Ухвала суду № 65582258, 22.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

22 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 521/9613/16-а

По справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2016 року про залишення без розгляду частини позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, про визнання протиправною відмови у проведенні перерахунку пенсії, про зобовязання вчинити дії.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишена без змін ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2016 року про залишення без розгляду частини позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, про визнання протиправною відмови у проведенні перерахунку пенсії, про зобовязання вчинити дії. .

Із законністю судового рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року не погоджуюсь.

Предметом спору по цій справі є :

- бездіяльність відповідача щодо не складення списків за формою згідно із додатком 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 та не подання їх Одеському обласному військовому комісаріату для отримання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до наказів Міноборони України № 377 від 28 липня 2008 року та №814 від 27 листопада 2013 року.

- відмова у своєчасному перерахунку пенсії з 28 серпня 2008 року відповідно до наказу Міністра Оборони України № 377 від 28 липня 2008 року та наказу Міністра Оборони України №814 від 27 листопада 2013 року, які видані відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294.

- зобовязання відповідача скласти списки осіб для перерахунку пенсії, в який включити позивача, за формою згідно із додатком 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 та подати їх Одеському обласному військовому комісаріату та отримати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу відповідно до наказів Міноборони України № 377 від 28 липня 2008 року та №814 від 27 листопада 2013 року;

- зобовязання відповідача провести перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу відповідно до наказів Міністра Оборони України № 377 від 28 липня 2008 року, № 814 від 27 листопада 2013 року, які видані відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, з урахуванням зміни посадового окладу у складі загального грошового забезпечення відповідної позивачу категорії військовослужбовців керівного, наукового та науково-педагогічного складу навчальних закладів - з розміру посадового окладу, зазначеного в наказі МОУ за період з 27 серпня 2008 року, та виплатити заборговану частину пенсії з 27 серпня 2008 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів громадян.

Постановляючи ухвалу від 19.10.2016 року про залишення без розгляду частини позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач про порушені права мав дізнатись у 2008 році та відповідно у 2013 році проте фактично дізнався у квітні 2016 року, а тому, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 99 КАС України, позовні вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку мають бути залишені без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наказ Міноборони України № 377 від 28 липня 2008 року «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.08.2008 року за № 761/15452, опублікований в офіційному виданні: «Офіційний вісник України» від 29.08.2008 року № 62, стор. 94, стаття 2105, код акту 44072/2008.

Зазначений наказ втратив чинність 30.12.2013 року, на підставі наказу Міністерства оборони України № 814 від 27.11.2013 року «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2013 року за № 2100/24632, опублікованого в офіційному виданні: «Офіційний вісник України» від 30.12.2013 року № 99, стор. 60, стаття 3643, код акту 70753/2013.

Таким чином, накази Міністерства оборони України № 377 від 28 липня 2008 року та № 814 від 27.11.2013 року, прийняті у встановленому законом порядку, зареєстровані в Міністерстві юстиції України та доведені до відома громадян шляхом їх опублікування в офіційних засобах масової інформації.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_2 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Також ОСОБА_2 України ( ст. 57) встановлено, що кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Так дійсно, оскільки накази Міністерства оборони доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, апелянт був зобовязаний дізнатись про порушення своїх прав ще у 2008 році та відповідно у 2013 році, з часу коли відповідач не здійснив перерахунок пенсії.

Відповідно до матеріалів справи позивач лише у 2016 році почав звертатись до департаменту фінансів Міністерства оборони України та ГУ ПФУ в Одеській області з приводу вирішення питання щодо перерахунку його пенсії, та отримав відповіді відповідно від 19.04.2016 року (а.с. 15), та від 28.04.2016 року (а.с. 16), в яких йому було розяснено про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії.

Погоджуюсь з висновками апеляційного суду, що позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатись у 2008 році та відповідно у 2013 році, проте вважаю помилковими висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для залишення частини позовних вимог, заявлених поза межами шестимісячного строку, без розгляду.

Так 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 15.07.2015 року № 614-VIII «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення», пунктом першим розділу першого, якого внесені зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема статтю 51 доповнено частиною третьою, якою встановлено, що перерахунок пенсій у звязку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у звязку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Враховуючи правову позицію ВСУ, викладену в постанові цього суду від 23.10.2012 р. по справі № 21-315а12, відповідно до якої частина третя статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказує на рішення субєкта владних повноважень про зміну видів грошового забезпечення військовослужбовців як на підставу для перерахунку пенсії, а повязує її перерахунок з фактичною зміною видів грошового забезпечення, та те, що відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 07.11.2007 р. № 1294, те та, що відповідно до наказів Міністерства оборони України № 377 від 28 липня 2008 року та № 814 від 27.11.2013 року, відбулась зміна розмірів грошового забезпечення, вважаю, що з урахуванням, задоволення позовних вимог, заявлених в межах шестимісячного строку звернення до суду, з 01.01.2016 року до спірних правовідносин не застосовуються строки звернення до суду, виходячи з приписів ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Норма матеріального права (ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») встановлює право особи на перерахунок пенсії, з дати виникнення права на нього без обмеження строком, у разі якщо цей перерахунок не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії. Вважаю, що норми ст. 99 КАС України, мають застосовуватись тоді, коли іншими законами не встановлюються інші строки. Оскільки в даному випадку перерахунок пенсії не був проведений саме з вини органів Пенсійного Фонду України, тому вважаю, що суд повинен був розглянути ці вимоги з урахуванням переваги норм спеціального закону перед нормою КАС України, як зазначено в ч.2 ст. 66 КАС України.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, гарантії встановлені ст. 22, 46 ОСОБА_2 України, вважаю, що період часу за який має бути здійснений перерахунок пенсії, за відсутності його обмеження, що визначено законом, не може бути змінений чи скорочений шляхом застосування строків звернення до суду, які встановлені ст. 99 КАС України та які не є процесуальними строками.

Оскільки строк звернення до суду виступає гарантом права на своєчасний захист порушених прав, а у спірних правовідносинах відновлення порушених прав не обмежено часом та за законом підлягає відновленню з моменту виникнення права у позивача на проведення перерахунку пенсії (ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), вважаю, що по цій справі не може бути застосований шестимісячний строк звернення до суду, а тому оскаржена ухвала мала бути скасована, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду частини позовних вимог залишених без розгляду.

Суддя ОСОБА_3