Ухвала суду № 65565745, 24.03.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,

секретар Тодоряк Г. Д.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ОСОБА_5» (далі ТОВ «ФК ОСОБА_5») про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за апеляційною скаргою ТОВ «ФК ОСОБА_5» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 січня 2017 року,

встановила:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_4, ТОВ «ФК ОСОБА_5» про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Зазначав, що 05 лютого 2008 року між ним та ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір № 2502/0208/88-001, за яким він отримав кредит в сумі 30 000 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язання він передав в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, які розташовані по вул. Шевченка, 200, в с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області.

28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступив свої права за кредитним та іпотечними договорами ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відповідно до договору факторингу № 15.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 12 лютого 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Указане рішення не виконується в силу норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Позивач також зазначав, що 21 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно об'єктівнерухомого майна предметів іпотеки: земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7322586500:03:004:0379, та житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Шевченка, 200, в с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області.

Посилаючись на наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, порушення норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про іпотеку», неправомірність дій приватного нотаріуса, просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 січня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30632523 від 26 липня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, стосовно об'єкта нерухомого майна: земельної ділянки, що розташована в с. Мамаївці, вул. Шевченка, 200, Кіцманського району Чернівецької області, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7322586500:03:004:0379.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30631736 від 26 липня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, стосовно об'єкта нерухомого майна: житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований в с. Мамаївці, вул. Шевченка, 200, Кіцманського району Чернівецької області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК ОСОБА_5» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити .

Посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ФК ОСОБА_5» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, неправомірності дій відповідачів щодо оформлення спірного майна на ТОВ «ФК ОСОБА_5», прийняття приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію прав щодо спірних житлового будинку та земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

У справі встановлено, що 05 лютого 2008 року між позивачем та ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір № 2502/0208/88-001, за яким ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 30 000 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язання він передав в іпотеку житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, які розташовані по вул. Шевченка, 200, в с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області.

28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступив свої права за кредитним та іпотечними договорами ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відповідно до договору факторингу № 15.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 12 лютого 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок з господарськими, спорудами та земельну ділянку, які розташовані в с. Мамаївці, вул. Шевченка, 200, Кіцманського району Чернівецької області з метою стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 37 146,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 296914 грн 29 коп., шляхом проведення прилюдних торгів.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2015 року визнано незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області ОСОБА_6 щодо винесення постанови від 02 лютого 2015 року серії ВП № 46289648 про відкриття виконавчого провадження та постанови від 02 лютого 2015 року серії ВП № 46277292 про відкриття виконавчого провадження неправомірними та зобов'язано відділ державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області повернути стягувачеві виконавчий лист № 718/2742/13-ц, виданий 27 лютого 2014 року Кіцманським районним судом Чернівецької області, у відповідності до ч. 1 п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 16-17).

Зі змісту згаданої ухвали вбачається, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконується на підставі норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Встановлено, що 21 липня 2016 року за зверненням ТОВ «ФК ОСОБА_5» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 прийняті рішення про державну реєстрацію прав ТОВ «ФК ОСОБА_5» та їх обтяжень стосовно об'єктів нерухомого майна предметів іпотеки: земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7322586500:03:004:0379, та житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Шевченка, 200, в с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області.

Указане мало місце на підставі договору іпотеки.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобовязання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Проте за змістом Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може скористатися лише одним із декількох судових способів звернення стягнення.

Тому доводи апелянта про те, що за законом іпотекодержатель може застосувати декілька способів звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованими.

У справі встановлено, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» скористалося судовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Оскільки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» скористалося правом звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, то при вирішенні даної справи підлягає зясуванню наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наявність згоди іпотекодавця при вирішенні питання про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, необхідне і з огляду на наявність чинного на час прийняття оскаржуваного рішення приватного нотаріуса Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі Закон № 1304-VII).

Згідно з пунктом 1 Закону № 1304-VII не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Установлений Законом № 1304-VII мораторій забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

У справі встановлено, що позивач як іпотекодавець не давав згоди ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на відчуження в позасудовому порядку предмета іпотеки і на час прийняття приватним нотаріусом оскаржуваних рішень, за якими фактично відбулося відчуження предмета іпотеки, така згода відсутня.

За таких встановлених обставин справи рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є правильним.

У звязку з цим доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права є необґрунтованими.

Апелянт також помилково вважає, що вимоги позивача щодо неправомірних дій приватного нотаріуса мали розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

У даній справі вирішується спір про правомірність переходу за договором іпотеки у власність ТОВ «ФК «Вектор Плюс» іпотечного майна, який є спором про право цивільне та має розглядатися саме у порядку цивільного судочинства.

Апелянт також посилається на недоведення позивачем відповідності предмета іпотеки житлового будинку критеріям, передбаченим Законом № 1304-VII.

Проте на заперечення доводів апеляційної скарги представником позивача надано відомості про те, що позивач не має права власності на інше нерухоме майно.

Крім того, при розгляді справи за скаргою ОСОБА_3 на постанови державного виконавця встановлено, що позивач та члени сімї, проживаючи у спірному будинку, іншого житла, окрім предмета іпотеки, не мають (а.с.16-17).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. М. Литвинюк

ОСОБА_7