Ухвала суду № 65590808, 22.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14155/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/371/17 Категорія: 27 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Русинчука М. М., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність, за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось в суд із зазначеним позовом. Покликалось на ті обставини, що 18 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі ліміту 325000 грн. із сплатою 14 % (відсотків) річних, на строк по 18 вересня 2009 року включно. Додатковою угодою № 2 до кредитного договору від 21 жовтня 2008 року встановлено нову процентну ставку у розмірі 21,6 % річних за використання позичальником кредитних коштів.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, в день його підписання сторонами, між банком та відповідачкою - ОСОБА_4 було укладено і нотаріально посвідчено договір іпотеки. Відповідно до умов цього договору, в іпотеку банку було передано квартиру загальною площею 55,8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 і належить іпотекодавцю на праві власності.

Крім того позивач зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 08 грудня 2011 року із ПАТ «УкрСиббанк», до нього перейшло право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами, сторонами яких відповідно були - боржник фізична особа-підприємець ОСОБА_6 та іпотекодавець ОСОБА_4

Оскільки боржник ОСОБА_6 порушив зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого станом на 17 серпня 2015 року утворилась заборгованість на загальну суму 731631 грн. 62 коп., то позивач просив суд в рамках часткового погашення вказаної кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на це майно та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ПАТ «Дельта Банк» просить його скасувати як незаконне, прийняте судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про визнання за ним права власності на іпотечне майно саме за рішенням суду не ґрунтується на вимогах Закону України «Про іпотеку» та суперечать умовам договору іпотеки, укладеного між сторонами.

Такий висновок суду є правильним.

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 18 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 11041524000, за умовами якого позичальнику ОСОБА_6 відкрито поновлювальну кредитну лінію з сумою ліміту 325000 грн. зі сплатою14 % річних і строком повернення кредиту 18 вересня 2009 року (а. с. 6 - 11).

21 жовтня 2008 року до вказаного кредитного договору його сторонами було підписано додаткову угоду, якою збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 21,6 % річних (а. с. 12).

В день укладення кредитного договору, на забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, між кредитором та відповідачем ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір. Відповідно до умов якого в іпотеку банку передавалось нерухоме майно - двокімнатна квартира, загальною площею 55,8 кв.м. по АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності і набута нею на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Луцькою державною нотаріальною конторою 14.06.1996 року за реєстровим № 3-2644 (а. с. 86-90).

Згідно п. п. 2.1.1, 2.1.2 іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодацем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

В п. п. 4.1, 4.2, 4.6 вищезазначеного договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених в п. п. 2.1.1, 2.1.2 цього договору, або у разі порушення провадження по справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом; у разі ліквідації юридичної особи - іпотекодавця; у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; або за договором між іпотекодавцем та іпотекодежателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотеко держателя, здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до вимог п. п. 5.1-5.4 даного іпотечного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійнюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

В повідомленні, про яке йдеться в п.5.2, іпотекодержатель зазначає який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст.36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

У разі застосування передачі Предмету іпотеки у власність іпотекодержателя, як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз.2 ч. 3 ст. 36 Закону Украй «Про іпотеку») даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на Предмет іпотеки.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що 23 вересня 2011 року Луцьким міськрайонним судом ухвалювалося рішення про звернення стягнення на спірну квартиру ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості, за вказаним вище кредитним договором, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки АКІБ «УкрСиббанк» з укладенням від імені іпотекодавця ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем. Зі слів сторін спору слідує, що зазначене судове рішення виконане не було (а. с. 91-93).

Крім того, встановлено, що 08 грудня 2011 року, уклавши між собою відповідний договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АКІБ «УкрСиббанк» передало ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами укладеними з боржником приватним підприємцем ОСОБА_6 та іпотекодавцем ОСОБА_4 (а.с. 16-17).

З розрахунку наданого позивачем, вбачається, що станом на 17 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором становить 731631 грн. 62 коп. та складається з: 324966 грн. 31 коп. - самого кредиту; 399126 грн. 18 коп. - відсотків; 7539 грн. 13 коп. - комісії (а. с. 5).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права та інтересу судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 цього Закону зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачається лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз статей 36, 37, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» та статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, враховуючи наведені норми матеріального закону, а також положення, укладеного між сторонами спору іпотечного договору щодо можливості переходу права власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя, у випадку порушення кредитних зобов'язань боржником, у позасудовому порядку, можна зробити висновок про те, що суд першої інстанції цілком підставно і обґрунтовано, відмовив у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк».

Таким чином на думку колегії суддів, оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених ним вірних висновків та не впливають на його законність, що відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді