Ухвала суду № 65533674, 22.03.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/2562/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко О. В.Номер провадження 22-ц/788/531/17 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 27

УХВАЛА

22 березня 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2014 року

в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось з позовом до ОСОБА_5 і просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно: квартиру, що складається із чотирьох жилих кімнат, житловою площею 57,1 кв.м., загальною площею 88,18 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві власності, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 580720 грн.00 коп. та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції за кредитним договором № 013/061/7449 від 16.03.2007 року в розмірі: 764987,21 грн., а саме: сума основного боргу, що підлягає сплаті - 637366,69 грн., сума відсотків що підлягає сплаті - 66764,98 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 60855,54 грн. та стягнути судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 червня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно: квартиру, що складається із чотирьох жилих кімнат, житловою площею 57,1 кв.м., загальною площею 88,18 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві власності в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 013/061/7449 від 16.03.2007 року в сумі 764987,21 грн., а саме: 637366,69 грн. - сума основного боргу, 66764,98 грн. - сума відсотків; 60855,54 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків та відшкодування сплати судового збору в сумі 3654 грн. 00 коп. на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції. Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2014 року було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 та рішення місцевого суду у частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки змінено і визначено її в сумі не нижчій ніж 580720 грн. 00 коп. В іншій частині рішення суду залишене без змін.

Вказані рішення суду ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, як особа, яка не брала участі у даній справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та обов'язки, оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі він, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судами, при ухваленні рішення не враховано той факт, що договір іпотеки, яким забезпечено кредитний договір, укладався за відсутністю згоди органу опіки та піклування, наявність якого є обов'язковим при укладенні такого виду правочину, оскільки на час його вчинення він, будучи неповнолітнім, мешкав разом із своєю матір'ю ОСОБА_5 у зазначеній квартирі. Судами порушено право на судовий захист ОСОБА_3 щодо користування житлом в якому він зареєстрований та фактично проживає.

Отже, на думку заявника, оскаржуваними рішеннями суду порушено його права та права його малолітньої доньки на користування житлом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників заявника, заперечення проти скарги представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16 березня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції та ОСОБА_8 укладено кредитний договір №013/061/7449, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в сумі 110000,00 доларів США, зі сплатою 13,75 % річних, строком до 16 березня 2017 року (а.с.8-11). 11 листопада 2011 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду №013/061/7449/3 до кредитного договору, відповідно до умов якої, з дати укладення додаткової угоди сторони погодили змінити валюту виконання зобов'язань за кредитним договором з доларів США на гривні із розрахунку офіційного курсу НБУ на дату укладення додаткової угоди. Також сторони домовились, що з дати укладення додаткової угоди проценти за користування кредитом розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 14,5% річних, дата остаточного погашення кредиту - 11 травня 2027 року (а.с.12-13).

В забезпечення виконання вказаних зобов'язань за кредитним договором №013/061/7449 від 16 березня 2007 року, 20 березня 2007 року між ПАТ та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір. 18 травня 2010 року укладено договір про внесення змін до іпотечного договору. 11 листопада 2011 року укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, а саме змінено умови іпотечного договору згідно із додатковою угодою №013/061/7449/3 від 11 листопада 2011 року. Відповідно до іпотечного договору в іпотеку банку, передано, нерухоме майно: квартиру, що складається із чотирьох жилих кімнат, житловою площею 57,1 кв.м., загальною площею 88,18 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 (а.с. 15-18).

Боржник за кредитним договором ОСОБА_8 умов укладеного договору не виконував і тому Банк 17 травня 2014 року звернувся з позовом до поручителя Сума ОСОБА_2 і, з метою задоволення майнових вимог, просив звернути стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 червня 2014 року позов було задоволено в повному обсязі (а.с.87-92). Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2014 року було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 і рішення місцевого суду в даній справі у частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки змінено і визначено її суму не нижче ніж 580720 грн. 00 коп. (а.с.120-122).

Відповідач ОСОБА_5 не погодилась з рішеннями судів і оскаржила в касаційному порядку, але ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року було відхилено касаційну скаргу та рішення апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2014 року залишено без змін (а.с.161-164).

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5 і просив встановити факт проживання ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_5 станом на 20 березня 2007 року за адресою: АДРЕСА_1, визнати недійсним іпотечний договір від 20 березня 2007 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 недійсним.

Свої вимоги мотивував тим, що іпотечний договір від 20 березня 2007 року було укладено без дозволу органу опіки та піклування, тобто з порушенням майнових прав (право користування квартирою) дитини ОСОБА_3, який на час укладення договору був малолітнім та проживав разом з матір'ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 22 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_5 станом на 20 березня 2007 року за адресою: АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10 відхилено, а рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 22 листопада 2016 року в даній справі залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недісним договору іпотеки суди виходили з того, що ОСОБА_5 при укладенні іпотечного договору вказала про відсутність прав третіх осіб на предмет іпотеки, надала довідку видану Сумським міським об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, з якої вбачається, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, а отже приховала той факт, що право користування житлом у квартирі має малолітня дитина, й попереднього дозволу на вчинення оспорюваного правочину орган опіки та піклування не давав.

В той же час, керуючись ст.32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-III «Про охорону дитинства», п.44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, правовими позиціями висловленими у постановах Верховного суду України у справах № 6-214цс15 від 16.12.2015 року та №6-1055цс15 від 27.01.2016 року які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів, суди прийшли до висновку, що ОСОБА_3 не мав і не має права власності на квартиру АДРЕСА_1, він набув права користування зазначеною квартирою, як член сім'ї власника відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», та зберігає це право протягом часу перебування квартири в іпотеці. Окрім того, іпотечний договір від 20 березня 2007 року хоч і був укладений без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте це не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права ОСОБА_3 на користування даним житлом, а тому суди вважали, що відсутні підстави для задоволення позову про визнання іпотечного договору недійсним.

Оскаржуючи рішення Ковпаківського районного суду м.Суми, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у даній справі, вважав, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, так як він набув право користування іпотечним нерухомим майном.

Вирішуючи питання стосовно порушення оскаржуваним рішенням суду прав та обов'язків ОСОБА_3 та його малолітньої дитини, яка не брала участі у даній справі, але подала апеляційну скаргу на вказане рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги з якою ОСОБА_3 звернувся оскаржуючи рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки аналогічні підставам позову з яким він звертався при визнанні недійсним договору іпотеки. Проте цей спір судом вже вирішений і останній прийшов до висновку про те, що укладення договору іпотеки не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права ОСОБА_3 на користування даним житлом, а отже і звернення стягнення на предмет іпотеки також не потягло за собою порушення житлових прав заявника та його малолітньої дитини.

Виходячи із вищезазначеного, колегія суддів вважає, що заявник не довів, що його права та права його малолітньої дитини як користувачів нерухомого майна порушені оскаржуваними рішеннями судів і ці обставини були встановлені після відкриття апеляційного провадження у даній справі, тому необхідно закрити апеляційне провадження у справі за такою скаргою.

Керуючись ст.ст. 292, 297, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -