Постанова № 65577740, 29.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

міста Київ

29 березня 2017 року №826/14331/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн»

до

Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними дій, визнання наказу від 04.02.2015 №241 незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2015 №0001562205 та №0001552205,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд:

1) визнати наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.02.2015 №241 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» протиправним;

2) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014;

3) скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.03.2015 №0001562205 та №0001552205.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний наказ на перевірку від 04.02.2015 №241 винесений безпідставно та неуповноваженою особою, а тому у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн», відтак винесені за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення від 11.03.2015 №0001562205 та №0001552205 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 16.02.2015 №172/26-54-22-05/31089403 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 11.03.2015 №0001562205 та №0001552205 з підстав відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом – товариством з обмеженою відповідальністю «І.К.С. Ко ЛТД».

Справу №826/14331/15 розглянуто у письмовому провадженні, згідно з приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 04.02.2015 прийнято наказ №241 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» з питань дотримання податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «І.К.С. Ко ЛТД» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014.

На підставі зазначеного наказу, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «І.К.С. Ко ЛТД» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн»:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 20 337,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 181 403,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 16.02.2015 №172/26-54-22-05/31089403 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 11.03.2015 №0001562205, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 226 750,00 грн., у тому числі: 181400,00 грн. – сума основного зобов’язання, 45350,00 грн. –сума штрафних (фінансових) санкцій;

від 11.03.2015 №0001552205, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвестицій у розмірі 25 421,00 грн., у тому числі: 20337,00 грн. - сума основного зобов’язання, 5084,00 грн. –сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважаючи наказ на перевірку від 04.02.2015 №241, дії з проведення такої перевірки та податкові повідомлення-рішення винесені за результатом перевірки протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Щодо доводів позивача про визнання протиправними дій державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 04.02.2015 №241, суд наголошує на наступному.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб’єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб’єкт владних повноважень зобов’язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб’єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з матеріалами справи, документальна позапланова виїзна перевірка позивача здійснена контролюючим органом на підставі наказу від 04.02.2015 №241 (який був вручений генеральному директору товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» під розписку) та направлення на проведення перевірки від 04.02.2015 №205/26-54-22-05 (яке було надано на ознайомлення).

Суд наголошує, що відповідачем на порушення приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів направлення на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» письмового запиту та доказів не надання останнім пояснень та їх документальне підтвердження на такий запит.

Окрім того, відповідачем в своїх письмових запереченнях жодним чином не обґрунтовано підстави прийняття оскаржуваного наказу від 04.02.2015.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеній в постановах від 27.01.2015 №21-425а14 та від 16.02.2016 №21-2749а15, аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Також, у зазначених постановах Верховного Суду України вказано, що у платника є право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього незалежно від виду такої.

Отже, наведена позиція Верховного Суду України стосується і виїзних перевірок.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували існування підстав, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для винесення спірного наказу від 04.02.2015, а тому такий наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання як перевірки незаконною так і її правових наслідків, таких як, прийнятих за результатом такої перевірки податкових повідомлень-рішень від 11.03.2015 №0001562205 та №0001552205.

Водночас суд вважає за необхідним зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру),

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Отже, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за III-IV квартали 2014 року ґрунтуються виключно на припущеннях та за відсутності ґрунтовного аналізу здійснених господарських операціях між позивачем та його контрагентом – товариством з обмеженою відповідальністю «І.К.С. Ко ЛТД».

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.02.2015 №241 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» протиправним.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.03.2015 №0001562205 та №0001552205.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.