Ухвала суду № 65579256, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2017 р. м. Київ К/800/40303/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Кравцова О.В., Мороз Л.Л.,

секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,

за участю представника позивача: Коканова С.О.,

представника відповідача: Орла С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення щодо визнання правочинів нікчемними, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року,

в с т а н о в и в :

В травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (далі - ТОВ «Укравтозапчастина», Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду, ПАТ «Банк «Київська Русь») з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду, оформлене листом № 3591/16 від 30 квітня 2015 року, про визнання нікчемним правочину з перерахування грошових коштів у сумі 9500000,00 грн. з рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», на рахунок № 2600749882001, який належить ТОВ «Укравтозапчастина» та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», з призначенням платежу - надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором № 1 від 19 березня 2015 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду, оформлене листом № 3591/16 від 30 квітня 2015 року, про визнання нікчемним правочину з перерахування грошових коштів в сумі 9500000,00 грн. з рахунку № 2600749882001, який належить ТОВ «Укравтозапчастина» та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», на рахунок № 2062091008, з призначенням платежу - погашення кредиту за кредитним договором № 33290-20/13-1 від 8 квітня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок відповідача про нікчемність банківських операцій з розрахунково-касового обслуговування поточних рахунків клієнтів, які було здійснено 19 березня 2015 року за платіжними дорученнями №№ 1876, 9557, є безпідставним і необґрунтованим, у зв'язку з чим просить скасувати його рішення (оформлене як лист) за № 3591/16 від 30 квітня 2015 року як протиправне.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 24 червня 2015 року позов задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи Фонду, викладене у листі від 30 квітня 2015 року № 3591/16, про визнання нікчемним правочину з перерахування грошових коштів у сумі 9500000,00 грн. з рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», на рахунок № 2600749882001, який належить ТОВ «Укравтозапчастина» та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», з призначенням платежу - надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором від 19 березня 2015 року № 1.

Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи Фонду, викладене у листі від 30 квітня 2015 року № 3591/16, про визнання нікчемним правочину з перерахування грошових коштів у сумі 9500000,00 грн. з рахунку № 2600749882001, який належить ТОВ «Укравтозапчастина» та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», на рахунок № 2062091008 з призначенням платежу - погашення кредиту за кредитним договором від 8 квітня 2013 року № 33290-20/13-1.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 серпня 2015 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року та прийняв нову, якою в задоволенні позову ТОВ «Укравтозапчастина» відмовив повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального правова, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу зазначив про те, що рішення апеляційного адміністративного суду є правильним і обґрунтованим, тому підстав для задоволення вимог касаційної скарги немає.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийняла рішення № 61 про запровадження з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» призначено Волкова О.Ю.

У справі встановлено, що за наслідками перевірки правочинів, укладених банком до запровадження тимчасової адміністрації, Уповноважена особа Фонду надіслав ТОВ «Укравтозапчастина» лист від 30 квітня 2015 року за №3590/16, в якому повідомив про те, що правочин з перерахування грошових коштів в сумі 9500000,00 грн. з рахунку з рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», на рахунок № 2600749882001, який належить ТОВ «Укравтозапчастина» та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», з призначенням платежу «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором від 19 березня 2015 року № 1», а також правочин з перерахування грошових коштів в сумі 9500000,00 грн. з рахунку № 2600749882001, який належить ТОВ «Укравтозапчастина» та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», на рахунок № 2062091008 з призначенням платежу «погашення кредиту за кредитним договором від 8 квітня 2013 року № 33290-20/13-1» визнано нікчемними.

Судячи зі змісту листа від 30 квітня 2015 року за № 3590/16, правовою підставою для визнання нікчемними правочинів, які вчинені на підставі платіжних доручень №№ 1876, 9557 від 19 березня 2015 року, зазначено положення пунктів 2, 6 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суди встановили, що перерахування грошових коштів в сумі 9500000,00 грн. з рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», на рахунок № 2600749882001, який належить ТОВ «Укравтозапчастина» та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», було здійснено на підставі платіжного доручення ОСОБА_4 за № 1876 від 19 березня 2013 року, в якому призначенням платежу вказано «надання безповоротної фінансової допомоги згідно з договором від 19 березня 2015 року № 1». Зазначений договір, як встановлено у справі, було укладено між ОСОБА_4 і ТОВ «Укравтозапчастина» і за умовами якого ОСОБА_4 надає Товариству (шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у вигляді грошових коштів в національній валюті України розміром 9500000,00 грн., яку останнє зобов'язалось повернути в строк до 31 грудня 2015 року.

Суд першої інстанції також з'ясував, що перерахування грошових коштів здійснено з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_4 на поточний рахунок позивача, реквізити яких вказано в договорі про надання поворотної фінансової допомоги від 19 березня 2015 року.

Як встановлено у справі, того ж дня ТОВ «Укравтозапчастина» перерахувало зі свого поточного рахунку (№ 2600749882001) кошти в сумі 9500000,00 грн. на свій позичковий рахунок № 2062091008 з призначенням платежу «погашення кредиту за кредитним договором від 8 квітня 2013 року». Зазначену банківську операцію банк виконав на підставі платіжного доручення № 9557 від 19 березня 2015 року, а перераховані кошти зараховано на погашення кредиту, який позивач отримав на умовах кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 8 квітня 2013 року № 33290-20/13-1, укладеного з ПАТ «Банк «Київська Русь». За цим кредитним договором (в його редакції від 5 грудня 2014 року) рахунок № 2062091008 відкрито для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом та на який, згідно з п. 4.1 кредитного договору, здійснюється повернення кредиту позичальником з його поточного рахунку. Суд першої інстанції відзначив, що згаданий вище кредитний договір є дійсним, доказів його нікчемності чи визнання недійсним немає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що станом на 19 березня 2015 року жодних обмежень щодо розпорядження грошовими коштами на поточних рахунках клієнтів ПАТ «Банк «Київська Русь» (ОСОБА_4 і ТОВ «Укравтозапчастина») не існувало, у зв'язку з чим банк і виконав подані йому розрахункові документи. Суд першої інстанції зважив й на те, що виконуючи операції з перерахунку коштів банк по суті здійснював діяльність з розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку клієнта і не брав на себе зобов'язань, які могли б спричинити його неплатоспроможність або унеможливити виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково. За встановлених в цій справі обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновку відповідача про нікчемність правочинів з підстав встановлених пунктами 2, 6 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції, який при прийнятті нової постанови взяв до уваги доводи відповідача про те, що кошти на суму 9500000,00 грн. на поточний рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_2 надійшли у зв'язку з достроковим розірванням його договору банківського вкладу в іноземній валюті «Супер-вклад» № 76841-29.1.2 від 2 липня 2014 року, яке відбулося з порушенням Правил залучення коштів фізичних осіб в ПАТ «Банк «Київська Русь», затверджених постановою Правління ПАТ «Банк «Київська Русь» № 41/3 від 18 травня 2012 року.

Зокрема апеляційний суд зважив на те, що за цими Правилами вкладник, який має намір достроково розірвати договір, повинен повідомити про це банк за десять календарних днів, подавши відповідну заяву, тоді як в справі, що розглядається, таку заяву було подано 19 березня 2015 року і того ж дня ОСОБА_4 достроково отримав свій вклад (в перерахунку в національну валюту за курсом НБУ) на вказаний вище поточний рахунок. Надалі отримані кошти він перерахував зі свого поточного рахунку (№ НОМЕР_2) на поточний рахунок позивача (№ 2600749882001), а останній своєю чергою перерахував цю суму на свій позичковий рахунок за кредитним договором з ПАТ «Банк «Київська Русь».

Суд апеляційної інстанції розцінив факт дострокового повернення ОСОБА_4 його вкладу саме в день подання ним заяви про дострокове розірвання свого договору з ПАТ «Банк «Київська Русь» (всупереч внутрішніх Правил банку) як перевагу (пільгу) вкладника перед іншими вкладниками цього банку, що в розумінні пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є підставою для визнання такого правочину нікчемним. Усі наступні дії щодо руху коштів на рахунках, судячи з мотивів апеляційного суду, є наслідковими, відтак висновок відповідач про їх нікчемність є правомірним. Наведені вище обставини і стали підставою для прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укравтозапчастина».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і правильним вважає рішення суду першої інстанції. При прийнятті цієї ухвали колегія суддів виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

Пунктом другим частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що під виведенням неплатоспроможного банку з ринку слід розуміти заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону.

За частиною першою статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України». Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Відповідно до частини п'ятої, шостої статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; <…>. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті; <…> 5) здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації; <…>.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; <…> 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; <…> 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

За частиною четвертою статті 37 Закону № 4452-VI на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: <…> 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; <…>.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: <…> 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; <…> 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; <…>.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; <…>.

У справі, що розглядається, встановлено, що Уповноважена особа Фонду визнав нікчемними два правочини банку від 19 березня 2015 року, під якими він має на увазі перерахування грошей між поточними банківськими рахунками згідно з розпорядженнями його клієнтів (ОСОБА_4 і позивача).

Згідно з листом від 30 квітня 2015 року № 3591/16, такі правочини вчинено з порушенням норм чинного законодавства. Які саме норми було порушено (зокрема, які обмеження порушив банк, якщо такі були) при здійсненні зазначених вище розрахункових банківських операцій відповідач не вказав, але з посиланням на положення частини першої статті 36, пункту 4 частини другої статті 37, частини першої, третьої статті 38 Закону № 4452-VI констатував факт їхньої нікчемності з підстав, встановлених пунктами 2, 6 частини третьої Закону № 4452-VI.

Тобто, відповідач фактично визнав нікчемними дві розрахункові банківській операції з перерахування коштів спершу з одного поточного рахунка (ОСОБА_4) на інший (позивача), а потім на позичковий рахунок (позивача), на який зараховуються кошти за кредитним договором останнього. Водночас, як з'ясував суд першої інстанції, жодних обмежень щодо розрахунково-касового обслуговування клієнтів станом на 19 березня 2015 року в банку не було.

Тому з огляду на те, що саме є предметом оскарження в цій справі колегія суддів погоджується з висновком цього суду про відсутність достатніх і обґрунтованих підстав для визнання нікчемними зазначених вище дій банку з підстав, встановлених пунктами 2, 6 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

З приводу мотивів апеляційного суду, то їхня помилковість, на думку колегії суддів, полягає в тому, що цей суд надав оцінку правочину, стосовно якого відповідач в оскарженому рішенні (оформленому як лист) від 30 квітня 2015 року не висловив жодних зауважень. Так, суд апеляційної інстанції з'ясував, що кошти на поточний рахунок ОСОБА_4 (№ НОМЕР_2) надійшли внаслідок дострокового розірвання договору банківського вкладу від 2 липня 2014 року, яке відбулося з порушенням внутрішніх документів банку і в зв'язку з цим погодився з доводами відповідача про те, що внаслідок таких дій банку вкладнику (ОСОБА_4) було надано перевагу перед іншими вкладниками банку, що в розумінні пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є підставою для визнання такого правочину нікчемним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за спірним рішенням нікчемними відповідач визнав не дострокове повернення ОСОБА_4 вкладу за договором від 2 липня 2014 року чи дії банку щодо перерахування цих коштів на поточний розрахунковий рахунок ОСОБА_4 (№ НОМЕР_2), а саме операції з цими коштами, які за розпорядженнями клієнтів було вчинено вже після зарахування коштів в сумі 9500000 грн. на поточний розрахунковий рахунок третьої особи (у зв'язку з достроковим розірванням договору банківського вкладу). Крім того, правовою підставою для нікчемності правочинів банку у цій справі зазначено положення пунктів 2 і 6 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, натомість апеляційний суд, констатуючи правомірність оскарженого рішення відповідача від 30 квітня 2015 року, підтвердив наявність підстав для нікчемності правочинів банку за пунктом 7 частини третьої цієї статті, що поряд з наведеним вище теж свідчить про помилковість його рішення у цій справі.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Беручи до уваги наведене вище колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що правильними і обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, постанову якого в цій справі скасовано помилково.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року в цій справі - скасувати, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Кравцов

Л.Л. Мороз