Ухвала суду № 65537434, 22.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1670/17 Справа № 186/1241/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демиденко С. М. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів -Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом, який уточнив 15.11.16, посилаючись на те, що 18 листопада 2009 року його дід ОСОБА_5 та бабуся ОСОБА_6 на випадок смерті склали заповіти, згідно яких все їхнє майно, що буде належати їм на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, в тому числі квартиру АДРЕСА_1, усі майнові права та обов'язки які належать їм на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть на день смерті вони заповідали йому. ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 помер. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_11. На час смерті спадкодавців, він мешкав разом з ними. Після їхньої смерті він звернувся з заявою про прийняття спадщини з метою отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітами, але 21 жовтня 2015 року державний нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори своєю постановою відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що у заповітах мається помилка, існує розбіжність прізвищ, зазначених в паспорті та заповіті, а саме: замість прізвища за паспортом - «ОСОБА_11», у заповітах зазначено -«ОСОБА_11». Самостійно усунути допущені у заповіті описки нотаріус позбавлений можливості, оскільки діючою інструкцією передбачене обов`язкове оговорення внесеного виправлення підписами сторін, які зазначені в документі.

Згідно свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. 17 січня 1995 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 склали договір, згідно якого подарували ОСОБА_5, а той в свою чергу прийняв в дар 2/5 частини квартири АДРЕСА_3. Даний договір не був зареєстрований в Павлоградському бюро технічної інвентаризації. ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_5 так і не зареєструвавши договір.

На підставі викладеного просив суд встановити факт, що заповіти від 18 листопада 2009 року, посвідчені державним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу, складені спадкодавцями ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 70 років в місті Першотравенську Дніпропетровської області, та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 у віці 71 рік в місті Першотравенську Дніпропетровської області, належать йому; встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що помер ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 70 років в місті Першотравенську Дніпропетровської області, він та померлий постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, а саме на: 3/5 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_5, та на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 яка належала померлій ОСОБА_6.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року позов задоволено.

Встановлено факт, що заповіти від 18 листопада 2009 року, посвідчені державним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу, складені спадкодавцями ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 70 років в місті Першотравенську Дніпропетровської області, та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 у віці 71 рік в місті Першотравенську Дніпропетровської області, належать спадкоємцю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцю міста Першотравенська, Дніпропетровської області.

Встановлено факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Першотравенська, Дніпропетровської області на час смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що помер ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 70 років в місті Першотравенську Дніпропетровської області, постійно проживав разом з померлим за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, а саме на:

3/5 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_5;

1/5 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_6.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_5 (а.с.4).

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на 3/5 частки квартири АДРЕСА_6, які належали йому на підставі свідоцтва НОМЕР_2 про право власності на житло від 18 січня 1994 року (а.с.67) та договору дарування від 17 січня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Першотравенської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 270 (а.с.69-71).

Договір дарування від 17 січня 1995 року за життя померлим ОСОБА_5 не був зареєстрований в БТІ, оскільки правові акти, які були чинні на момент здійснення правочину не пов'язували виникнення права власності на нерухоме майно із проведенням його реєстрації, тому майно набуте померлим ОСОБА_5 за договором дарування від 17 січня 1995 року входить до складу спадкового майна.

ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_6 (а.с.52).

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на 1/5 частку квартири АДРЕСА_6, яка належала їй на підставі свідоцтва НОМЕР_2 про право власності на житло від 18 січня 1994 року (а.с.67).

За своє життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 18 листопада 2009 року у місті Першотравенську в приміщенні нотаріуса Першотравенського нотаріального округу на випадок їхньої смерті склали заповіти, згідно яких все їх майно, що буде належати їм на день їхньої смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, в тому числі квартиру АДРЕСА_1, усі майнові права та обов'язки які належать їм на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть їм на день смерті вони заповідали - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.58,80).

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 14 липня 1989 року підтверджується факт того, що батьками позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 21 квітня 1965 року підтверджується факт того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно свідоцтву про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 01 жовтня 1998 року, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, уклали шлюб.

Судом першої інстанції з пояснень сторін та свідків встановлено, що за життя померлі спадкодавці мали бажання залишити спадщину онуку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Інших близьких осіб або родичів на ім'я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, вони не мали, отже при складанні заповітів мала місце помилка в написані прізвища позивача.

Відповідно до довідки №1238/262 від 01 жовтня 2015 року, виданої Першотравенським міським сектором Державної міграційної служби України Головного управління в Дніпропетровській області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.78).

Актом № 623 від 05 грудня 2016 року, виданим ПП «Комунальщик - 1», встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, прописаний але не проживає за адресою: АДРЕСА_8, з 2001 року і по теперешній час (а.с.48).

Випискою з фінансово - облікового рахунку від 25 серпня 2015 року, виданою ПП «Комунальщик - 3», підтвержується, що в квартирі АДРЕСА_7 були зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.68).

Згідно акту № 510 від 12 грудня 2016 року, виданого ПП «Комунальщик - 3» встановлено, що в квартирі АДРЕСА_7 прописаний та не проживає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, з 1998 року (а.с.47).

Згідно інформації Першої Павлоградської державної нотаріальної контори № 4206/01-16 від 30 вересня 2016 року (а.с. 83), спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася.

З матеріалів спадкової справи № 86/2014, заведеної після смерті ОСОБА_6, вбачається, що 19 лютого 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Першої Павлоградської Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_6 (а.с.51).

19 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Першої Павлоградської Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_6 за заповітом, посвідченим 18 листопада 2009 року приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мініною С.Я. за реєстровим № 4090 (а.с.50).

15 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Павлоградської Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.61).

Постановою державного нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори від 21 жовтня 2015 року ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки прізвище заявника ОСОБА_3, а в заповіті записано прізвище ОСОБА_9 (а.с.74).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 128, 227, 244 ЦК УРСР, ст.ст.1268, 1269, 1296 ЦК України, ст.256 ЦПК України, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом помилково встановлено дійсність Договору дарування від 17.01.1995 року, не залучивши до участі у справі дарувальників, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це питання не було предметом розгляду суду першої інстанції, так як позивач виключив вимогу щодо визнання зазначеного договору укладеним, уточнивши свою позовну заяву (а.с.24). Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не досліджено правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності померлого на нерухоме майно, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом першої інстанції досліджені ці документи, їм надана відповідна правова оцінка, про що зазначено в мотивувальній частині рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог щодо встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на момент смерті останнього не враховано показання свідків відповідача та відсутня критична оцінка пояснень свідків з боку позивача є безпідставними, оскільки в своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що допитані в судовому засіданні свідки надали суду суперечливі покази, до яких суд віднісся критично та ухвалив рішення в цій частині на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що Довідка Державної міграційної служби України не є належним доказом, що підтверджує факт постійного проживання позивача із спадкодавцями та не стосується справи, відхиляються колегією суддів, оскільки зводяться до переоцінки доказів, право на оцінку яких має лише суд, згідно ст. 212 ЦПК.

Таким чином, порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В. Лаченкова