Ухвала суду № 65526560, 09.03.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2602/17

Провадження № 4-с/761/176/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", заінтересована особа: головний державний виконавець Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вдовиченко Н.О., ОСОБА_2 на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, -

в с т а н о в и в :

Представник в інтересах уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М.А. (надалі по тексту Банк або ВАбанк) звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із зазначеною скаргою, де просив суд визнати протиправними дії та бездіяльність державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області Вдовиченко Н.О. щодо винесення постанови від 26.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №51884719, її скасувати та зобов»язати державного виконавця поновити вказане виконавче провадження та провести виконавчі дії.

Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що по теперішній час судовий наказ, на підставі якого було видано виконавчий лист №2н-4918/09 від 18.12.2009 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь банку суми боргу в розмірі - 20385,32 грн. не виконано, а державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з порушенням вимог законодавства у відсутність проведення усього комплексу виконавчих дій по встановленню майна і стягненню коштів, а тому скаржник вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В судове засідання представник скаржника не з»явився, але направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та необхідності задоволення його вимог з викладених у заяві підстав, та просив суд її задовольнити в повному обсязі.

Суб'єкт оскарження, державний виконавець Черкаського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області Вдовиченко Н.О. в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи оповіщався в установленому законом порядку, але направив до суду заперечення проти скарги, де зазначив про проведення усього комплексу дій з розшуку майна та джерел доходів боржника, але їх встановлено не було. Відтак, оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 18.12.2009 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованості за Кредитним договором в загальному розмірі - 20 385 грн. 32 коп. та судовий збір.

Судом встановлено, що скаржник звертався до Черкаського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області із відповідною заявою, на підставі якої було відкрито 01.08.2016 року виконавче провадження.

За наслідками проведення виконавчих дій, 26.12.2016 року державним виконавцем Черкаського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області Вдовиченко Н.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова мотивована тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а здійсненні заходи по його розшуку результату не дали.

Між тим, вказана стаття передбачає зупинення виконавчого провадження, а обставини повернення виконавчого листа з наведених у постанові підстав визначені п.2 ч.1 ст.47 Вказаного Закону.

Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.47 вказаного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що державний виконавець здійснив всі можливі дії щодо розшуку майна боржника та накладення арешти на все його майно.

Зокрема, за період з часу звернення скаржником до Черкаського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області по час винесення оскаржуваної постанови 26.12.2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу не вбачається про те, які заходи вживались державним виконавцем по пошуку майна боржника і встановленню його іншого майна - земельних ділянок, рахунків в банку, транспортних засобів.

Крім того, доказів перевірки наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів та земельних ділянок державний виконавець не проводив, оскільки не було надано суду доказів цьому.

Також, заслуговують на увагу наведені представником заявника обставини не виконання відділом ДВС щодо встановлення місця реєстрації та проживання боржників, направлення в порядку ст.11,12 ЗУ «Про виконавче провадження» подання про розшук боржника, організацію розшуку його доходів шляхом направлення запитів до органів податкової служби, БТІ, агентства земельних ресурсів.

Зокрема, за наслідком дослідження інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності від 10.08.2016 року вбачається про зареєстровані за ним на праві власності об»єкти нерухомості, але доказів накладення на них арешту та подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості перед банком не надано.

Відсутні докази оголошення в розшук боржника через органи внутрішніх справ або його виклик та повідомлення про необхідність надання майна для його реалізації в рахунок погашення боргу.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Відповідно до ч.1 т. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно вимог ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на 26.12.2016 року державним виконавцем допущена протиправна дія у вигляді повернення виконавчого документа стягувачу, а відтак скарга в цій частині підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог п.18 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року N 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Судом встановлено, що скарга є обґрунтованою, оскаржувані дії державного виконавця є неправомірними, оскільки ним вжиті не всі дієві заходи щодо виконання судового рішення, а тому скаргу необхідно задовольнити частково, визнавши винесену державним виконавцем постанову про повернення виконавчого документу стягувачу незаконною та її скасувати, усунувши порушення прав скаржника.

Керуючись ст. 11, 17, 18, 29, 30, 47 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 383-387 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області Вдовиченко Н.О. щодо винесення постанови від 26.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №51884719, - протиправними.

Скасувати постанову від 26.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням №51884719, винесену державним виконавцем Черкаського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області Вдовиченко Н.О.

Зобов'язати уповноважену особу Черкаського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області відновити виконавче провадження №51884719 з виконання судового наказу Шевченківського районного суду міста Києва №2-н4918/09 від 18.12.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованості за Кредитним договором.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: