Рішення № 65524529, 17.03.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14686/16-ц

н/п 2/640/387/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2017 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.

за участю секретаря Вітковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_2, про поділ майна подружжя - квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що перебувала в зареєстрованому шлюбі із відповідачем в період з 2007р. по 2016 р. В 2011 році вони придбали спірну квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя, тому просить поділити її та визнати за нею та відповідачем право власності на квартиру по ? частині. В подальшому зазначала, що частину кошти на придбання квартири надавали її батьки.

Відповідач - ОСОБА_2, проти позову заперечував, зазначаючи, що хоча квартира АДРЕСА_1, і куплена в період шлюбу, однак за його особисті кошти, отримані від продажу квартири, яка належала йому до укладання шлюбу із позивачем, тому не підлягає поділу.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Також у відповідності до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, суд розглядає даний позов в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами у відповідності до ч.2 ст.27 ЦПК України.

Суд лише сприяє у реалізації сторонами їх прав, шляхом роз'яснення їх процесуальних прав. Особам які були присутні під час судових засідань, суд роз'яснював їх права.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, вважає за необхідне в задоволені позову відмовити, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу з 18.08.2007р., який розірваний за рішенням Київського районного суду м.Харкова від 19.04.2016р.

В період перебування сторін у шлюбі - 25.07.2011 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3, була придбана квартира АДРЕСА_1 загальною площею 53,4 кв.м., яка посвідчена ПН ХМНО Широкової В.А.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя (правова позиція ВСУ викладена у постановах №6-1568цс16 від 07 грудня 2016 року, №6-846цс16 від 12 жовтня 2016 року, №6-801цс16 від 07 вересня 2016 року, №6-264Іцсі5 від 16 грудня 2015 року, №6-2333цс15 від 25 листопада 2015 року) .

Матеріали справи свідчать, що сторони за час перебування у шлюбі спільних доходів не мали, ні позивач ні відповідач не працювали, оскільки доказів наявності доходів у позивача суду не надано, а згідно довідки Київської об'єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 17.11.2016 року №2071/Б/20-31-08-01-50 ОСОБА_2 у період з 2007 року по 2011 рік доходів не мав. Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили, що подружжя жило за рахунок продажу дошлюбного майна ОСОБА_2 - автомобілю та земельних ділянок, а також за рахунок коштів, що надавала мати ОСОБА_2 - ОСОБА_7 Утримання родини сина в судовому засіданні підтвердила й сама ОСОБА_8, що була допитана як свідок.

Згідно заперечень відповідача, спірна квартира була придбана за особисті кошти відповідача від продажу його квартири, яку він набув у власність до укладання шлюбу.

Матеріали справи свідчать, що відповідачу належала на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2004 року, посвідченого ПН ХМНО Єніною А.В., за реєстр. №7768, квартира АДРЕСА_2, тобто була його особистою власністю. Вказану квартиру відповідач продав за договором від 29.06.2011р. ОСОБА_10 за 424000 грн., що складає еквівалент 53000 дол. США.

25 липня 2011 року (менше ніж через місяць від продажу особистої квартири) ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_11 спірну квартиру, фактично сплативши за неї суму в еквіваленті 49000 дол. США, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.07.2011 року, посвідченого ПН ХМНО Широковою В.А. за реєстр. № 1922 та розпискою написаною продавцем квартири ОСОБА_11 від 25.07.2011 року про отримання від ОСОБА_2 за продану квартиру грошових коштів в сумі 49 000 доларів США.

За показаннями свідка ОСОБА_5 (знайомий із відповідачем з 2008р., із позивачем з 2010р. ) в кінці червні 2011 року до нього приїхав ОСОБА_2 та попросив покласти в сейф на зберігання грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, що були отримані ним за продаж квартири. Через місяць за проханням ОСОБА_2, він привіз йому залишені на зберіганні грошові кошти до нотаріальної контори на вул. Гіршмана - ПН ХМНО Широкової В.А. для придбання квартири.

Посилання представника позивача на те, що свідчення свідка ОСОБА_5 є неправдивим, оскільки він повідомив, що батьки позивачки придбали п'ятикімнатну квартиру на вул.Динамівській, тоді як квартира батькам дісталась у спадщину, судом не приймається, оскільки свідок вказаних обставин не стверджував, а лише повідомим суду, що вказані обставини є можливими.

Обставину придбання ОСОБА_2 спірної квартири за кошти отримані ним від продажу особистої квартири, належної йому до реєстрації шлюбу із позивачем підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 - мати відповідача.

Під час судового розгляду позивач, через уповноваженого представника, зазначала, що частину коштів (не вказуючи конкретної суми) було надано матір'ю ОСОБА_12 - ОСОБА_13.

Вказана обставина фактично підтверджує про відсутність у сторін спільних коштів на придбання спірної квартири.

Доказів в підтвердження надання ОСОБА_13 своїй дочці коштів на придбання спірної квартири суду не надано .

Представлений договір купівлі-продажу спадкової квартири, отриманої ОСОБА_13, укладено 15 листопада 2007 року, тобто за 4 (чотири) роки до придбання спірної квартири.

З Свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові внески у ТВБВ Ощадбанку, виданого 29 грудня 2006 року державним нотаріусом 7ХДНК взагалі не вбачається яка конкретно сума грошових коштів була отримана у спадок ОСОБА_13

З моменту отримання матір'ю позивача вказаної спадщини (29.12.2006 року) та здійснення її відчуження (15.11.2007 року) й до моменту укладення договору купівлі-продажу спірної квартири (25.07.2011 року) пройшов значний проміжок часу.

Покази свідка ОСОБА_14, судом як доказ в придбанні спірної квартири за кошти подружжя, не приймаються, оскільки їй відомі обставини виключно зі слів самої ОСОБА_12, яка звернулась до неї за консультацією про поділ майна.

Крім того, матеріали справи свідчать, що в період після отримання матір'ю позивача ОСОБА_13 спадщини та її відчуження, за батьком позивачки було зареєстровано наступні транспорті засоби : 12.05.2007 року - HYUNDAI GETZ, 2007 р.в., днз. НОМЕР_1; 25.03.2011 року - NISSAN QASHQAI, 2011 р.в., днз. НОМЕР_2, що підтверджується відомостями з автиматизованого обліку РСЦ в Харківській області МВС України.

Таким чином, судовим розглядом достовірно встановлено, що сторони власних доходів не мали, а спірна квартира придбана відповідачем за кошти, отримані від продажу його особистої квартири, належної йому до реєстрації шлюбу з позивачем.

Тому, на спірну квартиру у відповідності до п.3 ч.1 ст.57 СК України розповсюджується режим особистої приватної власності, а не спільної сумісної власності подружжя, що виключає можливість задоволення пред'явлених позивачем позовних вимог.

Під час відкриття провадження у справі, ухвалою суду від 06 жовтня 2016 року, за клопотанням позивача була накладена заборона на відчуження спірної квартири.

Відповідно до ч.6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи відмову позивачу у задоволені позовних вимог, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись 10, 11, 60, 88, 154, 174, 212-215 ЦПК України суд, -

вирішив:

В задоволені позову відмовити.

Скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Бородіна Н.М.