Вирок № 65560044, 27.03.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/3122/16-к

н.п. 1-кп/415/89/17

ВИРОК

Іменем України

27.03.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Сичова В.М.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016130240001243 від 17.05.2016 р. за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, інвалідом не являється, раніше судимого: 1) 18 червня 2004 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. ст. 190 ч.1, 309 ч. 2, 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 2) 02 лютого 2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 186 ч. 3, 71 КК Українидо 4 років 1 місяців позбавлення волі; 3) 30 грудня 2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 384 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 4) 05 червня 2006 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 229-6 ч. 1 КК України 1960 року до 1 року розбавлення волі згідно зі ст. 70 ч. 4 КК України, з урахування вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 30 грудня 2005 року, остаточно призначено покарання у вигляді4 років 3 місяців позбавлення волі; 5) 07 травня 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч. 2, 70 КК України до 4 років розбавлення волі, звільнений 21березня 2012 року з Брянківської ВК Луганської області № 11, відповідно постанови Брянківського міського суду Луганської області від 21 березня 2012, згідно ст. 82 КК України з заміною на виправні роботи, на невідбутий термін 10 місяців 23 дні з відрахуванням 10 % із суми заробітку в дохід держави, звільнений 05 квітня 2013 року за відбуттям строку покарання; 6) 17 грудня 2013 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 125 ч. 1 КК України до 120 годин громадських годин; 7) 07 жовтня 2014 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 389 ч. 2, 71 КК України до 1 року 5 днів обмеження волі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2016 року, приблизно о 08 годині, ОСОБА_3, знаходився біля кафе «Корчма», розташованому біля будинку № 243 «а» по вулиці Сосюри міста Лисичанська, де у нього на ґрунті особистих неприязних відносин,виникла сварка з ОСОБА_4. Під час сварки ОСОБА_3, маючи умисел за заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, ножем, який мав при собі, завдав ОСОБА_2 одного удару в пахову область справа, чим згідно висновку судово-медичної експертизи № 130 від 02 червня 2016 року, заподіяв тілесні ушкодження, у вигляді колото-різаного поранення правої пахової області з ушкодженням загальної стегнової артерії та вени, геморагічним шоком, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує, крім перебування у стані алкогольного спяніння. Суду пояснив, що 17 травня 2016 року, приблизно о 08 годині він разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 прямував на автобусну зупинку, розташовану в районі центрального ринка міста Лисичанська. Проходячи біля кафе «Корчма» зустрів свого знайомого ОСОБА_6, який був разом з потерпілим ОСОБА_2, якого він особисто не знав, та який, перебував у стані сильного алкогольного спяніння. Між ним (обвинуваченим) та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, в ході якого вони почали штовхати один одного. В цей час у конфлікт втрутився потерпілий ОСОБА_2, який накинувся на нього з кулаками, намагаючись нанести удар, при цьому ОСОБА_6 розвернувся та пішов в сторону автобусної зупинки. Він пішов за ним, однак той сів до таксі та поїхав. В цей час ОСОБА_2 знову підійшов до нього, став хватати його за одяг та намагався вдарити, на що він (обвинувачений) дістав з кармана розкладний ніж, та попередив потерпілого, щоб той до нього не наближався, однак ОСОБА_2 не відреагував, та знову замахнувся на нього кулаком, на що він, намагаючись уклонитися від удару, завдав удар ножем в ногу потерпілого. Крові у потерпілого він не бачив, після чого потерпілий та він розійшлись. Те що ОСОБА_2 потратив до лікарні йому стало відомо лише він співробітників поліції. Не заперечує, що тілесні ушкодження, які були встановлені у потерпілого ОСОБА_2, утворилися від його дій. У скоєному щиро кається та жалкує про те, що сталося. На момент вчинення злочину був тверезим. Просив суд суворо його не наказувати та врахувати, що він страждає на захворювання опорно рухового апарату, у звязку з чим двічі на рік потребує стаціонарного лікування, крім того, він проживає разом зі своєю матірю, яка є особою похилого віку, страждає на серцеві судині захворювання та перебуває у лікаря терапевта та кардіолога на обліку. Витрати потерпілого, понесені ним за час перебування у лікарні, відшкодував повністю. Просив також врахувати, що вчиненню даного злочину передувала провокативна поведінка потерпілого ОСОБА_2.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчинені інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується, крім власне показань обвинуваченого, в яких не заперечується обставини вчиненого злочину, усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, потерпілий ОСОБА_2, суду пояснив, що 17 травня 2016 року, приблизно о 08 годині, він прийшов до кафе «Корчма», розташованому біля будинку №243 «а» по вулиці Сосюри міста Лисичанська, де випив пива. Коли вийшов на вулицю біля кафе побачив свого знайомого ОСОБА_6, який сварився з раніше незнайомим йому обвинуваченим. Він вирішив втрутився у сварку та підійшовши до них, став робити з цього приводу зауваження, намагаючись їх примирити. В цей час ОСОБА_6 розвернувся та пішов на автобусну зупинку, де сів у таксі та поїхав, а він (потерпілий) знову підійшов до ОСОБА_3 і між ними виник словесний конфлікт, в ході якого вони почали штовхатися, при цьому він перший штовхнув обвинуваченого та декілька разів вдарив по плечу. Конфлікт між ними був недовгий, після чого ОСОБА_3 розвернувся та пішов, а він також пішов в сторону автобусної зупинки, однак пройшовши декілька метрів відчув пекучу біль в області паху праворуч та рясну кровотечу. Йому стало зле і він втратив свідомість, прийшовши до тями лише у лікарні. Відповідаючи на питання суду зазначив, що в цей день він дійсно був у стані алкогольного спяніння, чи перебував у стані алкогольного спяніння обвинувачений сказати не може. Ніякого ножа в руках обвинуваченого під час конфлікту він не бачив. Впевнений, що саме ОСОБА_3 спричинив йому тілесні ушкодження, оскільки до конфлікту з ОСОБА_3 він почувався добре і ніяких тілесних ушкоджень у нього не було. На лікуванні він перебував близько двох тижнів. На даний час претензій до обвинуваченого він не має, останній вибачався перед ним та повністю відшкодував понесені ним витрати на лікування. Просив суд суворо ОСОБА_3 не наказувати та не позбавляти його волі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він працює патрульним Управління патрульної поліції в м. Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне Департаменту патрульної поліції. Точну дата зі спливом часу він не памятає, приблизно у травні 2016 року, вранці, він разом зі своїм напарником ОСОБА_8 знаходився на чергуванні, коли до нього в районі центрального ринку м. Лисичанська звернувся невідомий громадянин, який повідомив, що біля зупинки громадського транспорту в районі кафе «Корчма» чоловік лежить без тями, а на його одязі є кров. Прийшовши на вказане місце, дійсно побачили раніше незнайомого їм чоловіка, який лежав на землі. У потерпілого була колото-різана рана в районі паху, про що вони повідомили до чергової частини відділку поліції та викликали швидку допомогу. За яких обставин він отримав дані тілесні ушкодження їм зясувати не вдалося, оскільки потерпілий був у непритомному стані.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_3 він знає з дитинства ,в родинних стосунках з ним не перебуває. Точну дату він не памятає, десь у травні 2016 року, вранці, близько 08 години біля центральної поліклініки він зустрів обвинуваченого ОСОБА_3, який направлявся на автобусну зупинку, розташовану в районі центрального ринку міста Лисичанська, щоб їхати додому, оскільки йому було з ним по путі, він також пішов разом з ОСОБА_3. Проходячи біля кафе «Корчма» побачили ОСОБА_6 та раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_2, який був у стані алкогольного спяніння. ОСОБА_6 покликав ОСОБА_3 і вони відійшли у сторону, де між ними стався конфлікт, в який намагався втрутитися потерпілий, почавши лаятися нецензурною лайкою. Потім ОСОБА_6 розвернувшись, пішов на автобусну зупинку, де сів до таксі і поїхав. А між потерпілим та обвинуваченим виникла суперечка, яка тривала нетривалий час, вони поштовхалися й розійшлися, при цьому потерпілий стояв до нього спиною і на його одежі крові він не бачив. Відповідаючи на питання суду зазначив, що коли обвинувачений сварився з ОСОБА_6, потерпілий першим намагався вдарити ОСОБА_3. Після того як конфлікт між потерпілим та обвинуваченим було вичерпано, він побачив у потерпілого кров внизу сорочки. Чи перебував у стані алкогольного спяніння обвинувачений сказати не може, оскільки разом з ним в цей день він спиртні напої не вживав, а по зовнішньому вигляді ОСОБА_3 цього видно не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він працює лікарем хірургом ЦМЛ міста Лисичанська. В травні 2016 року, точну дата він не памятає, вранці, до хірургічного відділення каретою швидкої допомоги було доставлено потерпілого ОСОБА_2, з проникаючим ножовим пораненням в області паху. Потерпілого було прооперовано та деякий час він знаходився на стаціонарному лікуванні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона працює фармацевтом ЧП «Алексєва», розташованого по вулиці Сосюри міста Лисичанська. 17.05. 2016 року близько 08 години ранку вона перебувала на робочому місці, де з вікна бачила на асфальті плями, схожі на кров, після чого приїхала швидка допомога та поліція.

Свідок ОСОБА_11, якій судом розяснені її права передбачені ст. 63 Конституції України, суду пояснила, що потерпілий ОСОБА_2 є її сином. 17 травня 2016 року приблизно о 08 годині вона знаходилась на центральному ринку в місті Лисичанську, коли до неї підійшов її син ОСОБА_2, який був випивши, попросив грошей та пояснив, що збирається їхати додому. На ньому ніяких тілесних ушкоджень не було. Хвилин через 15 до неї підійшли працівники поліції та повідомили, що її синові було спричинено тілесні ушкодження. Приїхавши до лікарні, вона побачила у сина рану в області паху. Хто міг спричинити синові тілесні ушкодження на той час їй відомо не було. На лікуванні син перебував близько тижня і на придбання лікарських препаратів та медичних засобів нею було витрачено близько 1300 гривень, які на теперішній час повністю відшкодовані обвинуваченим ОСОБА_3

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 17.05.2016 року та фототаблицею до даного протоколу, проведеного в присутності понятих, за участю спеціаліста в період часу з 09 год. 46 хв. до 11 год. 06 хв., на відкритій ділянці місцевості, розташованої на проїзній частині по вул. Сосюри м. Лисичанська, біля будинку № 243, а саме приміщення аптеки «Вита-Лис», під час якого, було виявлено та вилучено: 2 змиви з плям РБК, які упаковано до 2-х паперових конвертів з пояснювальним текстом і підписами учасників, а також до цих же конвертів поміщено марлевий тампон, грунт з плямами РБК, упаковано до паперового конверту з пояснювальним текстом та підписами понятих та учасників слідчої дії (а.с.7-12);

- протоколом огляду місця події від 17.05.2016 року та фототаблицею до даного протоколу, проведеного в присутності понятих, за участю спеціаліста, в період часу з 11 год. 23 хв. до 12 год. 01 хв., в приміщенні відділення екстреної невідкладної допомоги, розташованого ЛУМП ім. Титова за адресою:м. Лисичанська, вул. Сосюри, під час якого, було виявлено та вилучено: куртку, футболку, труси, брюки, що належать потерпілому ОСОБА_2, які упаковано до картонного коробка з пояснювальним текстом та підписами понятих та учасників слідчої дії (а.с.14-21);

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2016 року, проведеного в період часу з 11 год. 49 хв. до 12 год. 24 хв. ,з якого вбачається, що у присутності понятих, потерпілий ОСОБА_2. серед інших предявлених для впізнання осіб, зображених на фотознімках, заявив, що впізнав чоловіка за прізвищем ОСОБА_3 під №2 ( фото), з яким 17.05.2016 року, приблизно о 08 годині в провулку між кафе «Корчма» та аптекою, виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 спричинив йому тілесні ушкодження ( а.с. 47-48);

- протоколом слідчого експерименту від 13.11.2014 року з фототаблицями до нього, проведеного в період часу з 14 год. 35 хв. до 15 год. 54 хв. за участю підозрюваного ОСОБА_3, де в присутності двох понятих підозрюваному ОСОБА_3, було запропоновано розповісти про обставини події, що мали місце зранку 17.05.2016 року, на що підозрюваний ОСОБА_3 добровільно погодився та запропонував проїхати на місце, де відбувались відповідні події, а саме, до провулку між кафе «Корчма», розташованого біля будинку « 243 «а» по вулиці Сосюри та аптекою, де останній відтворив механізм та обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, пояснивши, що 17.05.2016 року, приблизно о 8 годині, він з товаришем зустрів в провулку між аптекою та кафе «Корчма», розташованими по вулиці Сосюри міста Лисичанська, свого знайомого ОСОБА_6, який був з ОСОБА_4. Там, між ними та ОСОБА_6 стався конфлікт, в який втрутився ОСОБА_2 Пізніше, коли ОСОБА_6 пішов, за ним (обвинуваченим) слідом пішов ОСОБА_2 та намагався вдарити його кулаком, а він, в свою чергу, з кишені куртки витягнув ніж і повертаючись, наніс удар ОСОБА_2 ножем в область паху з права, а саме в стегно, після чого він через провулок пішов за приміщення кафе «Корчма», де в траву викинув ніж, а сам пішов додому. В ході слідчого експерименту було оглянуто місце на яке вказав підозрюваний ОСОБА_3, де він викинув ніж, яким спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 та прилегла територія, ознак ножа виявлено не було (а.с. 82-86);

- висновком судово-медичної експертизи № 130, у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 (розпочата 02.06.2016 року, закінчена 02.06.2016 року), згідно якого при зверненні до хірургічного відділення ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська 17.05.2016 р. у гр. ОСОБА_2 виявлено:колото-різане поранення в правій кубовій ділянці. Після обстеження та оперативного лікування встановлено заключний клінічний діагноз: «Колото - різане поранення правої пахової області з пошкодженням загальної стегнової артерії та вени, геморагічний шок». При експертизі потерпілого 02.06.16 р. виявлено рубець в кубовій ділянці справа та пост операційний рубець поруч. Вищезазначене тілесне ушкодження відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Утворилося ушкодження від взаємодії з твердим предметом, маючим колото-різані властивості, можливо ножем, або предметом йому подібним. Отримано воно незадовго до звернення у лікарню, можливо в час та за обставин, вказаних в постанові. При експертизі гр. ОСОБА_2 виявлено одне ушкодження. Більш ймовірно, що в момент отримання ушкодження потерпілий і нападник були звернені один до одного обличчям. Для отримання ушкодження, встановленого у ОСОБА_2, достатньо невеликої сили. Колото-різане ушкодження, встановлене у потерпілого ОСОБА_2, з порушенням стегенної артерії та вени, могло утворитися в час та за обставини вказаних підозрюваним ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту з його участю (а.с.99-101).

Висновок експерта, вищевказані протоколи слідчих дій, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України, покази потерпілого, свідків та самого обвинуваченого, суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, задоволено.

Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обовязків, надано не було.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який одружений, має постійне місце проживання, де проживає разом з матірю ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 58), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.57) на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 60), числиться на обліку у наркологічному диспансері ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська, з приводу наркоманії, діагноз: ППР в результаті вживання опіоїдів, синдром залежності (а.с.60), раніше судимий (а.с. 62-63), страждає на хронічне захворювання опорно рухового апарату (а.с. 71-73, 132-136);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, добровільне відшкодування потерпілому завданих злочином збитків, стан здоров'я та наявність тяжкого захворювання, пов'язаного з порушенням опорно рухового апарату, гострим гнійним артритом лівого гомілковостопного суглоба, хронічним гематогенним остеомієлітом з вираженим порушенням функції суглобу, деформуючого остеартрозу.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно дост. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував факт перебування його у стані алкогольного спяніння під час вчинення злочину, свідок ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_2, допитані в судовому засіданні також дану обставину не підтвердили, інші докази стороною обвинувачення щодо перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного спяніння суду надані не були, у звязку з чим, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що усі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, суд вважає, що обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого - перебування у стані алкогольного спяніння, зазначена в обвинувальному акті не знайшла свого підтвердження в суді, а тому не може бути врахована при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання.

При цьому, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинений злочин, суд враховує:

- загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації,

- думку потерпілого ОСОБА_2, який претензій до обвинуваченого не має, на призначенні суворого виду покарання не наполягав, оскільки обвинувачений повністю відшкодував витрати, понесені ним на лікування,

- поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, добровільно відшкодував завдану потерпілому майнову шкоду, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало;

- обставини вчиненого злочину та провокативну поведінку потерілого ОСОБА_2, яка передувала вчиненню даного злочину, стан здоровя обвинуваченого та наявність тяжкого захворювання, пов'язаного з порушенням опорно рухового апарату, гострим гнійним артритом лівого гомілковостопного суглоба, хронічним гематогенним остеомієлітом з вираженим порушенням функції суглобу, деформуючого остеартрозу, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, проживає разом з матірю ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка є особою похилого віку та перебуває на обліку у лікарів терапевта та кардіолога, що підтверджується наданими на адресу суду довідками.

Вищенаведені обставини та дані про особу обвинуваченого суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на помякшення покарання, при цьому враховуючи наявність кількох обставин, що помякшують покарання обвинуваченого суд вважає можливим при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 застосувати вимоги ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши обвинуваченому більш мяке основне покарання, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 121 КК України у виді обмеження волі.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення т а попередження нових злочинів, враховуючи наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі, повязане з реальним його відбуттям, оскільки останній, будучи раніше судимим за вчинення умисних злочинів, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи, яке відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, та який відповідно дост. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд не вбачає.

Також суд враховує, що вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07.10.2014 року ОСОБА_3 було засуджено за ст. ст. 389 ч.2, 71 КК України до 1 року 5 днів обмеження волі.

Згідно довідки Лисичанського відділу з питань пробації ОСОБА_3 за приписом про вихід до місця відбування покарання у виді обмеження волі, призначеного вироком Лисичанського міського суду від 07.10.2014 року не виїхав, та скоїв новий злочин, передбачений ст. 121 ч. 1 КК України.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при визначенні покарання за правилами статті 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина основного й додаткового покарань за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 не відбув покарання у виді 1 року 5 днів обмеження волі за вироком Лисичанського міського суду від 07.10.2014 року та вчинив новий злочин за обставин, викладених у даному вироку у період невідбутого покарання, а тому суд вважає за необхідне застосувати правиласт.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, покарання призначене вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07.10.2014 року.

Призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення ним нових злочинів, таким, що відповідатиме особі обвинуваченого, є справедливим і достатнім для досягнення, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України меті покарання та відповідатиме принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 КПК України.

Підстав для зміни запобіжного заходу у виді домашнього арешту, обраного відповідно до ухвали Лисичанського міського суду від 14.07.2016 року до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає, клопотання про зміну запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 58 Кримінально-виконавчого кодексу України слід обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого ОСОБА_3 на облік у виправному центрі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зі змінами, внесеними ЗУ № 838-VIII від 26 листопада 2015 року в редакції станом на 24.12.2015 року, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

У разі призначення судом іншого покарання, ніж позбавлення волі, строк попереднього увязнення переводиться у строк позбавлення волі відповідно до співвідношення, визначеного абзацом першим цієї частини, а визначений відповідно до пункту 1 цієї частини строк позбавлення волі переводиться в іншій призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 18.05.2016 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді триманні під вартою, який ухвалою Лисичанського міського суду від 14.07.2016 року було змінено на домашній арешт.

Таким чином строк попереднього увязнення обвинуваченого ОСОБА_3 у межах даного кримінального провадження становить наступний період - з 18.05.2016 року по 14.07.2016 року.

У звязку з вищевикладеним, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 72 КК України суд вважає необхідним зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 за даним вироком покарання строк попереднього увязнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з 18.05.2016 року по 14.07.2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавленні волі, який згідно до п. 2 ч. 5 ст. 72 КК України перевести в призначений цим вироком вид покарання - у виді обмеження волі, відповідно до співвідношення, визначеного п. б ч. 1 ст. 72 КК України, виходячи із співвідношення що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не предявлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором прокуратури міста Лисичанська в інтересах КУ «Територіальне медичне обєднання м. Лисичанська», Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах КУ «Територіальне медичне обєднання м. Лисичанська», Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоровя на лікування потерпілого ОСОБА_2 у сумі 1153 гривні 62 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав повністю та не заперечував проти його задоволення.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора прокуратури міста Лисичанська в інтересах КУ «Територіальне медичне обєднання м. Лисичанська», Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, повністю доведена в судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 за період його перебування на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська за період з 17.05.2016 року по 23.05.2016 року підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наданою суду і наявною в матеріалах кримінального провадження (а.с.109).

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

-2 змиви речовини бурого кольору, 2 контрольних змиві та 2 зразки марлі на які вилучалися змиві, грунт з речовиною бурого кольору, які упаковані до трьох паперових конвертів з пояснювальним текстом та підписами понятих та слідчого, та відповідно до постанови слідчого від 17.05.2016 року (а.с. 13) та квитанції № 186 від 21.05.2016 р. (а.с. 23), знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП підлягають знищенню.

-куртка, футболка, брюки та плавки, упаковані до картонного ящику коричневого кольору, який обмотано липкою прозорою стрічкою та прикріплено паперову бирку з пояснювальним текстом та підписами понятих, слідчого, криміналіста, які відповідно до постанови слідчого від 17.06.2016 року (а.с. 22) знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, - підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2

-документ довідка про звільнення на імя ОСОБА_2, що згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 17.06.2016 року (а.с. 22), знаходиться на зберіганні в матеріалах даного кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 121 КК Українита призначити йому покарання на підставі ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07.10.2014 року у виді 1 (одного) місяця обмеження волі і, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 72 КК України суд зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 за даним вироком покарання строк попереднього увязнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з 18.05.2016 року по 14.07.2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавленні волі, який згідно до п. 2 ч. 5 ст. 72 КК України перевести в призначений цим вироком вид покарання - у виді обмеження волі, відповідно до співвідношення, визначеного п. б ч. 1 ст. 72 КК України, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - у виді домашнього арешту.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь КУ «Територіальне медичне обєднання м. Лисичанська» Лисичанська комунальна лікувальна профілактична установа Центральна міська лікарня імені Титова ( Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051 міський бюджет, Ід.код 37800278, код платежу 24060300), витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 1153 (одна тисяча сто пятдесят три) гривні 62 коп.

Речові докази:

-2 змиви речовини бурого кольору, 2 контрольних змиві та 2 зразки марлі на які вилучалися змиві, грунт з речовиною бурого кольору, які упаковані до трьох паперових конвертів з пояснювальним текстом та підписами понятих та слідчого, та відповідно до постанови слідчого від 17.05.2016 року та квитанції № 186 від 21.05.2016 р., знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП знищити;

-куртка, футболка, брюки та плавки, упаковані до картонного ящику коричневого кольору, який обмотано липкою прозорою стрічкою та прикріплено паперову бирку з пояснювальним текстом та підписами понятих, слідчого, криміналіста, які відповідно до постанови слідчого від 17.06.2016 року, знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_2;

-документ довідка про звільнення на імя ОСОБА_2, що згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 17.06.2016 року , знаходиться на зберіганні у матеріалах даного кримінального провадження, зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому ОСОБА_2, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова