Постанова № 65584266, 27.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 488/94/17 27.03.2017 27.03.2017 27.03.2017

Номер провадження: 33/784/129/17

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: № 33/784/129/17 Суддя суду першої інстанції: Головіна Т.М.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Суддя апеляційного суду: Маркова Т.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

судді - Маркової Т.О.

за участю секретаря -Клімової Л.В.

особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, непрацюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст.124, 122-4 КпАП України закрито за відсутності події адміністративного правопорушення,

в с т а н о в и в :

Постановою судді встановлено, що ОСОБА_2 10 грудня 2016 року близько 20.10 години в м. Миколаєві під час керування транспортним засобом автомобілем Mercedes-VITO д/н НОМЕР_2 на перехресті вул. Нікольська та вул. Потьомкінська з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати постанову та закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Апелянт зазначає, що, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_2 винним у скоєні адміністративного правопорушення, суд, керувався виключно припущеннями та доказами, які не можна, на його думку, визнати допустимими, а саме: взяв за основу свідчення співробітників патрульної поліції, яких можна сприймати як зацікавлених осіб.

Вказує про порушення працівниками поліції порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Також, зауважує, що ОСОБА_2 в якості пасажира транспортного засобу все ж погодився пройти тест на газоаналізаторі, тільки в його руках, тобто, він не відмовлявся.

Вважає, що суд досить невірно поставився до свідчень свідка ОСОБА_4, поклавши його в основу свого рішення, яка суду пояснила неправдиві дані.

Не погоджується із твердженнями суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги свідчень свідка ОСОБА_5 щодо керування автомобілем «Mercedes Vito» іншою особою.

Вказує, що судом першої інстанції принципів повноти, всебічності, повноти та об'єктивності дослідження дотримано не було, що можна вважати як порушення та ігнорування права ОСОБА_2 на захист.

Стверджує, що при розгляді справи суд, не сприяючи об'єктивному та не упередженому розгляду справи, виніс постанову, яка не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною, необґрунтованою, через що підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_3 та особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 вимог закону, передбачених ст.ст. 245,280 КУпАП дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення, серія АП1 № 129367, від 10 грудня 2016 року, який, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, є доказом, 10.12.2016 р. близько 20 год. 10 хв. в м. Миколаєві на перехресті вул. Нікольська та Потьомкінська водій ОСОБА_2 керував т/з Mercedes Vito , д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою засобу алкотест «Drager», а також від проходження медичного огляду в медичному закладі для встановлення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 296 КУпАП, а також «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Порушень співробітниками поліції при оформленні відносно ОСОБА_2 матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП положень вказаної інструкції судом апеляційної інстанції не виявлено.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Тобто, ОСОБА_2 обвинувачується у відмові від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_6, 10.12.16 р. близько 21 год. 20 хв. за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 12 він був запрошений в якості свідка працівниками поліції під час огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_2, який керував т/з Mercedes Vito, д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Водій ОСОБА_2 в його присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Drager» та в медичному закладі. Також відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такі ж пояснення були надані свідком ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_5 хоча в судовому засіданні є змінив свої пояснення, однак при складанні протоколі підтверджував, що 10.12.2016 близько 20 год. 00 хв. відбуксирував автомобіль ОСОБА_2 у зв'язку з поломкою двигуна. Побачивши транспортний засіб, він відразу зрозумів, що автомобіль був учасником ДТП. На перехресті вул. Нікольська з вул. Потьомкінською водій сидів за кермом свого т.з. Мерседес Віто, н.з. НОМЕР_2, та керував автомобілем поки він його тягнув. Від водія було чутно чіткий запах алкоголю з порожнини рота, водій знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Майже відразу під'їхали працівники поліції і водій почав говорити, що він не знає, чиє це авто, він, ніби-то, надавав допомогу.

Виходячи з пояснень свідка ОСОБА_4, на святкуванні дня народження ОСОБА_2 вживав спиртне. Після завершення дня народження ОСОБА_2 запропонував підвезти її з дитиною додому за адресою АДРЕСА_2. ОСОБА_2 сів за кермо Mercedes Vito, НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, проїхавши декілька метрів, врізався в дерево. Після цього він зупинив таксі та попросив відбуксирувати автомашину. Номери авто відразу сховав. Таксист вчепив трос, ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля. Після цього поліція зупинила автомобіль, водій вискочив з автомобіля та почав стверджувати, що він не керував автомобілем та не знає, чиє це авто.

Вказані докази підтверджують, що за кермом автомобіля перебував саме водій ОСОБА_2, та свідчать про те, що ОСОБА_2 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто суд 1 інстанції дійшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні стягнення на ОСОБА_2, - визначенні його виду та розміру, місцевим судом дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені ст. 33 КУпАП.

Посилання захисника ОСОБА_3 на неправдивість свідчень свідка ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження.

Твердження апелянта щодо недотримання судом першої інстанції принципів повноти, всебічності, об'єктивності дослідження, а також порушення та ігнорування права ОСОБА_2 на захист є необгрунтованими, та також свого підтвердження в ході апеляційного перегляду не знайшли.

Зважаючи на викладене, а також на відповідність судового розгляду та постанови суду 1 інстанції вимогам КУпАП, ОСОБА_2 обґрунтовано притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Керуючись п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області Т.О. Маркова