Ухвала суду № 65581077, 15.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ПАТ Банк «Меркурій» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за Договором на кредитну лінію № 14-10-14П-03 у розмірі 53 484,72 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.05.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Меркурій» заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом за період з 16.05.2014 по 25.11.2015 у розмірі 49 493,33грн. та судовий збір, сплачений при зверненні до суду, у розмірі 1 378,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що ПАТ Банк «Меркурій» перебуває на стадії ліквідації, а тому відсутні правові підстави для нарахування позивачем відповідачу відсотків за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Справа № 761/8872/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/11461/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборгованості відповідача підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Під час розгляду справи в суді встановлено, що 03.02.2005 між АК банком «Меркурій», правонаступником якого є ПАТ Банк «Меркурій» та ОСОБА_1був укладений Договір на кредитну лінію № 14-10-14П-03 про надання споживчого кредиту, за умовами якого у період з 03.02.2005 до 28.02.2005 банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує заборгованість за ним більш ніж на 21 000 грн. строком повернення до 02.02.2010 зі сплатою 26% процентів річних (а.с. 6-8).

Також між сторонами були укладені додаткові угоди до Кредитного договору:

08.06.2005 - Додаткова угода № 1, за умовами якої збільшено ліміт кредитування на 26 000 грн. (а. с. 9-10);

01.07.2005 - Додаткова угода № 2, за умовами якої змінено процентну ставку із 26% річних на 21% річних (а.с. 11);

09.08.2006 - Додаткова угода № 3, за умовами якої збільшено ліміт кредитування на 55 000 грн. (а. с. 12-13);

19.02.2007 - Додаткова угода № 4, за умовами якої збільшено ліміт кредитування на 250 000 грн., а також змінено процентну ставку за користування кредитом із 21% річних на 19% річних (а.с. 14-15);

12.05.2008 - Додаткова угода № 5, за умовами якої змінено процентну ставку із 19% річних на 21% річних (а.с. 16);

02.02.2010 - Додаткова угода № 6, за умовами якої продовжено строк кредитування на 12 місяців до 01.02.2011 (а. с. 17-18);

01.02.2011 - Додаткова угода № 7, за умовами якої продовжено строк кредитування на 12 місяців до 31.01.2012 та змінено процентну ставку з 21% річних на 22,5% річних (а. с. 19-20);

27.01.2012 - Додаткова угода № 8, за умовами якої продовжено строк кредитування на 12 місяців до 25.01.2013 та змінено процентну ставку з 21% річних на 22,5% річних (а. с. 21-22);

28.03.2012 - Додаткова угода № 9, за умовами якої збільшено ліміт кредитування на 45 000 грн. (а. с. 23-24);

25.01.2013 - Додаткова угода № 10, за умовами якої продовжено строк кредитування на 12 місяців до 23.01.2014 та змінено процентну ставку з 22,5 % річних на 25 % річних (а. с. 25-26);

24.10.2013 - Додаткова угода № 11, за умовами якої змінено реквізити позичкового рахунку, а також інші фінансові реквізити (а.с. 27).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.06.2015 у справі № 761/15486/14-ц станом на 15.05.2014., стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку кошти у розмірі 151 140,88 грн. (а. с. 56-61). На виконання вказаного рішення відповідач сплатив Банку заборгованість в сумі 151 140,88 грн., що підтверджується квитанцією № 14308821 від 25.11.2015 (а. с. 63). Банком нараховані проценти за користування кредитом в період з 16.05.2014 по 01.01.2016 в сумі 53 484,72 грн. (а. с. 35-36), які він і просить стягнути з відповідача .

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що відповідач, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен був належно їх виконувати.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.п. 2.2.4. Кредитного договору Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком щомісяця із дня фактичного надання кредиту до повного погашення позичкової заборгованості, виходячи із кількості календарних днів у році.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено , що відповідач не сплатив позивачу відсотки за вищезгаданим кредитним договором, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог правильними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ПАТ Банк «Меркурій» перебуває на стадії ліквідації, а тому відсутні правові підстави для нарахування відповідачу відсотків за кредитним договором є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 41 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Таким чином, законодавством України не передбачено припинення кредитних зобов'язань боржника перед банком у випадку прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора.

Зобов'язання відповідача випливають з правочину (кредитного договору), який на момент розгляду справи є дійсним. В даному випадку, відкликання ліцензії ПАТ Банк «Меркурій» не впливає на дійсність кредитного договору, укладеного між сторонами.

Посилання в апеляційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.06.2015. у справі № 761/15486/14-ц, в якому було зазначено на неможливість стягнення відсотків за вказаним кредитним договором з урахуванням того, що Банк знаходиться в стадії ліквідації з посиланням на вимоги п. 41 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів вважає такими, що не є підставою для зміни або скасування рішення суду, оскільки при його винесенні суд першої інстанції надав вільну трактовку вказаної статті Закону, з якою не може погодитися колегія суддів.

За наведених обставин, вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк