Ухвала суду № 65528928, 27.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/2537/13-ц

У Х В А Л А

27 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КУШТАНА Б.П., МАЦУНИЧА М.В.

при секретарі ТЕРПАЙ С.М.

за участю ОСОБА_2 та його представника адвоката Вакули Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді заяву ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат Вакула Юрій Ігорович, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Водицька сільська рада Рахівського району Закарпатської області, Управління Держземагентства в Рахівському районі Закарпатської області, Реєстраційна служба Рахівського районного управління юстиції, про визнання права власності на землю, права користування дорогою, усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання недійсним державного акту на землю і відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Водицької сільської ради та Виконавчого комітету Водицької сільської ради Рахівського району Закарпатської області про скасування рішення, визнання недійсним державного акту на землю та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рахівського районного суду від 18.03.2016, з урахуванням ухвали цього ж суду від 08.04.2016 про виправлення описки в рішенні суду, у первісному та зустрічному позовах відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21.11.2016 рішення Рахівського районного суду від 18.03.2016 у частині відмови в задоволенні вимоги первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і автомобільною дорогою (проїздом) до житлового будинку скасовано, цю вимогу первісного позову задоволено, зобов'язано ОСОБА_4 усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні автомобільною дорогою під назвою АДРЕСА_1, яка була побудована на підставі генерального плану забудови села Водиця Рахівського району у відповідності до рішення 11 сесії 23 скликання Водицької сільської ради Рахівського району від 13.09.2000 за № 107, шляхом знесення незаконно побудованої огорожі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2000,00 грн судових витрат.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

12.12.2016 до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат Вакула Ю.І., про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат. Заява мотивується тим, що попри стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2000,00 грн судових витрат, апеляційний суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат, які позивач поніс в суді першої інстанції, тоді як такі належало розділити пропорційно до вирішення відповідних вимог.

Так, предметом розгляду були вимоги за первісним позовом, якими ОСОБА_2 просив:

1. визнати право позивача ОСОБА_2 користуватися дорогою (проїздом), що прилягає до належної йому земельної ділянки, шириною 5 м, зокрема, але не виключно, для проїзду вантажним автомобілем;

2. усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 своїми житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1, зокрема, але не виключно шляхом демонтажу улаштованих відповідачем: а) огорожі вздовж межі, позначеної літерами Б-А в Державному акті серії НОМЕР_1 від 22.09.1997 і б) воріт на дорозі, що веде до вказаних будинку і земельної ділянки;

3. зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні зазначеними житловим будинком і земельною ділянкою, зокрема, заборонивши йому вчиняти будь-які дії, які б порушували або обмежували право приватної власності ОСОБА_2 на вказані земельну ділянку та житловий будинок;

4. Державний акт серії НОМЕР_2 на право приватної власності на землю від 15.10.2002, виданий ОСОБА_4, визнати нечинним скасувавши його;

5. стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 15000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями.

Позовні вимоги задоволені апеляційним судом на 20% - задоволена одна з п'яти вимог, які підтримував апелянт, тому у відповідній пропорції слід було вирішити й питання про розподіл судових витрат. Документально підтвердженими судовими витратами ОСОБА_2 є: 59813,95 грн на правову допомогу станом на 18.02.2016; 25691,36 грн станом на 10.12.2015 на доїзд із Чеської Республіки в судові засідання власним автотранспортом і 14128,80 грн добових; 1268,80 грн судового збору (1067,60 грн + 79,40 грн + 121,80 грн). Всього документально підтверджені судові витрати склали 100902,91 грн, з яких 20% складає 20180,58 грн.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_2 просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути на його користь із ОСОБА_4 20180,58 грн судових витрат, понесених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та його представника адвоката Вакули Ю.І., які підтримали заяву про ухвалення додаткового рішення суду, розглянувши питання за правилами ст. 220 ч. 3 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Як убачається з рішення Рахівського районного суду від 18.03.2016, суд першої інстанції не вирішив питання про судові витрати (а.с. 79-94 т. 4). Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21.11.2016, ухваленим за результатом перевірки рішення Рахівського районного суду від 18.03.2016, питання про судові витрати розв'язане: постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2000,00 грн судових витрат (а.с. 29-48 т. 5).

За приписами ст. 88, ст. 214 ч. 1 п. 6, ст. 215 ч. 1 п. 4, ст. 304 ч. 1, ст. 315 ч. 1 п. 4, ст. 316 ч. 1 п. 4 ЦПК України, питання про судові витрати підлягає вирішенню судом на відповідній стадії процесу, в даному випадку - судами першої та апеляційної інстанцій.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (ст. 220 ч. 1 п. 4 ЦПК України).

Оскільки апеляційним судом питання про судові витрати у даній справі вирішене, підстав для ухвалення додаткового рішення відповідно до положень ст. 220 ч. 1 п. 4 ЦПК України немає.

Цивільним процесуальним законом не передбачено порядку ухвалення додаткового рішення про розподіл, стягнення додаткових судових витрат, частини судових витрат у тому разі, якщо щодо іншої частини таких витрат відповідне рішення прийняте на підставі наявних у справі доказів і матеріалів. Неправильне вирішення питання про судові витрати може слугувати підставою для оскарження у відповідній частині судового рішення, проте, не є підставою для ухвалення додаткового рішення з цього питання. Представник ОСОБА_2 адвокат Вакула Ю.І. в апеляційному суді повідомив, що рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат оскаржене касаційним порядком, хоча документального підтвердження цього факту в справі немає.

Поза тим, за змістом п.п. 37, 41, 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі якщо з певних причин суд вищої інстанції не змінив рішення суду в частині розподілу судових витрат, це питання вирішується цим судом на підставі статті 220 ЦПК України або судом першої інстанції, який розглянув справу, за заявою заінтересованої особи, а питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується судом, який вирішував питання, пов'язані з відкриттям провадження у справі, чи розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.

Відповідно до формулювання заяви сторони про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, її предметом є стягнення судових витрат, понесених саме в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції щодо більшості вимог, які вирішувалися, залишене без змін.

Відтак, передбачених цивільним процесуальним законом підстав для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає, тому в задоволенні заяви слід відмовити (ст. 220 ч. 5 ЦПК України).

Керуючись ст. 220 ч. 1 п. 4, ч. 5, ст. 304 ч. 1 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

В ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за заявою ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат Вакула Юрій Ігорович, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді