Рішення № 65537355, 22.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/3679/17 Головуючий у 1 інстанції - Литвинова І.В.

Унікальний №128/3250/15-ц Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, як основного позичальника, та ОСОБА_2 і ОСОБА_4, як поручителів, і просило винести рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість, яка, за розрахунком позивача, за період з 10.07.2009 року по 21.08.2015 року складає 527.806 грн.56 коп., а також по пені у сумі 113.856 грн. 06 коп.

Позивач зазначав, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.02.2010 року у справі між тими ж сторонами стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь кредитора ПАТ «Універсал Банк» кредитну заборгованість, яка станом на 09.07.2009 року становила 1.045.422 грн.22 коп.

Оскільки чинність кредитних правовідносин між сторонами діє до 2027 року і на час розгляду справи не припинені, позивач ПАТ «Універсал Банк» просить стягнути з відповідачів вище зазначені суми.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2016 року позов задоволено /т.1 а.с.192-196/.

Судовим рішенням стягнуто одночасно з усіх відповідачів солідарно на користь позивача кредитну заборгованість у сумі 641.662 грн.62 коп.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, просить скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2016 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення яким у позові відмовити/т.1 а.с.206-208/.

Так, скаржник зазначає, що на підставі вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості банк пропустив строки звернення до суду з цим позовом, як до основного кредитора, та і до поручителів.

При цьому, як стверджує скаржник, після набуття законної сили рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.02.2010 року про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №15/04/399к-07 від 29.05.2007 року, дія цього кредитного договору припинилась.

Крім того, на думку скаржника, позивач втратив право на звернення до суду з цим позовом також і з підстав того, що після останнього платежу минув термін, що перевищує шість місяців.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, належить задовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про солідарне стягнення кредитної заборгованості на користь скаржника з позичальника та з кожного поручителя окремо.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення,, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що 29.05.2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір за №15/04/399к-07 від 29.05.2007 року, за яким позичальнику надані кредитні кошти у сумі 1.006.900 грн. під 24% річних на термін до 28.05.2027 року під 18% річних.

Відповідно до графіка погашення заборгованості по кредиту, позичальниця зобов»язана щомісяця здійснювати погашення тіла кредита та відсотків у рівних сумах по 4.195 грн./т.1 а.с.12-13/.

Таким чином, між ОСОБА_3 та ПАТ «Універсал Банк» виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають у тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачі не заперечують отримання кредитних коштів від Банку на руки ОСОБА_5 у сумі 1.006.900 грн.

Указаний кредитний договір забезпечений двома окремими договорами поруки, укладеними 29.05.2007 року між кредитором ПАТ «Універсал Банк» та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_4, згідно яких указані відповідачі окремо поручились солідарно з основним боржником відповідати перед ПАТ «Універсал Банк» за виконання ОСОБА_3 кредитних зобов»язань /а.с.14,15/.

Із зазначеного слідує, що між ПАТ «Універсал Банк» та поручителями ОСОБА_2 і ОСОБА_4 виникли договірні відносини поруки, в силу яких, відповідно до ст.553 ЦК України, поручителі поручились перед кредитором боржника за солідарну відповідальність виконання кредитних зобов»язань позичальницею ОСОБА_3.

Із змісту указаних договір поруки слідує, що кожен із поручителів окремо відповідає перед кредитором в солідарному порядку з позичальником.

Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами, а в силу ст.526 ЦК України зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

А, відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1.припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2. зміна умов зобов»язання; 3. сплата неустойки; 4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки боржник ОСОБА_3 не виконувала умови кредитної угоди, за позовом Банку рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.02.2010 року у справі між тими ж сторонами стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь кредитора ПАТ «Універсал Банк» кредитну заборгованість, яка станом на 09.07.2009 року становила 1.045.422 грн.22 коп.

Як слідує із матеріалів справи і не заперечується сторонами, указаним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.02.2010 року достроково стягнуто заборгованість зі зміною строку виконання основного зобов»язання.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов»язання припиняються з підстав передбачених договором або законом. Такі підстави, зокрема, передбачені статтями 599-601,604-609 ЦК України.

А, згідно до п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст.625 ЦК, оскільки зобов»язання залишаються невиконаними належним чином відповідно до вимог статтей 526,599 ЦК.

Встановлено, що після ухвалення указаного рішення Вінницьким районним судом Вінницької області від 03.02.2010 року боржники не приступали до погашення кредитної заборгованості, а тому, оскільки зобов»язання за спірним кредитним договором не виконані, позивач обгрунтовано звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідачів відсотків за ст.625 ЦК України та за ст.536 ЦК України, а також стягнення пені за ст.546 ЦК України, оскільки чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на судову практику, викладену в постановах Вищого господарського суду від 14.09.2010 року №36/358, від 16.02.2011 року №17/177-10 та в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року №13/210/10, згідно яких наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов»язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Так, відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом, або іншим актом цивільного законодавства.

Суд першої інстанції обгрунтовано посилається при цьому на договірні умови сторін.

Так, в силу п.п.4.4. п.4 Кредитного договору позичальник зобов»язаний сплачувати проценти не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем.

А, згідно до п.п.4.5. п.4 Кредитного договору сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до графіка погашення заборгованості по кредиту, який є невід»ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п.4.7. Кредитного договору платежі вважаються здійсненими в обумовлений термін, якщо сума платежу в повному розмірі поступила на рахунок банку відповідно до п.п.4.4.- 4.5. Кредитного договору.

Отже, беручи до уваги, що кредитний договір діє до 28.05.2027 року і цей договір не є розірваним, у відповідача виникла прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за період з часу ухвалення рішення Вінницьким судом, з 10.07.2009 року по 21.08.2015 року, яка станом на 21.08.2015 року становить 527.806 грн.

Крім того, пунктом 9.1. Кредитного договору передбачено, що при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів за користування позиковими коштами, позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення зобов»язання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК).

За розрахунком позивача станом на 21.08.2015 року позичальнику нарахована пеня за порушення строків погашення кредиту в розмірі 113.856 грн.06 коп./т.1 а.с.17-18/.

Правильність розрахунку виконаного позивачем заборгованості за відсотками у сумі 527.806 грн. та за пенею у сумі 113.856 грн.06 коп. скаржником не спростований.

Крім того, статтю 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом укладених між сторонами договорів поруки поручителі і боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Судом встановлено, що кожен з поручителів окремо поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник за окремим договором.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення кредитної заборгованості одночасно з основного позичальника та поручителів належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути кредитну заборгованість солідарно з позичальника та двох поручителів фізичних осіб за різними договорами поруки, якими не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Враховуючи зазначене, а також те, що нормами закону та умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами с.3 ст.554 ЦК України, відсутні.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі відносно пропуску позивачем строку для звернення до суду з цим позовом з тих підстав, що з часу погашення останнього чергового платежу згідно графіка пройшло більше шести місяців, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в даному випадку дотримання термінів сплати чергових платежів згідно графіка щомісячного погашення заборгованості не має значення, оскільки рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.02.2010 року змінений строк виконання основного зобов»язання і стягнуто як заборгованість по кредиту, так і тіло кредиту, строк погашення якого не настав.

Отже, в цьому провадженні судом стягуються відсотки за користування чужими грошовими коштами, відповідно до ст.536 ЦК України, та пеня в силу ст.549 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, яке виникло на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03.02.2010 року.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення про солідарне стягнення кредитної заборгованості з боржника ОСОБА_5 та окремо з кожного з поручителів - ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» в розмірі 641.662грн. 62 коп.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, задовольнити частково.

Скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2,на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №15/04/399к-07 від 29.05.2007 року у сумі 641.662(шістсот сорок одна тис. шістсот шістдесят дві) грн. 62 коп., що складається, з:

- простроченої заборгованості за відсотками - 527.806 (п»ятсот двадцять сім тис. вісімсот шість) грн.56 коп.;

- по пені - 113.856 (сто тринадцять тис. вісімсот п»ятдесят шість) грн.06 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №15/04/399к-07 від 29.05.2007 року у сумі 641.662 (шістсот сорок одна тис. шістсот шістдесят дві) грн. 62 коп., що складається, з:

- простроченої заборгованості за відсотками - 527.806 (п»ятсот двадцять сім тис. вісімсот шість) грн.56 коп.;

- по пені - 113.856 (сто тринадцять тис. вісімсот п»ятдесят шість) грн.06 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді