умови, які б передбачали збільшення загальної суми внеску за кредитним договором в результаті збільшення розміру комісії, який чітко встановлений договором про надання траншу п.п.5.2.3., без попередньої чи наступної згоди поручителя, що поручитель своєї згоди на зміну умов договору, які призвели до збільшення обсягу її відповідальності, а саме збільшення плати за користування кредитом, не надавала, не заслуговують, оскільки договором про надання траншу від 26.12.2013 р., а саме п.5. «Комісії», який складається із 7-ми підпунктів, визначає розмір комісії, який підлягає сплаті, зокрема п.5.2.3. «зміна графіка» визначає розмір комісії у разі зміни графіка 350 грн. (а.с. 9). Пунктом 1.3. договору №1 від 12.01.2015 р. про внесення змін до договору траншу передбачено, що у зв»язку з укладенням цього договору та внесеними змінами позичальник зобов»язаний сплатити кредитору одноразову комісію за управління кредитом у розмірі 26380 грн.(а.с. 15), пунктом 1.4 цього договору передбачено, що комісія вказана у п.1.3. цього договору нараховується та сплачується позичальником у дні платежів відповідно до графіку (вказано графік із 10 місяців по 2638,00 грн.). Згідно п.6.1. Рамкової угоди від 26.12.2013 р. передбачено, що за надання кредитором послуг, пов»язаних з кредитуванням позичальника на підставі угоди та кредитних договорів, позичальник зобов»язується сплатити кредитору комісії, вид, розмір та порядок сплати яких встановлено угодою та/або кредитними договорами та/або тарифами кредитора. Отже, вбачається, що Рамкова угода передбачає сплату кредитору комісії, вид, розмір та порядок сплати яких встановлено угодою та/або кредитними договорами та/або тарифами кредитора. Підпункт 5.2.3. «зміна графіка» договору про надання траншу від 26.12.2013 р. дійсно передбачає розмір комісії у разі зміни графіка 350 грн., у даному випадку 12.01.2015 р. був укладений договір про внесення змін до договору траншу, а не зміни до графіку, зміна графіку повернення кредиту передбачена п.2 договору про надання траншу від 26.12.2013 р.

Також не заслуговують на увагу доводи в апеляційній скарзі про те, що внесення змін до договору, які призводять до збільшення загальної суми сплати за кредитом, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов»язань перед банком, оскільки, як вказано у мотивувальній частині судового рішення, п.2.3. договору поруки передбачено, що поручитель безумовно і безвідклично погоджується, що усі зміни кредитних договорів та/чи будь-які інші зміни до Рамкової угоди ( у т.ч. зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обовязків сторін тощо), а також укладення нових кредитних договорів на підставі Рамкової угоди можуть здійснюватись без будь-якого погодження з поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобовязання позичальника з урахуванням усіх таких змін і нових кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із поручителем. Отже, договором поруки передбачено, що усі зміни кредитних договорів, у т.ч зміна чи введення нових комісій, укладення нових кредитних договорів на підставі Рамкової угоди можуть здійснюватись без будь-якого погодження з поручителем. Це саме стосується і доводів апеляційної скарги в частині збільшення загальної суми внеску на 184961,95 грн., оскільки п.2.3. договору поруки це передбачено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І: