Ухвала суду № 65578460, 29.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 826/9142/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КУА ОЗОН» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КУА ОЗОН» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2016 р. № 0007341204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, так як, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КУА ОЗОН» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

13.02.2015 р. ТОВ «КУА ОЗОН» подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (реєстраційний номер 9080672847).

У вересні 2015 року товариством виявлено помилку у вказаній декларації, а саме: не відображення у рядку 06.5 частини збитків минулих періодів (збиток 2013 року у сумі 3 058 505 грн.), яка повинна бути врахована у 2014 році.

У зв'язку з цим 14.09.2015 р. на виправлення вказаної помилки позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (реєстраційний номер 9082097551) з відображенням у рядку 06.5 Декларації відкоригованої загальної суми.

У рядку 17 вказаної уточнюючої декларації позивачем помилково задекларовано суму у розмірі 2 631 452,00 грн., що призвело до збільшення на вказану суму грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, які почали обліковуватися у картці особового рахунку позивача.

Виявивши вказану помилку, позивач на наступний день 15.09.2015р. подав нову уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (реєстраційний номер 9082099638), де відобразив правильні показники в цій частині, зокрема відкорегував (зменшив) суму податкового зобов'язання на 2 631 452,00 грн.

23.02.2016 р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача щодо порушення правил сплати податку, за результатами якої складено акт № 264/26-50/14-02-10.

У вказаному акті відповідачем зазначено, що при перевірці встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме несвоєчасна сплата платником узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 2 631 452,00 грн. по уточнюючій декларації від 14.09.2015 р. (реєстраційний номер 9082097551), граничний строк сплати 14.09.2015 р., а дата сплати - 15.09.2015 р., кількість днів затримки - 1 день.

Факт подачі позивачем 15.09.2015 р. уточнюючої декларації відповідачем розцінено як вид сплати податкового зобов'язання, яким закінчується строк для визначення штрафних санкцій, що підлягають застосуванню на підставі статті 126 ПК України.

11.03.2016 р. ДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007341204, відповідно до якого на підставі статті 126 ПК України на позивача накладено штраф у розмірі 10 %, що складає 263 145,20 грн., зокрема за затримку на 1 день сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 2 631 452,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій в порядку п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1. ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У п. 50.1 ст. 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.п. 35.1, 35.2 ст. 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, законодавством регламентовано право платника податків виправити у поданій ним декларації самостійно виявлені помилки, що є декларативною формою належної реалізації податкових зобов'язань, не є сплатою податків і не має складу правопорушення, передбаченого п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач при поданні уточнюючої податкової декларації 15.09.2015 р. реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому сплати податкових зобов'язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов'язання з простроченням строку і фактичне ототожнення відповідачем подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов'язання не відповідає змісту та сутності п. 126.1 ст. 126 ПК України і покладає на платника додатковий тягар майнових зобов'язань за відсутності відповідного правового підґрунтя.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.03.2016 р. № 0007341204, необхідності його скасування та задоволення адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що в акті перевірки встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, не відповідають дійсним обставинам справи і не ґрунтуються на приписах чинного законодавства з підстав, наведених вище.

Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів перед судом правомірності прийнятого ним рішення та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст.159 КАС України.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року - без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення права апелянта на доступ до правосуддя ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою-підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Тож, сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом становить 39471,78 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі - 43418,96 грн. та підлягає стягненню з апелянта на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 43418,96 грн. (сорок три тисячі чотириста вісімнадцять гривень та дев'яносто шість копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 29 березня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.