Ухвала суду № 65581116, 29.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Пасічної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача, визнання недійсними договору кредиту та іпотечного договору,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» та просив визнати недійсним договір кредиту №571/22-3/1-18 від 17.06.2008 та іпотечний договір №571/22-4/1-И1 від 17.06.2008.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.05.2016 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначив, що в кредитному договорі не вказано про відкриття банківського рахунку, не було надано повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору. Позивач вказує на порушення принципу рівності сторін договору та те, що Банк не надавав кредит в сумі 14 000 доларів США. Зазначив, що банк не виконав грошове зобов'язання за кредитним договором, що є підстави для визнання вказаного договору кредиту недійсним на підставі ч. 1 ст. 1051 ЦК України, а також похідного від нього іпотечного договору.

Справа №752/5165/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/11707/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко О.Л..Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту №571/22-3/1-18, відповідно до якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 14 000 доларів США зі сплатою 14 процентів річних та комісій в розмірі та в порядку, визначених в Додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною, на умовах, визначених цим договором з кінцевим терміном повернення 16.06.2015 (т. 1, а. с. 10-16).

З метоюзабезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 17.06.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №571/22-4/1-И1, за яким в іпотеку банку передано трикімнатну квартиру розташовану на четвертому поверсі шестиповерхового будинку, загальною площею 67,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 3 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, свідоцтво зареєстровано Сєвєродонецьким БТІ в реєстрі за №2/ТЕЦ/ від 03.02.1999 (т. 1, а. с. 17-22). Додатковою угодою №1 від 20.10.2008 внесено зміни до договору кредиту №571/22-3/1-18 від 17.06.2008, а саме: з 20.10.2008 встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 15% річних (т. 1, а. с. 97-98). Додатковою угодою №2 від 06.01.2011 кінцевий термін повернення редиту продовжено до 16.06.2020 (т. 1, а. с. 79-81).

Позивач вважає кредитний договір недійсним, оскільки в самому договорі не зазначено про відкриття банківського (поточного) рахунку, який повинен був відкритий з метою зарахування на нього суми наданого кредиту, що є введенням його в оману щодо надання кредитних ресурсів в іноземній валюті, не було надано повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору, відсутність можливості передбачити та оцінити можливі ризики та настання істотних змін в момент укладення договору, а також зміни курсу гривні до іноземної валюти. Зазначив, що Банком фактично в односторонньому порядку (безальтернативно) було змінено процентну ставку за договором кредиту з 14% до 15%.ОСОБА_3, вважаючи недійсним кредитний договір та відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України й іпотечний договір недійсним, звернувся із відповідним позовом до суду.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що кредитний договір може бути визнаний судом недійсним за умов доведеності позивачем факту істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін.

Враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції не було встановлено факту істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків, які були узгоджені сторонами вказаного кредитного договору колегія суддів вважає висновки суду про відмову у задоволенні позову вірними.

Посилання апелянта на те, що перед укладенням кредитного договору йому не надавалась письмова інформація від банку про умови кредитування, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивач підписав вищевказаний кредитний договір, чим сам погодився на всі його умови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що позивачу були роз'ясненні усі умови вищезгаданого договору і він з ними погоджувався.

В зв'язку з наведеними обставинами вважати, що банк не надавав позивачу інформації по спірному договору, правових підстав не має.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що вказані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що Банк не надавав кредит в сумі 14 000 доларів США також не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки надання кредиту позивачу було встановлено при розгляді справи в суді першої інстанції та при розгляді в апеляційній інстанції представник позивача підтвердив дану обставину.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в кредитному договорі не вказано про відкриття банківського рахунку є необґрунтованими.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено надання кредиту шляхом видачі кредитором кредитних коштів позичальнику готівкою в іноземній валюті з позичкового рахунку останнього НОМЕР_1 в Сєвєродонецькому відділенні ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 304018.

Таким чином, сторони договору погодили умову отримання позивачем кредитних коштів, що не суперечить законодавству.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Банком в односторонньому порядку (безальтернативно) було змінено процентну ставку та не було повідомлено про валютні ризики не спростовують висновків суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Як вбачається з матеріалів справи, укладеним договором були передбачені розмір процентної ставки, розмір сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту.

Підписавши договір, сторони підтвердили свої права та обов'язки за ним, погодились з усіма його умовами, у зв'язку з чим зобов'язані їх виконувати належним чином. Також, заявник не був позбавлений права звернутися за юридичною допомогою до моменту підписання кредитного договору, а також ініціювати зміни в умови договору, які на думку ОСОБА_3 порушують його права. Проте, позивач своїм правом не скористався, договір підписав добровільно, а тому зобов'язаний його виконувати.

Крім того, в суді апеляційної інстанції встановлено, що позивач протягом тривалого часу проводив оплату на виконання кредитних зобов'язань і з даним позовом звернувся лише в 2015 році.

Також при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

За наведених обставин, враховуючи відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, тому й як наслідок відсутні підстави визнання іпотечного договору недійсним.

Таким чином, при розгляді справи в суді першої інстанції позивач не довів обставин, які могли би надати підстави суду визнати кредитний договір недійсним, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсного й іпотечного договору привільними.

Враховуючи вище викладене, вимоги апелянта є недоведеними та такими, що не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в апеляційній інстанції, а тому не заслуговують на увагу.

Отже, висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк