Рішення № 65566818, 27.03.2017, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6976/16-ц

пр. № 2/759/485/17

27 березня 2017 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:головуючого судді -Величко Т.О.при секретарі - Нечипорук А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», третя особа: Приватний нотаріус КМНО Кобелєва Алла Михайлівна про визнання протиправними дій, визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню та повернення у власність,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», третя особа: Кобелєва Алла Михайлівна про визнання протиправними дій, та таким, що не підлягає виконанню та повернення у власність.

Позивач посилається на те, що 24 квітня 2008 року ОСОБА_1 уклав з акціонерним комерційним банком «Укрсиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11339434000 за яким отримав 194650,00 доларів США для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. В тей же день, 24 квітня 2008 року Позивач уклав договір купівлі-продажу зазначеної квартири з ОСОБА_3 та Договір іпотеки №84132 з Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк». Також 24 квітня 2008 року Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» уклав договір поруки за договором поруки за договором про надання споживчого кредиту №11339434000, що згаданий вище, з ОСОБА_4. 05 листопада 2010 року Святошинським районним судом міста Києва було прийняте рішення у справі №2-3520-1/10 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, яким було ухвалено стягнути з відповідачів солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11339434000 від 24.08.2008 року в розмірі 240743,80 доларів США , що в еквівалентні становить 1908039 грн. 06 коп., судові витрати по справі в сумі 1820 грн., а всього 1909858 гривень 06 копійок.

Позивач зазначив, що за цим рішенням 07.04.2011 року на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва №2-3520-1 від 20.03.2011 року головний державний виконавець відділу ДВС Святошинського РУЮ міста Києва Пеклін О.А., відкрив виконавче провадження №25824110 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 1909859,06 грн. та наклав арешт на все майно боржника . 06.07.2012 року на підставі виконавчого листа №2-3520-1/10, виданого Святошинським районним судом міста Києва 21.03.2011 року, головний держаний виконавець Соломка Юлія Гргоріївна відкрила виконавче проваджена №33253482 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсиббанк» боргу у розмірі 1909859 гривень 06 копійок та наклав арешт на майно, яке належить боржнику. Позивач зазначає, що 12 грудня 2011 року за договором факторингу №1 ПАТ «Укрсиббанк» передав Товаристу з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором від 24.04.2008 року №1133943000, про що листом від 15.12.2011 року №12-22/26983 повідомив

ОСОБА_1. 21 квітня 2016 року позивачу стало відомо, що квартира, яка належить йому на праві власності, та яка була куплена за кошти валютного кредиту, була

відчужена приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною на підставі договору іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект», при цьому Позивач вважає, що вище згадана нотаріальна дія була проведена приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. з порушенням ряду норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача в судове засідання з'явився, підтримав позов, та просив задовольнити його вимоги., з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.10.2016 року ( а.с.247-248).

Відповідач у судове засідання з'явився, проти позову заперечував, посилаючись на те, що необхідність укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не вимагається, тому вказане застереження у договорі іпотеки є обґрунтованою та достатньою підставою для переходу права власності на нерухоме майно, що знаходиться в іпотеці. Зауваження відповідача не відповідає вищевказаним зазначеним нормам України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», отже звернення стягнення на набуття права власності на предмет іпотеки було здійснено згідно вимог чинного законодавства, в результаті не виконання Позивачем прийнятих на себе зобов'язань. Відповідачем підтверджено Позивачу, що виконавчий надпис не вчинявся та не був підставою для реєстрації переходу права власності, тому обґрунтування позовної заяви є цілком хибними та сумнівними. Крім того, заява Позивача про уточнення позовних вимог від 28.10.2016 року - взагалі не містить ніяких належних обґрунтувань ані протиправності рішення Відповідача про набуття права власності, ані обґрунтування протиправності дій приватного нотаріуса, ані належних підстав для повернення Позивачу права власності на нерухомість і скасування рішень про державну реєстрацію, фактично, Відповідач не надав суду належні докази на підтвердження позовних вимог.

Відповідач зазначає, що Позивач послався на те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу не мав права приймати оскаржуване рішення та не мав права проводити державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Оскаржуване Позивачем рішення - є рішенням суб'єкта владних повноважень про реєстрацію у відповідному державному Реєстрі. Відповідач зазначив, що висування до державного реєстратора зазначених в уточненій заяві Позивачем зауважень - взагалі не є належним процесуальним засобом захисту будь-яких прав або інтересів Позивача. Якщо мають місце спірні правовідносини - вони існують між Позивачем та Третьою особою а не Відповідачем, та Позивачем вони не обґрунтовані, належні письмові докази на обґрунтування позовних вимог не надані. В той же час доводи Позивача ґрунтуються на протиправності дій нотаріуса, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що приватний нотаріус не мав права прийняти спірне рішення та вчинити спірну реєстраційну дію, тобто, зі змісту позовних та обраному способу захисту порушених прав вбачається, що обраний Позивачем спосіб захисту не відповідає специфіці правовідносин, а тому, Відповідач просить суд, відмовити у задоволені позову.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Судом встановлено, що 05 листопада 2010 року Святошинським районним судом міста Києва було прийняте рішення у справі №2-3520-1/10 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, яким було ухвалено стягнути з відповідачів солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11339434000 від 24.08.2008 року в розмірі 240743,80 доларів США , що в еквівалентні становить 1908039 грн. 06 коп., судові витрати по справі в сумі 1820 грн., а всього 1909858 гривень 06 копійок.

Судом вставноалено, що позивачем борг у розмірі встановленим судовим рішенням повернуто не було, у зв"язку із чим правонаступник стягувача ТОВ "Кей-Колект" у порядку передбаченому вимогами ст. 36 Закону України "Про іпотеку", п.4.1.- п.5.1. Договору іпотеки від 24.04.2008 року №84132 ( а.с.22-25) відповідач скористався своїм правом позасудовоговрегулювання спору щодо зверення стягнення на предмет іпотеки шляхом зверення до приватного нотаріуса, як спеціального суб"єкта по здійсненню функцій державного реєстратора

на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 4 Договору іпотеки( а.с.22-25) звернення стягнення на заставлене за цим договором майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України "Про іпотеку", з інших передбачених законодавством підстав. Згідно п.5 Договору іпотеки (а.с.22-25) зверення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договру та відповідно Закону Украхни "Про іпотеку". Згідно п.5.1.-п.5.2.2 сторони досягли згоди про можливість зверення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов"язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України "Про іпотеку"; Отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодержателя на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Закном України "Про іпотеку"; Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених

законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, забезпечених іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем що умови Договору про надання споживчого кредиту №11339434000 від 24.04.2008 року не виконано, рішення суду від 05 листопада 2010 року у справі №2-3520-1/10 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, яким було ухвалено стягнути з відповідачів солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11339434000 від 24.08.2008 року в розмірі 240743,80 доларів США , що в еквівалентні становить 1908039 грн. 06 коп., судові витрати по справі в сумі 1820 грн., а всього 1909858 гривень 06 копійок. Відповідач не виконал умови Доовру споживчого кредиту, кредит не погасив, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, а положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а тому позивач не довів належними та допустими доказами у чому полягають протиправні дії ТОВ "Кей-Колект" щодо самостійного набуття у власність спірної квартири та поверення її у власність позивача, а тому позов в цій чвстині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.30 ЦПК України сторонами у справі є позивач та відповідач. Цивільним процесуаллним кодексом України не передбачено право позивача пред"являти позовні вимоги до третьої особи, а тому позовні вимоги, в частині позовних вимог, щодо визнання дій приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М. стосовно реєстрації передачі у власність ТОВ "Кей-Колект" квартири АДРЕСА_1 та визнання потиправними та скасування реєстрації приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М.- рішення про державну реєстрацію праві на нерухоме майно та їх обтяжень, задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку у спосіб передбвачнеий законом приватний нотаріус мала виступати, як відповідаач, суб"єкт владних повноважень на яку покладено функції державного реєстратора.

А тому позивач не довів належними та допустими доказами із посиланням на норми чинного законодавства України, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна та ТОВ "Кей-Колект" не мала права приймати оскаржуване рішення та не мала права проводити державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

Керуючись ст. 3,10,11,15,57-61,88,212-218,294 ЦПК України, Закону України "Про іпотеку,"суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Святошинського районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.О. Величко