Рішення № 65584236, 27.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №479/728/16-ц 27.03.2017 27.03.2017 27.03.2017

Провадження №22-ц/784/598/17

Справа №479/728/16-ц Головуючий першої інстанції Микитей Л.Л.

Провадження №22-ц/784/598/17 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 23

Рішення

Іменем України

27 березня 2017 року місто ОСОБА_2

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі:

представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

відповідача - ОСОБА_7 та його представника - ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_7 рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договорів оренди землі припиненими та покладення обовязку повернути земельні ділянки,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 предявили вищезазначений позов до ОСОБА_7.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки: серія МК №026081 та МК №026082, виданого 29 вересня 2004 року на імя ОСОБА_3, серія МК №026080, виданого 29 вересня 2004 року на імя ОСОБА_4, серія МК №026083, виданого 29 вересня 2004 року на імя ОСОБА_5, останні є власниками земельних ділянок загальною площею 3.19 га кожна (що складаються з трьох земельних ділянок площею 3.12 га, 0.03 га та 0.04 га), та розташовані в межах території Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

28 серпня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з кожним окремо, було укладено чотири окремі договори оренди землі, строком на 10 років, за умовами яких орендар прийняв в строкове платне користування чотири земельні ділянки позивачів, площею по 3.12 га кожна. Зазначені договори було зареєстровано у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК при ДЗК України» 06 червня 2007 року.

Вважаючи, що строк дії договорів оренди вказаних земельних ділянок закінчився 28 серпня 2016 року і не маючи наміру продовжувати строк договорів оренди землі, позивачі завчасно повідомили про це відповідача і просили повернути належні їм земельні ділянки, проте отримали відмову з тих підстав, що строк дії договорів оренди землі не сплив, оскільки початок перебігу строку дії договорів оренди землі починається з часу їх державної реєстрації, тобто з 06 червня 2007 року і закінчується, відповідно, 06 червня 2017 року.

Посилаючись на викладене, уточнивши свої позовні вимоги, позивачі остаточно просили визнати договори оренди землі від 28 серпня 2006 року, що укладені між ними та відповідачем, припиненими з 29 серпня 2016 року та зобовязати останнього повернути їм належні земельні ділянки.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Зазначав, що датою початку строку дії договорів оренди землі слід вважати дату їх державної реєстрації, а від так строк дії зазначених договорів не сплив.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано договори оренди землі (кадастрові номера земельних ділянок 4823984200:03:000:2186, 4823984200:03:000:2183, 4823984200:03:000:2184, 4823984200:03:000:2185) від 28 серпня 2006 року, укладені між ОСОБА_7 та позивачами, зареєстровані у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК при ДЗК України» 06 червня 2007 року, такими, що припинили свою дію з 29 серпня 2016 року у звязку із закінченням строку, на який вони були укладені.

Зобовязано відповідача ОСОБА_7 повернути позивачам належні їм на праві власності відповідно до правовстановлюючих документів земельні ділянки, що розташовані в межах території Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що 29 серпня 2016 року закінчився строк дії оскаржуваних договорів оренди землі, а питання про його пролонгацію на новий строк у порядку, визначеному договором і законом, не було вирішено, тому наявні правові підстави для припинення договорів оренди землі та повернення земельних ділянок позивачам згідно із положеннями ст.31 Закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

За ч.3 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст.14,18,20 Закону України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.13 Закону України за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником двох земельних ділянок площею 3.19 га кожна, які мають цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах території Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що підтверджується відповідними державними актами на право власності на земельні ділянки від 29 вересня 2004 року (а.с.22,23).

28 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено два окремих договори оренди землі строком на десять років (а.с.37-38,39-40).

На підставі актів прийму-передачі від 28 серпня 2006 року орендодавець передав земельні ділянки площею 3.12 га кожна у користування орендарю (а.с.38 зворот, а.с.40 зворот).

Договори оренди землі зареєстровані 06 червня 2007 року за №040701700581 та №040701700431 у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК при ДЗК України».

Позивач ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК №026080, виданого 29 вересня 2004 року є власником земельної ділянки загальною площею 3.19 га, яка розташована в межах території Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12).

28 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі площею 3.12 га строком на десять років та складено акт прийму-передачі земельної ділянки від тієї ж дати (а.с.13-14, а.с.14 зворот).

Даний договір зареєстрований 06 червня 2007 року за №040701700549 у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК при ДЗК України».

Позивач ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК №026083, виданого 29 вересня 2004 року є власником земельної ділянки загальною площею 3.19 га, яка розташована в межах території Тридубівської сільської ради, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.17).

28 серпня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір оренди землі площею 3.12 га строком на десять років та акт прийму-передачі зазначеної землі від 28 серпня 2006 року (а.с.18-19, а.с.19 зворот).

Даний договір зареєстрований 06 червня 2007 року за №040701700420 у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК при ДЗК України».

Відповідно до положень ст.ст.18,20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до пунктів 43 спірних договорів оренди землі договори набирають чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з положеннями ст.ст.125,126 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із ст.6 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, ГК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обовязки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Порядок державної реєстрація права оренди земельної ділянки регулювався на час укладення договору 28 серпня 2006 року Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року за №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за №641/7962 (далі - Тимчасовий порядок), та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року №43.

Згідно визначеному на той час порядку повноваження щодо реєстрації договорів оренди землі до 01 січня 2011 року покладались на Центр Державного земельного кадастру та його структурні підрозділи.

Тимчасовим порядком передбачено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації (п.4.2). Оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі (п.2.8).

Відповідно до п.1 ч.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Виходячи з положень ст.638 ЦК України, ст.ст.125,126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію із цього питання у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, яка відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

З матеріалів справи слідує, що сторони спірних договорів оренди виконали вимоги закону щодо проведення державної реєстрації договорів оренди землі, надавши їх уповноваженому державою органу та отримали підтвердження проведення державної реєстрації - відмітку реєстратора із зазначенням номеру такої реєстрації, скріплену підписом відповідальної особи та печаткою уповноваженого органу, що свідчить про те, що державна реєстрація договорів оренди землі відбулася.

За такого враховуючи вищевикладене, помилковим є висновок суду щодо початку і закінчення строку дії договорів оренди землі від 28 серпня 2006 року, які було зареєстровано 06 червня 2007 року, адже саме від моменту державної реєстрації договорів починається відлік 10-ти річного строку дії договору.

На вищевказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги, у достатньому обсязі не перевірив доводів відповідача щодо початку строку дії договорів, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції не дав належної оцінки встановленим обставинам, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договорів оренди землі припиненими та покладення обовязку повернути земельні ділянки відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_8