Рішення № 65584160, 22.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/11286/14-ц 22.03.2017 22032017 22.03.2017

Провадження №22-ц/784/691/17

Справа номер 487/11286/14-ц

Провадження номер 22-ц/784/691/17 Суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Локтіонової О.В.,

суддів: Довжук Т.С., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_5

ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва

від 05 січня 2017 року

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» або Товариство) до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

07 листопада 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» предявило зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

23 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», який змінив свою назву на публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №ML-400/100/2008, відповідно до якого він надав відповідачу кредит у сумі 45 000 доларів США строком до 23 липня 2023 року з оплатою плаваючої процентної ставки: FIDR + 5,49% річних.

20 серпня 2009 р., 10 вересня 2009 р., 25 січня 2010 р., 10 березня 2010 р., 29 червня 2010 р., 18 листопада 2010 р. та 21 лютого 2011 р. сторони уклали додаткові договори, згідно з якими процентна ставка з 10 вересня 2009 р. склала 7,65% річних, з 10 лютого 2010 р. 13,47% річних, з 10 березня 2010 р. 8,26% річних, з 10 червня 2010 р. 13,77% річних, з 01 березня 2011 р. 12,27% річних, з 01 березня 2012 р. 14,27% річних, з 02 квітня 2012 р. 18,27% річних.

29 квітня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір факторингу, згідно з яким позивач прийняв права вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Оскільки відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору станом на 06 листопада 2014 року у нього утворилася заборгованість за кредитом у сумі 41202,82 доларів США, що еквівалентно 556114,46 грн., заборгованість за відсотками у сумі 4202,38 доларів США, що еквівалентно 56 719,52 грн. та заборгованість з пені за період з 29 квітня 2013 р. по 04 квітня 2014 р. у сумі 1732611,80 грн.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача кредитну заборгованість та судові витрати.

07 квітня 2015 року позивач збільшив розмір позовних вимог у звязку зі зміною валютного курсу та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вигляді заборгованості за кредитом у сумі 41202,82 доларів США, що еквівалентно 966103,73 грн., заборгованості за відсотками у сумі 4202,38 доларів США, що еквівалентно 98535,37 грн. та заборгованості з пені за період з 29 квітня 2013 р. по 04 квітня 2014 р. у сумі 1732611,80 грн.

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 січня 2017 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. З ОСОБА_5 на користь товариства стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 41202,82 доларів США, що еквівалентно 966103,73 грн., заборгованість за відсотками у сумі 4202,38 доларів США, що еквівалентно 98535,37 грн. та заборгованість з пені за період з 29 квітня 2013 р. по 04 квітня 2014 р. у сумі 5000 грн., а також судовий збір у сумі 3654 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_5 через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В разі порушення зобовязання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Ст.ст.526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Відповідно до ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», який змінив свою назву на публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №ML-400/100/2008, відповідно до якого він надав відповідачу кредит у сумі 45 000 доларів США строком до 23 липня 2023 року з оплатою плаваючої процентної ставки: FIDR + 5,49% річних.

20 серпня 2009 р., 10 вересня 2009 р., 25 січня 2010 р., 10 березня 2010 р., 29 червня 2010 р., 18 листопада 2010 р. та 21 лютого 2011 р. сторони уклали додаткові договори, згідно з якими процентна ставка з 10 вересня 2009 р. склала 7,65% річних, з 10 лютого 2010 р. 13,47% річних, з 10 березня 2010 р. 8,26% річних, з 10 червня 2010 р. 13,77% річних, з 01 березня 2011 р. 12,27% річних, з 01 березня 2012 р. 14,27% річних, з 02 квітня 2012 р. 18,27% річних.

29 квітня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу, згідно з яким позивач прийняв права вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості та випискою по рахунку відповідач належним чином умов кредитного договору не виконував, внаслідок чого у нього утворилася станом на 06 листопада 2014 року заборгованість за кредитом у сумі 41202,82 доларів США, заборгованість за відсотками у сумі 4202,38 доларів США та заборгованість з пені за період з 29 квітня 2013 р. по 04 квітня 2014 р. у сумі 1732611,80 грн. (а.с.81-89, 181-183).

Останній платіж за тілом кредиту відповідачем було здійснено 09 листопада 2012 р., а по відсотках 14 вересня 2012 р.

Відповідачу направлялася досудова вимога про погашення заборгованості, однак вона не виконана.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 30.12.2014 р., яке набрало чинності 30 липня 2015 р., визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05 березня 2014 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий №829, про звернення стягнення на житловий будинок №33 по провулку Парниковий перший м.Миколаєва, що належить ОСОБА_5

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства, суд першої інстанції виходив з того, що вони підлягають задоволенню у повному обсязі щодо тіла кредиту та відсотків, а в частині пені частково, виходячи з ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки відповідачем порушено умови кредитного договору щодо сплати платежів. Що ж стосується позовної давності, то вона, на думку суду, не є пропущеною, оскільки відповідач здійснив останній платіж 09 листопада 2012 р., а до суду з позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося 07 листопада 2014 р., тобто в межах трирічного строку, передбаченого ст.257 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо стягнення тіла кредиту, відсотків та суми пені, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Матеріали справи містять достатньо доказів того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка була стягнута судом.

Висновок суду щодо позовної давності є правильним. Позивач у належний строк звернувся з позовом до суду.

Посилання апелянта на порушення позовної давності є хибним, оскільки випливає з неправильного тлумачення законодавства.

Між тим, колегія суддів вважає, що висновок суду в частині строку стягнення заборгованості з пені є помилковим.

Згідно з ст.258 ЦК України щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Останнім днем зазначеного строку є день подання позову до суду. Оскільки позов поданий 07 листопада 2014 р., то і пеня може бути стягнута з 07 листопада 2013 р., а не з 29 квітня 2013 р.

У звязку з викладеним, рішення суду в частині строку стягнення заборгованості з пені підлягає зміні.

В іншій частині рішення зміні або скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 січня 2017 року змінити в частині строку стягнення заборгованості з пені, вважаючи початком його перебігу 07 листопада 2013 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В.Локтіонова

Судді: Т.С.Довжук

ОСОБА_7