Рішення № 65595732, 23.03.2017, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/815/15-ц

Провадження № 2/545/6/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2017 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Цибізової С.А.

при секретарі Розсоха Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №DN81AR23880133 від 12.12.2007 року з урахуванням уточнених позовних вимог, прохав стягнути заборгованість в розмірі 198183,56 грн. При цьому посилався на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір №DN81AR23880133 від 12.12.2007 року згідно якого позичальнику видано кредит в сумі 65239,20 грн. на наступні цілі: 40250,00 грн. купівлю автомобіля; 34 грн. з плати за реєстрацію предмета застави; 2716,90 грн. сплата страхових платежів по договору особистого страхування; 3220 грн. винагорода за надання фінансового інструмента; 19018,30 грн. на сплату строкових платежів. Згідно умов кредитного договору №DN81AR23880133 від 12.12.2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 46220,90 грн. на термін до 11.12.2014 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 12.12.2007 року сторони уклали договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надав у заставу автомобіль CHERY, модель: А15 AMULET, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий комбі, №кузова/шасі: LVVDA11A78D012961, реєстраційний номер: ВІ 0771 АР. Позивач зобовязання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти за погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що призвело до виникнення простроченої заборгованості по вище зазначеному договору. У звязку з цим, 23.04.2014 року в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №DN81AR23880133 банком був реалізований предмет застави автомобіль CHERY, модель: А15 AMULET, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий комбі, №кузова/шасі: LVVDA11A78D012961, реєстраційний номер: ВІ 0771 АР. Кошти від реалізації автомобіля в сумі 34000 грн. були направлені на погашення заборгованості в наступному порядку: 17000 грн. погашення простроченої заборгованості по кредиту; 9126,55 грн. погашення пені; 7668,00 грн. погашення штрафу; 205,45 грн. погашення заборгованості по кредиту. У звязку з непогашенням усієї суми заборгованості по кредиту та продовженням порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач станом на 03.07.2015 року має заборгованість 198183,56 грн., що складається: 29201,87 грн. заборгованість за кредитом; 22318,31 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 11786,10 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 134877,28 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, яку прохав стягнути з ОСОБА_1.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надавши клопотання про розгляд даної справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, підтримавши надані раніше представниками відповідача письмові заперечення.

Відповідно до заперечень, представник відповідача посилався на те, що кредитний договір є недопустимим доказом, оскільки, був підписаний та завірений не печаткою відповідача, а іншої юридичної особи ТОВ «АвтокредитПлюс», не надано доказів на підтвердження надання грошей по кредиту, зокрема, копій документів первинного бухгалтерського обліку, заперечували розмір заборгованості та вважали, що він обрахований не вірно. Також, зазначали, що кредитний договір не містить істотних умов відповідно до Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року, умови кредитного договору, а саме п.7.1 містять обман щодо навязування позивачу «винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3220,00 грн.». П.6.3 кредитного договору містить обман в частині нарахування процентів на неіснуюче зобовязання, оскільки, в даному пункті зазначено, що всі види платежів (за винятком кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, неустойки), що вносяться Позичальником за даним договором є відсотками в розумінні ЦК України. ПАТ КБ «ПриватБанк» обманює відповідача, називаючи проценти, що нараховуються на початкову суму в одному випадку комісією (у розрахунках за кредитною заборгованістю), в іншому випадку платою за надання кредиту (п.7.2 кредитного договору), позивач невірно відображав суми заборгованості у власному балансі, що виглядає, як ухилення від сплати податку на прибуток, ТОВ «АвтокредитПлюс» та ПАТ КБ «ПриватБанк» не зазначили в п.7.3 кредитного договору номер поточного рахунку відповідно до плану рахунків в банках України (Постанова НБУ №280 від 17.06.2004 року) та замість поточного рахунку «2620» відкрив відповідачу два інших рахунки «2909», тобто Банк не виконав один з істотних умов договору, що дає підстави вважати договір неукладеним. Зазначають, що у «АвтокредитПлюс» відсутня ліцензія на видачу кредитів та враховуючи ці обставини, що вказаний кредитний договір є оспорюваним, нікчемним.

Також прохала застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, зокрема, до кожного чергового платежу та зменшити розмір нарахованої по кредиту пені до нуля, тобто звільнити відповідача від її сплати.

Експерт ОСОБА_2 в судовому засіданні надані висновки експертизи підтвердила.

Суд залухавши позиції сторін, експерта, дослідивши докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року № 1618-IV, (надалі - ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №DN81AR23880133 від 12.12.2007 року.

За умовами п.1.1. Кредитного договору визначено, що Банк взяв на себе зобовязання надати відповідау, як Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або їх перерахування на поточний рахунок, зазначений в п.7.1 цього Договору.

Згідно п.7.1 розділу 7 вище зазначеного договору, банк зобовязується надати «Позичальникові» кредитні кошти на строк з 12.12.2007 року по 11.12.2014 рік включно, у вигляді непоновлюваної лінії (далі «Кредит») у розмірі 65239,20 грн. на наступні цілі: 40250,00 грн. на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 34,00 грн. для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2 на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ DN81FA23880133 від 12.12.2007 року; договором особистого страхування №DN81LK23880133 від 12.12.2007 року на строк до 11.12.2008 року у сумі 2716,90 грн., а також винагороди за наданні фінансового інструменту в розмірі 3220,00 грн. та у розмірі 19018,30 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля; відсотки за довгострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору. Періодом сплати вважати період з 12 по 16 число кожного місяця. Щомісяця, починаючи з наступного місяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 992,07 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Згідно п.7.2. кредитного договору Позичальник доручає без додаткового узгодження перерахувати кредитні кошти: в сумі 40250,00 грн. на поточний рахунок автосалону: «Колир-Авто», 3220,00 грн. комісію Банку на рахунок в ПриватБанку, 2716,90 грн. на сплату страхових платежів на поточний рахунок ЗАО СК «Игосстрах», а також сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в розмірі вказаному в п.7.1 даного договору на рахунок ДП «Інформаційний центр».

Відповідно до п.7.4 договору, при порушенні позичальником зобовязань із погашення кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше однієї гривні.

Відповідно до п.2.2.7 кредитного договору, передбачено обовязок Позичальника надати Банку відповідно до п.7.3 договору застави належним чином оформлені договори страхування заставного майна, договір страхування наземного транспорту та договір особистого страхування позичальника за вимогою банку. Уразі не надання підтверджуючих документів про сплату чергових страхових платежів, Банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту у відповідності з п.2.1.3 даного договору.

Згідно до п.2.1.3 кредитного договору, Позичальник клопоче перед Банком про надання йому кредиту на сплату чергових страхових платежів відповідно до договору страхування укладеного відповідно до п.2.2.7 даного договору та доручає Банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобовязується проводити у разі ненадання позичальником документів підтверджуючих у сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їх сплати згідно договорів страхування.

Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору, Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% порівняно з курсом долара США до гривні встановленого НБУ на момент укладання договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань в страховий фонд при зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом семи календарних днів з дати набрання чинності зміненої відсоткової ставки.

Згідно п.2.3.3 договору, Банк також має право зменшувати розмір відсоткової ставки до рівня встановленого діючим законодавством.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 12.12.2007 року між сторонами укладено договір застави рухомого майна. Згідно пояснень позивача, що не заперечувались відповідачем за договором застави Відповідач надав в заставу автомобіль CHERY, модель: А15 AMULET, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий комбі, № кузова/шасі: LVVDA11A78D012961, реєстраційний номер: ВІ 0771 АР, що належить на праві власності ОСОБА_1 (37800, Полтавська обл., Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Гоголя, буд.14).

Згідно з повідомленням позивача від 25.12.2008 року з 01.02.2009 року змінено відсоткову ставку за кредитним договором до 21% на рік.

Відповідно до п.17.1 договору застави, Заставодатель зобовязується за вимогою Заставодержателя у день укладання даного договору застрахувати предмет застави в страховій компанії, узгодженої із Заставодержателем. Та не пізніше дати закінчення договору страхування продовжити строк його дії або укласти новий договір страхування на користь заставодержателя та надати докази оплати страхового платежу у той же строк.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно матеріалів справи, зокрема, меморіального ордеру №8621 від 17.12.2007 року про перерахування 40250 грн. на купівлю автомобіля відповідно до п.7.2 кредитного договору, меморіальних ордерів від 17.12.2007 року на суми 34,00 грн., 201,25 грн., 2515,65 грн., 3220,00 грн., а також виписки по рахунку №22035057167946 ОСОБА_1 від 17.12.2007 року підтверджується видача кредиту загальним розміром 46220,90 грн., що узгоджується з умовами кредитного договору (т. 1 а.с. 137, 141-142).

23.04.2013 року в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №DN81AR23880133, Банком був реалізований предмет застави. Кошти від реалізації зпставного майна в сумі 34000 грн. були направлені на погашення заборгованості в наступному порядку: 17000 грн. погашення простроченої заборгованості по кредиту; 9126,55 грн. погашення пені; 7668,00 грн. погашення штрафу; 205,45 грн. погашення заборгованості по кредиту. (т.2 а.с.39-40)

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 03.07.2015 року, ОСОБА_1 допускав несвоєчасну сплату грошових коштів по кредитному договору, внаслідок чого останньому нараховано заборгованість в розмірі 198183,56 грн., що складається: 29201,87 грн. заборгованість за кредитом; 22318,31 грн. заборгованість по відсотках; 11786,10 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 134877,28 грн. пеня (т.1 а.с. 76 79).

З даним розміром заборгованості відповідач не погодився. Ухвалою суду по справі призначено судово-економічну експертизу та додаткову судово-економічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта №763 від 29.01.2016 року, 17.12.2007 року ОСОБА_1 надані кредитні кошти в сумі 46220,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунки підприємств та організацій, зазначені в п.7.2 кредитного договору.Відповідно до наданої копії виписки по рахунку №22030054601413 ОСОБА_1 за період з 12.012.2007 року по 03.07.2015 року сума наданого кредиту з 25.09.2008 року на оплату щорічних чергових страхових платежів складає 10009,60 грн.

Таким чином, загальна сума наданого кредиту складає 56230,50 грн.

Також експертом зазначається, що при обрахунку заборгованості не враховано 1000 грн. згідно квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» №188838074 від 27.10.2009 року без зазначення призначення платежу, яка врахована експертом при проведенні дослідження в рахунок погашення заборгованості по кредиту, що суд вважає правильним, не зважаючи на заперечення представника позивача, оскільки, на підтвердження пояснень того, що даний платіж не відноситься до даного кредиту, належних та допустимих доказів, зокрема, зарахування даного платежу на інші цілі, суду не надано. Крім того, Банком не надано належних та допустимих доказів правомірності не врахування 205,45 грн. на погашення заборгованості. Так, згідно пояснень банку кошти у розмірі 205,45 грн були спрямовані на погашення заборгованості за зняття з обліку ТЗ відповідно до п.2.2.9. кредитного договору. При цьому обгрунтування та доказів здійснення таких витрат Банком за данним пунктом договору, зокрема щодо надання послуг за доставку застави, зберігання, послуг повязаних з реалізацієй застави, суду не надано. Згідно наданого Банком меморіального ордеру, який є документом первинного бухгалтерського обліку, зазначені кошті спрямовані на погашення заборгованості по кредитному договору. Аналогічні обставини зазначені в уточнених позовних вимогах. За таких обставин експертом правильно враховано дану суму на погашення кредитної заборгованості.( т.1 а.с.181,т.2, а.с. 2, 39,199)

Суд також погоджується з тим, що в ході проведення експертного дослідження розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору нарахування щомісячної винагороди експертом проведено в сумі 201,25 грн., що складає 0,50% від суми виданого 17.12.2007 року кредиту на купівлю автомобіля в розмірі 40250,00 грн. замість нарахованої Банком щомісячної винагороди 231,10 грн., що складає 0,50% від суми виданого 17.12.2007 року кредиту в розмірі 46220,90 грн., оскільки, нарахування експертом суми винагороди відповідає п.7.1 кредитного договору, яким передбачено розмір щомісячної винагороди 0,50% від суми виданого кредиту саме на придбання автомобіля.

Разом з тим, між сторонами виник спір щодо правомірності віднесення на кредитну заборгованість витрат Банку на сплату страхових платежів та доведеності витрат Банку на зберігання та утримання предмету застави, пошук покупця на реалізуємий предмет застави.

Відповідно до п.2.3.8 кредитного договору, за рахунок коштів, які надаються Банку на погашення заборгованості Позичальника по даному договору, Банк має право в першу чергу відшкодувати свої витрати/збитки, які виникли у звязку з оплатою послуг, які надані чи будуть надані в майбутньому в цілях реалізації прав Банку по договорам застави, укладених з метою забезпечення зобовязань Позичальника по даному договору. До послуг визначених цим пунктом відносяться: доставка застави до місця зберігання: зберігання застави, послуги повязані з реалізацією застави; представництва інтересів Банку в суді і перед третіми особами та ін.

На підтвердження даних обставин Банком надано суду договір оренди земельної ділянки від 28.02.2011 року, платіжні доручення про перерахування орендних платежів, платіжне доручення від 30.04.2013 року на суму 2515,65 грн. з призначенням платежу за пошук покупця на реалізуємий предмет застави, а також на підтвердження перерахування страхових платежів від імені ОСОБА_1 на користь страхової компанії надано «рух коштів по рахунку №22030054601413» та відповідні платіжні доручення (т.2 а.с.180-223).

Проаналізувавши наявні по справі докази суд вважає, що наданою випискою «рух коштів по рахунку №22030054601413» та платіжними дорученнями від 11.12.2008 року, 11.12.2009 року, 10 122010 року, 09.12.2011 року, 11.12.20112 року, належним чином підтверджується перерахування на користь СК «Ингосстрах» страхових премій, що відповідає умовам п.2.2.7 кредитного договору.

Разом з тим, наданий на підтвердження витрат позивача на зберігання автомобіля, договір оренди земельної ділянки укладений 28.02.2011 року між ТОВ «Білар» та ЗАТ КБ «ПриватБанк» оцінюється судом критично, у звязку з відсутністю доказів його державної реєстрації, що відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998, № 161-XIV у редакції на час укладання договору, має наслідком не набрання ним чинності. З цих же підстав судом не враховуються платіжні доручення щодо перерахування орендних платежів за даним договором. Крім того, з наданого договору та платіжних доручень не вбачається, що оплата оренди здійснена саме за зберігання заставного автомобіля ОСОБА_1

Також судом критично оцінюються докази витрат на пошук покупця, оскільки, належних та допустимих доказів надання послуг щодо пошуку покупця відповідно до п.2.3.8 кредитного договору, суду не надано. З наданого платіжного доручення від 30.04.2013 року з призначенням платежу на пошук покупця на реалізуємий предмет застави не вбачається чи були надані такі послуги та ким саме.

Таким чином, суд вважає не доведеним факт понесення Банком витрат на зберігання та утримання предмету застави та пошук покупця на реалізований предмет застави.

Відповідно до висновку №744 від 31.10.2016 року додаткової судово-економічної експертизи на дослідження експерту надана копія виписки по рахунку №80919054600221 ОСОБА_1 з 12.12.2007 року по 03.07.2015 року по дебету якого відображені витрати Банку за зберігання та утримання предмету застави на майданчику Банку в період з 27.08.2012 року по 23.04.2013 року в сумі 7668,00 грн. та витрати по пошуку покупця на реалізований предмет застави за квітень 2013 року в сумі 2515,65 грн. разом 10183,65 грн. По кредиту даного рахунку відображено погашення витрат Банку на суму 8617,92 грн. в тому числі: 23.04.2013- 7668,00 грн. за рахунок коштів від реалізації заставного майна, 29.11.2013 року 449,92 грн. та 02.12.2013 року 500,00 грн. за операціями за використання платіжних карток. Станом на 03.07.2015 року згідно даних рахунку управлінського обліку №80919054600221 ОСОБА_1 обліковується дебіторська заборгованість непогашених витрат Банку по пошуку покупця на реалізований предмет застави в сумі 1565,73 грн. Таким чином, з урахуванням висновку первинної судової економічної експертизи №763 від 29.01.2016 року погашені витрати Банку за зберігання та утримання предмету застави на майданчику складають 7668,00 грн., на пошук покупця на реалізований предмет застави - 949,92 грн.

В ході проведеного дослідження експертом проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договром №DN81AR23880133 від 12.12.2007 року стнаом на 03.07.2015 року за умови недоведеності витрат банку по зберіганню автомобіля та пошуку покупця, який наведено в додатку №4 до експертизи. З урахуванням дослідження по третьому питанню, погашені витрати банку на пошук покупця на реалізований предмет застави в сумі 949,92 грн. враховані в зменшення суми заборгованості по кредиту, тому повторно при погашенні боргу за кредитним договором, не враховуються. (т.3 а.с.9-15)

За наведених вище обставин для визначення дійсної заборгованості по кредитному договору №DN81AR23880133 від 12.12.2007 року судом приймається за основу визначена в додатковій експертизі по четвертому питанню сума заборгованості з врахуванням недоведеності витрат Банку по зберіганню автомобіля та пошуку покупця (додаток №4 до експертизи №744), що станом на 03.07.2015 року становить 142005,65 грн., з яких 19933,62 грн. - заборгованість за кредитом; 20383,17 грн. заборгованість по відсотках; 10062,50 грн. заборгованість з комісії; 91626,36 грн. пеня.

Щодо заперечень представників відповідача на позовну заяву суд дійшов наступного.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з кредитного договору №DN81AR23880133 від 12.12.2007 року останній укладений між ОСОБА_1 та позивачем від імені якого діє особа вказана в п.8.1 даного договору. З матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти також видавалися на користь відповідача саме позивачем. Відповідно до п.1.2 договору №1 укладеного між позивачем та ТОВ «АвтокредитПлюс» (надалі Компанія) 17.07.2006 року Банк доручає Компанії від імені Банку укладати кредитні договори на покупку клієнтами транспортних засобів.

Отже з наданого кредитного договору вбачається, що він укладений відповідачем саме з позивачем, а не з ТОВ «АвтокредитПлюс», хоча і скріплений печаткою останнього. А тому заперечення відповідача щодо відсутності дозволу (ліцензії) в ТОВ «АвтокредитПлюс» на здійснення кредитних операцій та нікчемності договору в наслідок недодержання письмової форми судом до уваги не приймаються.

З договору вбачається, що він містить усі істотні умови, зокрема вказано суму кредиту, термін та умови повернення кредитних коштів, умови нарахування відсотків та інших платежів, договір підписаний сторонами, копія договору надана суду, скріплена печаткою позивача та вважається судом належним та допустимим доказом по справі.

За таких обставин підстави вважати данний договор не укладеним або нікчемним в силу ст 215 ЦК України у суду відсутні.

Щодо невизнання відповідачем умов договору та твердження про введення його в оману, суд зазначає, що відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно наданого суду рішення суду Полтавського районного суду Полтавської області від 17.01.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», про захист прав споживача та визнання окремих пунктів Кредитного договору №DN81AR23880133 від 12.12.2007 недійсним, стягнення коштів відмовлено.

Правовідносини банку з контролюючими органами щодо сплати податків на предмет спору із відповідачем не впливають.

Факт надання відповідачу кредитних коштів з боку Банку , підтверджується первинними документам позивача, а також висновками експерта.

Судово-економічні експертизи з врахуванням виправлень, в частині питань, що відносяться до компетенції експерта, суд вважає такими, що проведені спеціалістом відповідної кваліфікації у відповідності до норм чинного законодавства, та приймаються як належні та допустимі докази по справі.

Щодо врахування заяви про застосування позовної давності, суд дійшов наступного. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.

Згідно ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з відміткою на поштовому відправленні позивачем спрямовано до суду позовну заяву 19.03.2015 року, а отже річний строк спеціальної позовної давності до неустойки обраховується з 20.03.2014 року по 19.03.2015 року.

Як вбачається з розрахунку експерта (додаток №4 до експертизи №744) та проведеного судом обрахунку заборгованість по пені з урахуванням строку позовної давності становить 19 357,20 грн.

Пеня за період з 20.03.2014 по 19.03.2015 обраховується судом наступним чином:

Станом на 15.03.14 пеня - 72171,71 грн.

За період з 16.03.14 по 16.04.14 22 дні заборгованість по пені - 428,69грн

428,69/22=19,49 грн. заборгованість за один день вказаного періоду;

19,49 х5 =97,45 грн. пеня за пять днів вказаного періоду.

Станом на 20.03.2014 року пеня - 72269,16 грн.

72171,71 +97,45=72269,16

91626,36грн - 72269,16=19357,2 грн. пеня з урахуванням строку позовної давності в один рік.

Отже розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 03.07 2015р. складає 69 736,49грн, з яких з яких 19933,62 грн. - заборгованість за кредитом; 20383,17 грн. заборгованість по відсотках; 10062,50 грн. заборгованість з комісії; 19357,2. пеня.

19933,62 + 20383,17 грн. + 10062,50 грн. +19357,2. =69 736,49

У відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем періодично здійснювалися платежі по кредиту чим переривався трьох річний строк позовної давності до чергових щомісячних платежів по кредиту, в наслідок чого строк позовні давності до таких вимог не сплив.

Враховуючи, що обрахований з врахуванням позовної давності розмір пені не перевищує розмір збитків підстави для застосування положень ст.551 ЦК України та зменшення розміру неустойки у суду відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до виснову про часткове задоволення позовних вимог

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59-61, 88, 208 218, 224-226, 292 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 198183,56грн задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 69 736 (шістдесят девять тисяч сімсот трицять шість)грн 49 коп заборгованості за кредитним договором №DN81AR23880133 від 12.12.2007 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_3