Рішення № 65536412, 21.03.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 915/12/17

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність № 14-18 від 10.02.2017 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 09/01-18/01 від 05.01.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України,

01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (ідентифікаційний код 20077720),

адреса для листування: одержувач: Філія ЦМГС ПАТ НАК Нафтогаз України,

04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1,

до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації,

54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 42 (ідентифікаційний код 04013962),

про стягнення грошових коштів у сумі 1 777 961,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Компанія) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (Управління) про стягнення грошових коштів у сумі 1 777 961,05 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 24.01.2017 року.

Ухвалою суду від 24.01.2017 року розгляд справи відкладений на 07.02.2017 року у звязку з неявкою у судове засідання представника позивача.

07.02.2017 року у судовому засіданні оголошено перерву до 22.02.2017 року.

Ухвалою суду від 22.02.2017 року розгляд справи відкладений на 21.03.2017 року у звязку з необхідністю витребування нових доказів, продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

21.03.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

У поданому суду відзиві (а.с. 64-69), уточненнях до відзиву (а.с. 94-100) та письмових поясненнях (а.с. 155-164) зазначив наступне.

Умови укладеного з позивачем договору щодо повернення Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови обєкта газопостачання, суперечать ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 48 БК України, тому що зазначені умови включено у договір за відсутності відповідних бюджетних призначень у Державному бюджеті України на 2009 рік та наступні роки, і тому такі умови не породжують правових наслідків та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року №1001-р Про добудову підвідних газопроводів, із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 року № 1881-р, погоджено пропозицію Міністерства палива та енергетики України та Компанії щодо фінансування останньою робіт з добудови підвідних газопроводів та визначено, що для забезпечення добудови газопроводів Компанія укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Компанії, а замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлі товарів і послуг, повязаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством. При цьому зазначеним розпорядженням Урядом не було погоджено механізму повернення замовниками будівництва коштів Компанії, профінансованих останньою на добудову обєктів.

Рішенням Миколаївської облради від 25.03.2011 року затверджено Програму економічного та соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 роки Миколаївщина-2014.

У подальшому, розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 04.04.2012 року № 95-р (а.с. 101) затверджено перелік обєктів газопостачання населених пунктів області, у спорудженні яких передбачається фінансова участь Компанії та які були включені до переліку пріоритетних інвестиційних проектів Програми економічного та соціального розвитку Миколаївщина-2014, в тому числі і обєкт, повернення коштів фінансування будівництва котрого є предметом спору в даній справі.

Цим же розпорядженням замовником будівництва таких обєктів визначено Управління та зобовязано останнє укласти з Компанією договори на фінансування будівництва підвідних газопроводів до населених пунктів.

На виконання вищевказаних розпоряджень Уряду та Миколаївської облдержадміністрації, 16.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач, Нафтогаз, Компанія), та Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (Управління, Замовник, відповідач) укладений договір № 9 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, відповідно до Розпорядження та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу Переліку обєктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (Перелік) та графіку фінансування спорудження обєкта газопостачання, здійснює фінансування добудови обєкта газопостачання: Міжселищний газопровід високого тиску до с. Дмитро-Білівка Казанківського району Миколаївської області (обєкт), а Управління (замовник) зобовязується здійснити добудову обєкта, забезпечити передачу його у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, введення його в експлуатацію та повернути грошові кошти, отримані від Компанії на добудову обєкта (а.с. 11-15).

Відповідно до п. 2.1.1 Договору фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України, договору.

Відповідно до п.п. 2.3.1 2.3.2, 2.3.12, 2.3.13 Договору Замовник зобовязався, зокрема, забезпечити виконання всіх належних дій для добудови обєкта; здійснювати за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, повязаних із добудовою обєкта згідно з діючим законодавством; після завершення робіт по добудові обєкта в обовязковому порядку забезпечити передачу його, як цілісного обєкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та введення в експлуатацію у термін, що не перевищує 60 (шістдесяти) календарних днів від дати виконання Компанією зобовязань за цим договором щодо фінансування добудови обєкта; протягом бюджетного року, наступного після року закінчення фінансування добудови обєкта, повернути Компанії суми грошових коштів, отриманих від неї на добудову обєкта.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 861 808,00 грн.

На виконання зобовязань за договором Компанією у 2012 році перераховано Управлінню грошові кошти в сумі 861 808,00 грн. згідно погодженого сторонами у додатку № 1 до договору графіку (а.с. 17), що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 1609 від 27.02.2012 року (а.с. 21).

Обєкт побудовано та введено в експлуатацію, про що складено відповідну декларацію про готовність обєкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 04.09.2012 року за № МК14312156717 (а.с. 25-28). Про це ж свідчить й інформаційна довідка щодо стану будівництва обєкта станом на 01.10.2016 року (а.с. 30).

Управлінням у повному обсязі використано перераховані Компанією грошові кошти, що випливає із звіту про використання коштів (а.с. 31) та акта звірки розрахунків сторін за період 01.07.2014-30.09.2014 року (а.с. 29).

25.01.2013 року відповідач повернув позивачу 5 530,66 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 23).

Компанія стверджує, що виконала зобовязання за укладеним з відповідачем договором: профінансувала обєкт у повному обсязі у 2012 році, а тому Управління зобовязане було виконати умови договору, зокрема п.п. 2.3.13 його, і до 31.12.2013 року повернути на рахунок Компанії грошові кошти, отримані на добудову обєкта. Оскільки відповідачем й на даний час такі кошти Компанії не повернено, то, на думку позивача, Управлінням порушено як умови договору, так і приписи ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України щодо належного виконання своїх грошових зобовязань. У звязку з цим за час прострочення на суму основного боргу здійснено нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 1 777 961,05 грн., з яких:

-856 277,34 грн. основна заборгованість,

-74 959,36 грн. 3 % річних,

-846 724,35 грн. інфляційні втрати.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

За твердженнями відповідача, котрі узгоджуються з відомостями щодо нього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Управління є бюджетною установою, яка за організаційно-правовою формою господарювання відноситься до органу державної влади, повністю утримується за рахунок державного бюджету та є неприбутковою організацією. Управління виконує функції замовника з проектування, будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення обєктів житло-комунального та соціального призначення на території області, зокрема, за рахунок державних та бюджетних коштів, коштів інвесторів, запозичень під державні гарантії та інших джерел, не заборонених законодавством, а також виступає розпорядником та одержувачем таких коштів.

Згідно визначення, наведеного у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про здійснення державних закупівель у редакції станом на 02.10.2011 року, чинній на час укладення сторонами договору, державними коштами є, зокрема, кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів, установ та організацій, утворених у встановленому порядку державними органами, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування тощо.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 БК України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 23 БК України, будь - які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 БК України бюджетне призначення повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 БК України бюджетне асигнування повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобовязання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 БК України бюджетне зобовязання будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті (ч.ч. 1-4 ст. 22 БК України).

Відповідно до п.п. 18, 47 ч. 1 ст. 2 БК України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобовязань, довгострокових зобовязань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобовязань минулих років, довгострокових зобовязань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації; а за спеціальним фондом бюджету - виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету з дотриманням вимог ч.2 ст.57 цього Кодексу.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобовязання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобовязання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобовязання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобовязаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобовязань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобовязань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобовязаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобовязань, у судовому порядку (ст. 48 БК України).

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 116 БК України взяття зобовязань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, зобовязання Управлінням щодо повернення грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову обєкта, передбачені п. 2.3.13 договору зокрема, могли бути включені у договір лише за умови наявності відповідного бюджетного призначення Управлінню на такі видатки на момент укладання договору.

Позивачем не спростовано доводів відповідача про те, що у період з 2009 року та по теперішній час законами про Державний бюджет України та рішеннями про місцевий бюджет не передбачено відповідних бюджетних призначень щодо повернення Компанії коштів, наданих за добудову обєктів газифікації, в тому числі на добудову обєкта за укладеним з Управлінням договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 року № 106 затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, згідно п. 3 якого субвенція надається для забезпечення здійснення відповідних заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць та спрямовується, зокрема, на проведення робіт з газифікації. Надання субвенції здійснюється в обсягах, передбачених законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Головним розпорядником субвенції є Міністерство фінансів України (п.п. 2, 5 Порядку).

Із відповіді Міністерства фінансів України від 26.06.2014 року № 31-06310-06-7/16343 (а.с. 82) на звернення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо виділення відповідних асигнувань на повернення Компанії грошових коштів, у тому числі виділених на добудову обєкта за спірним договором, випливає, що відсутні підстави для включення таких асигнувань до державного бюджету, так як Законом України від 22.12.2011 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності змін до Господарського кодексу України та Закону України Про трубопровідний транспорт внесено зміни в частині виключення норм щодо передачі збудованих мереж постачання природного газу (обєктів) постачальнику та відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на їх будівництво.

Так як Управлінню на момент укладення договору не було виділено бюджетних призначень для повернення Компанії коштів, наданих на добудову обєкта за договором, то Управління не набуло в порядку, визначеному бюджетним законодавством, статусу розпорядника бюджетних коштів. Викладене підтверджується довідкою Управління (а.с. 70-71) про відсутність кредиторської заборгованості перед Компанією. За таких обставин суд вважає, що умови укладеного сторонами у справі договору щодо зобовязань Управління повернути Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови обєкта, виділених на це грошових коштів, передбачені п. 2.3.13 договору зокрема, є такими, що суперечать законодавству, і бюджетному законодавству зокрема, а тому не породжують будь-яких правових наслідків для сторін.

Суд вважає, що умови договору щодо зобовязання Управління повернути Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови обєкта, виділених на це грошових коштів, передбачені п. 2.3.13 договору зокрема, не можуть бути підставою для задоволення вимог про стягнення з Управління грошових коштів у сумі 856 277,34 грн., отриманих від Компанії на добудову обєкта, а отже відсутні підстави й для задоволення вимог про стягнення відповідних нарахувань на вказану суму, здійснених позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 27.03.2017 року.

СуддяВ.О. Корицька