Рішення № 65594326, 28.03.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9733/16-ц

Провадження № 2/524/742/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді - Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання - Коваль Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про захист прав споживача та визнання недійсним договору фінансового лізингу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про захист прав споживача та визнання недійсним договору фінансового лізингу.

ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що 28 вересня 2015 року він уклав з відповідачем договір фінансового лізингу № 002904, відповідно до якого товариство зобов'язалось придбати у свою власність та передати йому на умовах фінансового лізингу в користування предмет лізингу автомобіль «Рута 25», вартістю 315 000 грн. 00 коп., на строк та на умовах, передбачених вказаним договором. На виконання умов зазначеного договору позивач сплатив відповідачу 28 вересня 2015 року платіж у сумі 31 500 грн. 00 коп.

Просить суд визнати договір фінансового лізингу від 28 вересня 2015 року № 002904, укладений між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» недійсним та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на його користь платіж, сплачений позивачем на рахунок відповідача 28 вересня 2015 року у розмірі 31 500 грн. 00 коп.

Позивач у судове засідання не прибув, про розгляд справи був повідомлений належним чином, на адресу суд направи клопотання про слухання справи без його участі, позовну заяву підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених у ній.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про слухання справи повідомлявся належним чином, на адресу суду направив заперечення на позовну заяву та клопотання про слухання справу у його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

28 вересня 2015 року ОСОБА_1 уклав договір фінансового лізингу № 002904 з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», відповідно до якого товариство зобов'язалось придбати у свою власність та передати позивачу на умовах фінансового лізингу в користування предмет лізингу автомобіль «Рута 25», вартістю 315 000 грн. 00 коп., на строк та на умовах, передбачених вказаним договором.

Відповідно до умов договору, предметом договору є транспортний засіб «Рута 25».

На виконання умов зазначеного договору позивач сплатив відповідачу 28 вересня 2015 року платіж у сумі 31 500 грн. 00 коп.

У відповідності до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 28 вересня 2015 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 3.5 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.5 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 28 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», нотаріально посвідчено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. Дана сума підлягає стягненню з відповідача в порядку ст. 88 ЦПК України на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 215-218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про захист прав споживача та визнання недійсним договору фінансового лізингу - задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу від 28 вересня 2015 року № 002904, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» недійсним.

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» (код ЄДРПОУ 38865527) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову суму, сплачену на виконання фінансового лізингу № 002904 від 28.09.15 року, на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» 28.09.15, у розмірі 31 500 грн. 00 коп. (тридцять одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.).

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» (код ЄДРПОУ 38865527) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.).

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом після подання заяви про перегляд рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя